Количественное определение гемагглютинации вируса гриппа

24

В связи с большим числом рецепторных молекул на поверхности эритроцита к каждой зритроцитарной клетке может присоединиться большое число частиц вируса гриппа. Было подсчитано, что один эритроцит морокой свинки может адсорбировать на своей поверхности около 7000 вирусных частиц (Bateman et al., 1955). Однако, если в системе существует ограниченное число вирионов, вирусные частицы и эритроциты образуют агрегаты, в которых оба участника реакции присутствуют в соотношении 1—20 вирусных частиц на один эритроцит (Tyrrell, Valentine, 1957; Seto et al., 1961; Hoyle, 1968).

Степень гемагглютинации, наблюдаемая с данным .количеством вируса, зависит от типа эритроцитов, штамма вируса, а также от температуры, рН и ионного состава среды. Тип используемых эритроцитных клеток является главным фактором, определяющим наличие или отсутствие гемагглютинации. В реакции могут быть использованы эритроциты позвоночных животных — птиц, амфибий и млекопитающих (Hoyle, 1968). Степень агглютинации клеток и количество вируса, которое они способны адсорбировать, варьирует в зависимости от вида, к которому принадлежит животное, и индивидуального представителя данного вида.

Вирусные частицы также различаются по своей способности вызывать гемагглютинацию. Таким образом, количественное описание реакции гемагглютинации зависит от наличия детальных сведений о всех компонентах используемой системы. Например, вирионы вновь изолированных штаммов гриппа (т. е. штаммы, которые прошли только несколько пассажей в лаборатории) часто имеют филаментозную форму, в то время как форма вирионов широко используемых лабораторных штаммов обычно сферическая. Вирусные частицы филаментозной формы могут теоретически агглютинировать большее число эритроцитов; таким образом, степень наблюдаемой агглютинации не обязательно отражает количество присутствующих в системе вирусных частиц.

Для всех вирусных штаммов наблюдаемая степень агглютинации зависит от двух противоположных реакций — адсорбции и элюции. Поскольку для адсорбции необходимы столкновения между эритроцитами и вирусными частицами, скорость этой реакции определяется концентрацией реагентов и почти не зависит от температуры. С другой стороны, элю-ция обычно представляет результат ферментной деструкции и поэтому является температурозависимым процессом. Вирусные штаммы, обладающие низкой нейраминидазной активностью, могут быть обнаружены по реакции гемагглютинации при 20 °С. Для штаммов же с высокой активностью нейраминидазы скорость злюции при 20 °С может быть достаточно высока, так что агглютинация может и не наблюдаться. Эффект агглютинации для таких вирусов может обнаруживаться -при 4°С или при 20 °С после деструкции вирионной нейраминидазы с (помощью мягкой тепловой обработки (Hirst, 1948b; Stone, 1949).

Разработано большое число различных методик для обнаружения гемагглютинации, индуцируемой вирусными частицами. Обычно кратные разбавления вируса инкубируют совместно со стандартной суспензией эритроцитов и наличие гемагглютинации выявляют визуально (Salk, 1944) либо с помощью денситометрии. В последнем случае опектрофото-метрические измерения смеси вирусов с эритроцитами проводят после стандартного периода инкубации для формирования осадка (Hirst, Pickels, 1942; Levine et al., 1953; Horsfall,1954; Drescher, 1957). Совсем недавно разработана методика, согласно которой агглютинацию выявляют количественно с помощью определения количества гемоглобина, высвобождаемого из эритроцитов, не подвергшихся агглютинации данным разведением вируса (Cohen, Belyavin, 1966). Количество гемоглобина определяли и регистрировали с помощью автоматического анализатора. Кроме того, разработаны методики определения концентрации субъединиц гемагглютинина (Drescher, 1966, 1967).

Из всех описанных методик наиболее часто применяют прямое визуальное определение конечной точки титрования по картине агглютинации. При этом обычно используют эритроциты цыпленка и кратные двойные разведения в пробирках или в лунках пластмассовых пластин (при этом реакция может быть проведена в микрообъеме). Когда необходимо провести более точное определение, либо используют метод кратных разведений, разработанный Horsfall и Tamm (1953), либо определяют конечную точку агглютинации с помощью денситометра. Стандартная ошибка конечного вирусного титра, определенного методом кратных разведений, составляет примерно 17% (Horsfall, Tamm, 1953). Drescher (1957) показал, что при использовании спектрофотометриче-ской методики ошибка составляет 3%.

Источник: Вирусы гриппа и грипп, под ред. Кильбурн Э.Д — М.Медицина, 1978г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..