Физические и химические свойства РНК вируса гриппа. РНК инфекционного вируса

RNK gripp

В предыдущих разделах мы описали различные методы, которые были использованы для выделения и анализа вирионной РНК. За исключением одной работы Li и Seto (1970), утверждавших, что РНК, изолированная из вирусных частиц, может быть получена в виде отдельной полимерной молекулы, видной в электронном микроскопе, все данные, описанные многочисленными авторами, указывают на то, что вирусная РНК фрагментирована. Как было указано выше, существует несколько мнений о точном числе фрагментов РНК, входящих в состав одной вирусной частицы. Это обстоятельство не позволяет определить относительную молекулярную массу вирусного генома с какой-либо степенью определенности.

Duesberg и Robinson (1967) определили нуклеотидный состав вРНК, изолированной из штамма PR8: урацила 33%, цитозина 24%, аденина 23% и гуанина 19,5%.» Ранее Ada и Perry (1956) обнаружили, что нуклеотидный состав вРНК, хотя и слабо, но определенно варьирует от штамма к штамму. Нуклеотидный состав вРНК, а также ее чувствительность к РНК-азе указывают на то, что она однонитчатая. Поскольку не наблюдается еамогабридизации между молекулами РНК, изолированными из вирионов, онРНК в составе различных вирионов представлена цепочками одной полярности. (Scholtissek, Becht, 1971; Pons, 1971).

Важным свойством РНК вируса гриппа является ее фрагментарность. Вероятно, большое число биологических свойств вируса, которые отличают его от большинства других вирусов животных, могут быть объяснены на основании этого факта. Хотя некоторые вирусы растений, по-видимому, имеют фрагментарный геном, в настоящее время показано, что, .кроме вируса гриппа, фрагментированную РНК содержат только рео- и онкорнавирусы. В настоящее время фрагментарность генома вирусов гриппа подтверждена физическими, химическими и биологическими методами.

Седиментационный анализ меченой РНК, экстрагированной из очищенных вирусных частиц, привел многих исследователей к независимому выводу о том, что эта РНК имеет относительную молекулярную массу, слишком малую для кодирования информации, необходимой для синтеза вирус-специфических полипептидов (Davis, Barry, 1966; Duesberg, Robinson, 1967; Nayak, 1969; Pons, 1967a). В двух последних работах была описана изоляция РНК с высокой молекулярной массой (Agrawal, Bruening, 1966), однако, как сейчас ясно, полученные результаты, вероятно, связаны с агрегацией фрагментов РНК или с наличием неполностью депротеинизированных молекул РНП. Анализ вРНК, проведенный Duesberg (1968), Pons и Hirst (1968а) с помощью ПААГЭ, показал, что геном вируса представляет собой сумму по крайней мере пяти фрагментов РНК. Позже было обнаружено, что вирусспецифические донРНК, экстрагированные из инфицированных клеток, также представляют собой смесь фрагментов, которые после разделения на онРНК при плавлении имели те же электрофоретичесше подвижности, что и РНК, выделенные из вирионов (Pons, Hirst, 1968). Эти факты подтвердили точку зрения, что наличие фрагментов имеет биологическое значение и не связано с простыми деградационными процессами во время выделения РНК.

Приведенные биохимические эксперименты показали, что вирусный геном фрагментарен. Существует также несколько биологических фактов в пользу этого вывода. Высокая частота рекомбинаций, полученная при генетических скрещиваниях вирусов гриппа, указывает на наличие механизма, сходного со случайной пересортировкой сегментов, а не на процесс классической генетической рекомбинации с кроссинговерам между отдельными видами РНК (Simpson, Hirst, 1961; Hirst, 1962). Scholtissek и Rott (1969) обнаружили, что байер-139 (Вауег-139) инактивирует свойства вируса ступенчатым образом. Это указывает на наличие у вируса мультикомпонентного гнома. Опыты по множественной реактивации (Hend, Liu, 1951; Barry, 1961) и ультрафиолетовой инактивации (Joss et al., 1969; Gandi, Burke, 1970) были также интерпретированы как возможное доказательство существования мультикомпонентного генома.

Хотя данные биохимических и .биологических исследований наводили на мысль о существовании фрагментарного генома, наиболее доказательными экспериментами в пользу этого предположения были следующие: Young и Content (1971) разделили с помощью скоростной седиментации в РНК на фрагменты трех размеров. Каждый из трех классов фрагментов обладал собственным 5′ концом вида рррАр. Lewandowski и соавт. (1971) показали, что на З’-конце находится нефосфорилированный уридин (У-ОН). ‘Кроме того, Content и Duesberg (1971) обнаружили разницу в последовательности оснований у трех различных по размерам классов вРНК, a Horst и соавт. (1972) показали наличие разных олигонуклеотидов в каждом из названных фрагментов РНК. Эти данные, при учете описанных ранее, позволяют сделать вывод, что крайне маловероятно, или даже невозможно, возникновение фрагментов РНК за счет расщепления одной ко-валентно непрерывной однонитчатой молекулы РНК.

Таким образом, ясно, что геном вируса гриппа фрагментирован. Однако нет каких-либо доказательств в пользу того, что имеет место связь между отдельными фрагментами, такая, например, как перекрывание комплементарных (концов. Поскольку вируоспецифическая РНК, -изолированная из инфицированных клеток, также фрагментирована, не совсем ясно, каким образом при созревании вируса в его состав включается нужное число нужных фрагментов РНК. Этот вопрос будет обсужден в разделе V этой главы.

Источник: Вирусы гриппа и грипп, под ред. Кильбурн Э.Д — М.Медицина, 1978г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..