Применение интерферона

isledovaniyaИнтерферон продуцируется почти сразу же после
попадания ви-руса в организм. Однако естественно образующегося интерферона часто оказывается недостаточно для предупреждения развития инфекции.

Терапевтические дозы интерферона могут быть обеспечены при введении готовых препаратов интерферона (экзогенная интерферонизация) или после его индукции (эндогенная интерферонизация). К настоящему времени накоплен большой экспериментальный материал, позволяющий рассматривать интерферонизацию как самостоятельный метод профилактики и лечения вирусных заболеваний.

Широкий спектр противовирусного действия, отсутствие токсичности и антигенности гомологичных организмов ─ вот основные достоинства экзогенной интерферонизации. При использовании его не возникают устойчивые формы вирусов. Интерферон очень активен как ингибитор репродукции вируса в клетках в концентрациях, не влияющих на метаболизм клетки хозяина.

Недостатки экзогенной интерферонизации связаны:

1) с коротким временем сохранения его в организме;

2) необходимостью парентерального введения концентрированных препаратов его;

3) существованием барьеров между кровеносными руслами и очагами поражения, например, гематоэнцефалического барьера;

4) трудностями продукции и очистки интерферона в крупных производственных масштабах;

5) эффективностью лишь на ранних этапах инфекции или на профилактическом использовании.

Достаточно эффективно применение экзогенного интерферона при экспериментальном гриппе и эктромелии мышей, ящурной инфекции морских свинок, болезни Ньюкасла. Высока лечебная эффективность интерферона при герпетических заболеваниях кожи и глаз человека. Человеческий лейкоцитарный интерферон широко используется в медицинской практике для профилактики гриппа, хотя лейкоциты донорской крови являются дефицитным материалом, ограничивающим широкое его производство.

Успешное получение экзогенного интерферона в культуре рекомбинантных микроорганизмов открывает перспективы его широкого применения в медицинской практике.

Основное достоинство эндогенной интерферонизации по сравнению с экзогенной заключается в образовании в организме такого количества интерферона, которое практически невозможно достигнуть путем введения экзогенного препарата. Кроме того, эндогенный интерферон обнаруживается в организме в высоких титрах более продолжительное время, чем экзогенный (от нескольких часов до нескольких дней). Для обеспечения более длительной противовирусной защиты требуются повторные введения индукторов. Препятствием этому может служить состояние гипореактивности, появляющееся вслед за максимумом его продукции. Преодоление гипореактивности возможно при использовании индукторов разной природы (например, поли (И) поли (Ц) для первой индукции и вируса для второй).

О безусловной перспективности эндогенной интерферонизации свидетельствует успешное применение инактвированного УФ-лучами вируса гриппа свиней при эпидемии гриппа, позволившее в четыре раза снизить заболеваемость; использование варианта гриппозной вакцины, обладающей хорошими интерфероногенными свойствами. Применяемые в ветеринарной практике вакцины против псевдочумы птиц из штамма «Н» и против чумы крупного рогатого скота из штамма «ЛТ» также являются хорошими интерфероногенами и быстро сообщают привитым резистентность к соответствующим инфекциям.

Перспективы практического использования имеют следующие препараты (из индукторов невирусной природы): синтетические полимеры поли (И) поли (Ц), поли (Г) поли (Ц), низкомолекулярный тилорон гидрохлорид и репликативная форма фага f2. Эти препараты в экспериментах защищали животных от вирусных респираторных, кожных поражений и энцефалитов, а также от бешенства и ящура.

Высокоэффективным является комбинированное применение экзогенного интерферона и его индукторов с химиотерапевтическими препаратами.

Таким образом, открытие интерферона безусловно является значительным достижением биологической науки XX века.

Описано большое число так называемых непротивовирусных эффектов интерферона: он активен в отношении большого числа микроорганизмов (простейшие, бактерии, хламидии, риккетсии); обладает противоопухолевым действием, модулирует иммунореактивность организма (фагоцитоз, образование антител и т.д.); проявляет радиозащитное действие. Отсюда следует, что интерферон играет самую непосредственную роль в регуляции ряда фундаментальных клеточных процессов.

Источник: ОБЩАЯ БИОЛОГИЯ И МИКРОБИОЛОГИЯ ОСНОВЫ ВИРУСОЛОГИИ ОСОБЕННОСТИ РЕПРОДУКЦИИ ВИРУСОВ. Учебное пособие для модульно-рейтинговой технологии обучения. С.В. Лаптев, Н.И. Мезенцева. Бийск 2005.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..