Вирусы полиомиелита

polimielit

Вирусная природа полиомиелита установлена К. Ландштейнером и Э. Поппером в 1909 г. путем экспериментального заражения обезьян взвесью клеток из ЦНС мальчика, умершего от полиомиелита. В 1936 г. А. Сейбин и Олицкий накопили полиовирус в культуре клеток нервной ткани. После выделения полиовируса Д. Эндерсом и др. в 1939 г. в культуре ткани, не содержащей нервных клеток, были получены доказательства, опровергающие его строгую нейротропность. По антигенным и иммуногенным свойствам вирусы полиомиелита подразделяются на три серотипа — I, II и III, которые не вызывают перекрестного иммунитета. Вирус полиомиелита типа 1 вызывает эпидемии в 60—90% случаев, II и III типов — в 5—35%.

Полиовирусы в отличие от вирусов Коксаки и ECHO не обладают гемагглютинирующими свойствами.

Патогенез. Входными воротами инфекции является носоглотка, куда вирус попадает из воды, пищи, загрязненных предметов и воздушно-капельным путем. Из носоглотки вирус проникает в лимфатические узлы глоточного кольца или, чаще, в лимфатические узлы тонкой кишки. В клетках лимфатических узлов происходит первичная репродукция вируса. Затем он попадает в просвет кишки и выделяется с испражнениями в окружающую среду. При этом в 1 г фекалий содержится до 1 млн. доз вируса. Кишечная стадия продолжается 3-8 нед. Из кишечника или носоглотки полиовирус проникает через лимфу в кровь и вызывает состояние вирусемии, продолжающееся от нескольких часов до нескольких дней. Наличие антител в крови может блокировать вирус и препятствовать его проникновению в ЦНС.. Если вирус все-таки попал в спинной мозг, он локализуется и репродуцируется в двигательных нейронах. Поражение, последних приводит к развитию тяжелых паралитических форм заболевания ^встречающиеся относительно редко (до 1% случаев). Чаще полиомиелит протекает с менингеальными симптомами или катаральным состоянием зева. Наиболее опасно в эпидемическом отношении выделение вируса из носоглотки и с фекалиями в первые дни болезни.

Иммунитет. Полиомиелитом болеют преимущественно дети в возрасте от 4—5 мес до 5—6 лет. Наследственный пассивный иммунитет при полиомиелите, который ребенок получает с материнскими антителами, сохраняется недолго. Широкое распространение вирусоносительства у здоровых людей и большое число сравнительно легко протекающих катаральных форм заболевания свидетельствуют о наличии естественного иммунитета. Это подтверждается обнаружением у здоровых людей разного возраста антител к вирусу полиомиелита. В формировании иммунитета основное значение имеют вируснейтрализующие антитела, а также неспецифические ингибиторы липопротеидной природы. Они содержатся в сыворотке крови, ликворе, моче и связывают полиовирус. После перенесенного заболевания иммунитет сохраняется на протяжении всей жизни.

Специфическая профилактика. Первая вакцина против полиомиелита, которая появилась во время широко распространенных в 50-х годах в Европе и Северной Америке эпидемий данного заболевания, была предложена Солком., Она состояла из полиовирусов типов I, II и III, инактивированных формалином. Болезненное внутримышечное введение вакцины, невысокая напряженность иммунитета и необходимость частых ревакцинаций ограничили ее применение.

В 60-х годах в СССР была разработана живая вакцина против полиомиелита двумя коллективами исследователей во главе со А. А. Смородиновым и М. П. Чумаковым. За эту работу авторы были удостоены Ленинской премии. Вакцина была приготовлена из аттенуированных штаммов трех типов вируса полиомиелита, полученных А. Сейбиным в США. Данные штаммы представляют собой мутанты полиовируса, лишенные инфекционных свойств, но сохранившие свою иммуногенность. Массовая вакцинация детей, проведенная в СССР в 60-х годах, показала исключительную эффективность и безвредность живой вакцины. Первоначальное опасение, связанное с возможностью реверсии вакцинных штаммов в исходные, не подтвердилось. Немаловажное преимущество живой вакцины состоит еще и в том, что она выпускается в виде драже и вводится через рот.

Механизм защитного действия живой вакцины заключается в способности аттенуированных вирусов размножаться в кишечнике, индуцировать образование гуморадьных антител и секреторных IgА- антител, а также, возможно, вытеснять вследствие интерференции дикие штаммы полиовируса. Массовая вакцинация против полиомиелита позволила ликвидировать эпидемии данного заболевания в нашей стране и многих других странах. В этой связи встал вопрос о целесообразности проведения дальнейшей обязательной вакцинации против полиомиелита на всей территории СССР. Для пассивной профилактики и лечения применяют иммуноглобулин.

Источник: Микробиология., В.Д.Тимаков, В.С.Левашев, Л.Б.Борисов ., Москва «Медицина» 1983г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..