Физико-химические свойства интерферонов

fiz

Интерфероны представляют собой низкомолекулярные белки, иногда содержащие и некоторое количество углеводного материала. Углевод придает интерферону стабильность, а белок, в значительной степени за счет сульфгидрильных групп, обладает биологической активностью, в том числе и противовирусной.

В составе интерферона, выделенного из клеток куриного эмбриона, обнаружены: тирозин, аргинин, триптофан, лизин, треонин, лейцин. Молекула интерферона имеет структуру с ковалентными связями и составлена из одной или более полипептидных цепей, соединенных дисульфидными мостиками. Разрыв и повреждение этих мостиков ведет к потере биологической активности интерферона.

Молекулярная масса различных интерферонов, т.е. интерферонов различных видов организмов и определенных типов клеток одного вида различна. По этому признаку интерфероны можно разделить на три главных класса: около 100 кДа, 50 кДа и 25 кДа. Различия в величинах могут быть следствием агрегации исходных мономерных единиц или комплексирования их с другими клеточными продуктами во время синтеза или экстракции.

Преимущественно изоэлектрическая точка интерферонов близка к нейтральной, но и здесь имеются различия: для интерферона, полученного на фибропластах, она равна 6,8─7,8, а на лейкоцитах человека ─ 5,5─6,6.

Интерфероны различаются между собой и по термостабильности. «Мышиный» интерферон, например, как нативный, так и очищенный инактивируется в течение часа при 56 0С, в то время как интерферон крупного рогатого скота и кур ─лишь при 70 0С.

В жидком виде интерферон может храниться при 4 0С в течение нескольких месяцев, а в лиофилизированном состоянии ─ значительно дольше. Биологическая активность интерферонов снижается при замораживании и оттаивании, при воздействии ультрафиолетовых лучей
и эфира.

Следует отметить, что интерферон не нейтрализуется сывороткой против вируса, вызвавшего его образование, не токсичен для первично-трипсинизированных и перевиваемых культур клеток, не обладает сенсибилизирующим действием при внутривенном введении мышам, кроликам и морским свинкам.

Учитывая вышеизложенное, в 1980 году при участии ВОЗ было принято определение интерферона: «Для квалификации в качестве интерферона фактор должен быть белковой природы, обладать по отношению к разным вирусам, по крайней мере, в гомологичных клетках антивирусной активностью, опосредованной клеточными метаболическими процессами, включающими синтез РНК и белка».

В соответствии с принятой номенклатурой, по антигенной специфичности интерфероны делятся на альфа (лейкоцитарный,I типа), бета (фибропластный, I типа) и гамма (иммунный II типа) интерфероны. Антигенные различия интерферонов обусловлены не характером воздействующего индуктора, а именно природой клеток-продуцентов. Причем интерфероны, полученные из нелимфоидных клеток, идентичны или антигенно близки между собой и заметно отличаются от интерферонов, полученных из лимфоидных клеток. Интерфероны различных классов отличаются и по физико-химическим свойствам: альфа-интерферон человека ─ протеид, бета-интерферон ─ гликопротеид; альфа- и бета-интерфероны кислотоустойчивы, гамма-интерферон кислотолабилен и более термолабилен.

Характерные различия в свойствах интерферонов определяются типом их продукции с отличающимися соответственно механизмами этого процесса. Первый тип продукции наблюдается в лимфоидных и нелимфоидных клетках in vitro и in vivo при индукции процесса вирусами и синтетическими полинуклеотидами, а также в макрофагах и лимфоцитах in vitro и in vivo при индукции эндотоксинами бактерий, низкомолекулярными препаратами и поликарбоксилатами. Продукция интерферона второго типа осуществляется in vitro и in vivo активированными лимфоцитами (по-видимому, главным образом Т-лимфо-цитами) и макрофагами; продукция может быть иммуноспецифической (индукторы антигены) и митогенной (индукторы митогены, фитогемагглютинин, конкавалин и др.).

Интерфероны обладают четырьмя общими особенностями:

1)они не проходят через диализную мембрану;

2)не осаждаются за четыре часа при 100000g;

3)инактивируются при обработке протеолитическими ферментами (трипсином, пепсином, химотрипсином), но не чувствительны
к ДНК-азе, РНК-азе или липазе;

4)стабильны в широком диапазоне pH от 2 до 10. Специфическая активность интерферонов равна или превышает 109 на 1 мг белка.

Интерфероны ─ это гетерогенный класс белков, которые освобождаются из клеток позвоночных (от рыб до человека) и синтезируются ими под воздействием разнообразных индукторов. Им присущи широкие контрольно-регуляторные функции, направленные на сохранение клеточного гомеостаза, в том числе противовирусная активность.

Интерферон, являясь продуктом клетки, образуется в результате воздействия на нее природных (вирусы, эндотоксины, внутриклеточные паразиты) и синтетических (высоко- и низкомолекулярных) индукторов.

Источник: Загальна біологія і Мікробіологія ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ Особливості РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно – рейтінгової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..