Липиды вируса гриппа

14 lipidi

Липиды, содержащиеся в вирионе гриппа, локализованы в вирусной мембране и, как будет описано далее, существуют в виде двойного липидного слоя. Из 20—24% массы вириона, приходящихся на липиды, основную часть составляют фоефолипиды (ГО—’13%) и холестерин (6—8%), а также малый по количеству, но, вероятно, важный компонент — гликолипиды (1—2%) (Frommhagen et al., 1959; Kates et al., 1961; Blough, Merilie, 1970; Klenk et al., 1972a; Klenk, Choppin, неопубликованные данные). Проведенные ранее исследования показали, что предварительно меченные клеточные липиды включаются в вирионы гриппа (Wecker, 1957) и что липидный состав вирионов, культивированных на различных клетках, сходен с липидным составом этих клеток (Kates et al.,’1961)1. Было обнаружено, что клетка-хозяин играет определяющую роль в формировании липидов вируса. Позднее Blough и соавторы проанализировали липидный состав вирусов-гриппа различных штаммов, выращенных на куриных эмбрионах (Tiffany, Blough, 1969; Blough, 1971; Blough, Tiffany, 1973). На основании различий в липидном составе этих вирусов авторы предположили, что состав липидов вируса определяют белки вирусной оболочки за счет селективного’ взаимодействия между молекулами белков и липидов. Однако наблюдаемые различия касались в основном жирных кислот нейтральных липидов. В связи с тем, что этот компонент составляет лишь небольшую часть от общего липидного’ содержания вируса и поскольку жирные кислоты полярных липидов, входящие в состав различных штаммов вируса гриппа, в основном сходны, значение указанных выше различий пока еще неясны. Анализ липидного состава был проведен для вирионов, выращенных на куриных эмбрионах в условиях множественного цикла репродукции; штаммы могли различаться по кинетике роста вирусной популяции и по степени влияния на клеточный метаболизм. В связи с этим мог меняться липидный состав мембран хозяйских клеток. Кроме того, анализ липидного состава проводили на вирионах, выращенных в разное время на различных партиях эмбрионов, что также трудно учесть при интерпретации полученных результатов.

Анализ липидного состава вирионов гриппа при их культивировании в более контролируемых условиях клеточных культур имеет очевидные преимущества. Было проведено детальное сравнение липидного состава оболочечных вирусов и плазменных мембран различных клеток, на которых эти вирусы культивировались. Анализировали включение в мембраны фосфолшгадов, холестерина, гликолипидов и жирных кислот (Klenk, Choppin, 1969, 1970а, b; Choppin et al., 1971; Renkonen et al., 1971; Quigley et al., 1971; Laine et al., 1972; McSharry, Wagner, 1971). Хотя в некоторых случаях и наблюдались незначительные различия, липидный состав вирусов был очень сходен с липидным составом плазматических мембран хозяйских клеток. Концентрация фосфолипидов в данном вирусном штамме может отличаться, по крайней мере, в 3 раза в зависимости от типа клетки-хозяина. Наблюдались также качественные различия в составе гликолипидов (Klenk, Choppin, 1969, 1970b). Кроме того, было показано, что содержание жирных кислот может меняться в 4 раза в зависимости от среды культивирования (Klenk, Choppin, 1970b). Приведенные результаты указывают на то, что, хотя при определенных условиях и могут наблюдаться незначительные вариации в липидном составе вируса гриппа, за которые могут быть ответственны вирусные белки, определяющее влияние на липидную композицию мембраны оказывает клетка-хозяин и что липидный состав вируса повторяет липидный состав плазматических мембран хозяйских клеток.

Однако наблюдаемое сходство липидного состава вирусных и клеточных мембран и утверждение об определяющем влиянии клетки-хозяина на состав липидов вириона совсем не означают, что все липиды, включающиеся в дальнейшем в вирусную частицу, присутствуют в клетке к началу инфекционного процесса. Действительно, тот факт, что для многих оболочечных вирусов вирусная репродукция продолжается в течение длительного периода, указывает на то, что некоторые вновь синтезированные молекулы липидов инкорпорируются в вирионы. Однако сообщение Blough (1974) о том, что вновь синтезированные липиды включаются в состав вириона, совсем неэквивалентно утверждению, что синтез этих липидов определяется вирусом. Это означает только, что биосинтез липидов, которые впоследствии войдут в состав вирусной мембраны, не прекращается после начала инфекции и что при оборке вирусной частицы используются как вновь синтезирующиеся, так и уже предсуществующие в клетке молекулы липидов.

Основное качественное различие между липидами вируса и клетки-хозяина состоит в том, что в вирионах гриппа не обнаруживается гликолипидов, содержащих нейраминовую кислоту (ганглеозиды); нейраминовой кислоты нет также в составе вирусных гликопротеидов (Klenk, Choppin, 1970b; Klenk et al., 1970b). Отсутствие остатков нейраминовой кислоты в вирионе объясняется включением вирусного фермента нейраминидазы в те области мембраны, которые впоследствии сформируют вирусную оболочку. Оболочечные вирусы, не содержащие нейраминидазу, такие, например, как вирус везикулярного стоматита, содержат в мембране ганглеозиды, сходные с ганглеозидами клеточных мембран (Klenk, Choppin, 1971).

Липиды, входящие в состав мембран вирусов гриппа и других оболочечных вирусов, явились предметом вышедших недавно обзоров (Choppin et al., 1971; Blough, Tiffany, 1973; Klenk, 1973, 1974; Lenard, Compans, 1974; Choppin, Compans, 1975; Сотрапэ, Choppin, 1975).

Источник: Вирусы гриппа и грипп, под ред. Кильбурн Э.Д — М.Медицина, 1978г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..