Взаимодействие вируса гриппа с эритроцитами

14

Присутствие сиаловых кислот на поверхности эритроцитов, по-видимому, является необходимым условием адсорбции на них вирусов гриппа, поскольку полное удаление их приводит к тому, что эритроциты становятся неспособными к агглютинации (Hirst, 1950). Вирусные частицы также теряют способность связываться с искусственными мембранами, образованными фосфатидилхолином и гликопротеидами, если отщепить от их гликопротеидной части сиаловую кислоту (Tiffani, Blough, 1971). Количество сиаловой кислоты, необходимой для связывания, однако, варьирует в разных штаммах. Вирионы различных штаммов могут быть построены в определенные ряды по своей способности агглютинировать эритроциты, с которых были злюированы вирионы других штаммов (Burnet et al.., 1946).

Определяющая роль остатков сиаловой кислоты в процессе присоединения вирионов к эритроцитам была показана в экспериментах, проведенных Suttajit и Winzler (1971). От полигидроксильных боковых цепочек остатков сиаловой кислоты в гликопротеидах могут быть отщеплены один или два атома углерода с помощью мягкого периодатного окисления с последующим восстановлением с помощью бортидрида натрия. Полученные таким шособом (Модифицированные глико-протеиды обладают резко сниженной способностью к инги-бированию гемагглютинации. Метилирование карбоксильной группы сиаловой кислоты также снижает ингибиторные свойства глнкопротеида (Kilbourne et al., 1972). Таким образом, на адсорбцию вируса на эритроцитах, вероятно, влияют как зарядовые, так и общие конфигурационные свойства рецепторного гликопротеида.

В некоторых видах эритроцитов в процессе адсорбции вирионов участвуют содержащие сиаловую кислоту вирусные рецепторы, отличающиеся от описанных рецепторных гликопротеидов. По данным Winzler (1969a), вирусы гриппа сохраняют способность агглютинировать человеческие эритроциты, из которых сиалопептиды удаляют с помощью обработки трипсином. Поскольку известно, что дипосомы, содержащие ганглиозиды, могут связывать один из парамиксовирусов — вирус Сендай (Haywood, 1974), вполне вероятно, что именно сиализидированные гликолипиды, находящиеся на поверхности эритроцитов, могут быть причиной адсорбции вирионов гриппа. Haywood предположила, что рецепторные центры могут не содержать гликонротеидов, если в их состав входят ганглиозиды. Она считает, что эти гликолипиды при соответствующей их ориентации на мембране эритроцита могут создать упорядоченный слой молекул сиаловой кислоты, необходимый для вирусрецепторной активности. Однако свободная сиаловая кислота, свободные ганглиозиды и небольшие углеводы, содержащие сиаловую кислоту, не ингибируют ге-магглютинацию (Hughes, 1973; Haywood, 1974).

В настоящее время имеется еще одно доказательство того, что молекулы, не содержащие в своем составе остатков сиаловых кислот могут играть роль в адсорбции вирусных частиц на эритроцитах. Некоторые штаммы вируса гриппа не элюируют с эритроцитов, хотя и отщепляют сиаловую кислоту от клеток, на которых они были адсорбированы (Tsvet-kova, Lipkind, 1966), и, наоборот, вирусы могут элюировать с некоторых клеток при отсутствии регистрируемого отщепления сиаловой кислоты (Tamm, 1954). В то время .как процесс связывания определяется только содержанием сиаловой кислоты в рецепторах, скорость элюции вируса должна определяться величиной нейраминидазной активности вирусной частицы. Это не всегда так (Choppin, Tamm, 1959, 1960; Tsvetkova, Lipkind, 1966).

Полученные данные позволяют сделать вывод о том, что для агглютинации, помимо взаимодействия клеточных рецепторов с остатками сиаловой кислоты, требуется еще и взаимодействие их с компонентами клеточной мембраны. Степень взаимодействия вирусов и эритроцитов, вероятно, зависит как от общей архитектоники связывающих клеточных центров, так и от структуры вирусного гемагглютинина. Таким образом, достаточным условием гемагглютинации, ло всей видимости, является вхождение в состав данного центра необходимого числа остатков сиаловой кислоты, а также наличие структурной комплементарности между клеточной мембраной и вирусным гемагглютинином (Fazekas de St. Groth, Gottschalk, 1963; Springer et al., 1969).

Источник: Вирусы гриппа и грипп, под ред. Кильбурн Э.Д — М.Медицина, 1978г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..