Специфичность нейраминидазы вируса гриппа

1 neyro

Gottschalk (1957), Blix и соавт. (1957) установили, что фермент, входящий в состав вирионов гриппа, гидролизует гликозидную связь, соединяющую кетогруппу N-ацетилнейр-аминовой кислоты (NANA) с Ь-галактозой, D-галактозами-ном или, возможно, с другими сахарами. За ферментом утвердилось название «нейраминидаза» — NA (Gottschalk, 1957). Кроме того, для обозначения фермента часто употребляется термин «сиалидаза». Эти названия являются отражением того, что фермент отщепляет вещество, которое называют либо нейраминовой, либо сиаловой кислотой (Heimer, Meyer, 1956). Номенклатурное название нейраминидазы, согласно «Номенклатуре ферментов» (1965),—мукополисахариды-ацетилнейраминилгидролаза, ЕС 3.2.1.18. Фермент гидролизует связь между терминальной сиаловой кислотой и соединенной с ней с помощью а-связи молекулой сахара. Обзоры работ по изучению свойств бактериальных и вирусных нейраминидаз были опубликованы Drzeniek (1972, 1973), а также Gottschalk и Drzeniek (1972).

В природных нейраминовых .кислотах аминогруппа при углеродном атоме Cs всегда замещена на N-ацетил- или на N-гликолильную группу, а гидраксильная группа (группы) иногда О-ацетилирована (Blix et al., 1957; Gottschalk, 1960). О-ацетильные группы замещают тидроксилы в положении 4, 7 или 8 и легко отщепляются после обработки разбавленными щелочами или кислотами. У большинства животных N-ацетил- и N-гликолилнейраминовые кислоты существуют в одно и то же время, причем отношение их содержания различно для разных видов животных и для разных тканей и секреторных выделений в случае одного вида (Gottschalk,. I960). Специфичность нейраминидазы зависит от вида заместителя при атоме азота в сиаловой кислоте субстрата; N-ацетильная форма расщепляется нейраминидазой вируса гриппа с гораздо большей скоростью, чем N-гликолилнейр-аминовая кислота (Flockton, Hobson, 1970). Было показано нейраминидаза вируса гриппа является высокоспецифичным ферментом и что ее специфичность отличается от специфичности бактериальных нейраминидаз (Drzeniek, 1972). Используя синтетические производные нейраминовых кислот, Meindl и Тирру (1966а) показали, что для того, чтобы гидролизовать субстрат с помощью нейраминидазы, абсолютно необходимо присутствие свободной карбоксильной группы. Замещение N-ацетильной группы более объемными группами, такими, как бензоильная, бутильная или бензилоксикарбонильная, превращает нейраминсодержащий субстрат в устойчивое соединение для гидролиза бактериальными нейраминидазами (Meindl, Tuppy, 1966; Faillard et al., 1969). Чувствительность субстратов к гидролизу вирусными нейраминидазами значительно снижается после окислительного отщепления от молекулы нейраминовой кислоты углеродного атома Сэ или атомов Cs и Сд. Это указывает на высокую структурную специфичность действия нейраминидазы (Suttajit, Winz-ler, 1971).

Природа связи нейраминовой кислоты с углеводной частью (агликогон) также важна для специфичности действия нейраминидазы. Основываясь на результатах, полученных с использованием природных субстратов, в большинстве которых нейраминовая кислота связана с агликоном а-евязью, был сделан вывод, что нейраминидаза расщепляет только а-связи (Gottschalk, 1957, 1958; Kuhn, Brossmer, 1958). Используя синтетические субстраты, Meindl и Tuppy (1966a, b) показали, что фермент не отщепляет нейраминовые кислоты, присоединенные к агликону .

Углеродный атом С2 нейраминовой кислоты может быть соединен с углеродными атомами С3, С6 и возможно, С4 галактозы, углеродным атомом С6 N-ацетилгалактозамина, углеродным атомом С6 ацетил-глюкозамина или с Cg другой молекулы нейраминовой кислоты (Drzeniek, 1973). Нейраминовая кислота всегда находится на конце цепи, если она не присоединена к другой молекуле нейраминовой кислоты связью (а, 2—*8) (Gottschalk, Drzeniek, 1972). Бактериальные нейраминидазы действуют преимущественно на а-кето-зидные связи, такие, как (а, 2—*3), (а, 2—>~4), ,а, 2——иб) и (а, 2—->-8), а вирусные нейраминидазы, такие, например, как нейраминидаза вируса болезни Ньюкасла и вируса чумы птиц (FPV), в основном гидролизуют связи 2—ьЗ (Drzeniek, 1967, 1972, 1973). Обе эти вирусные нейраминидазы относительно неактивны в отношении связей 2—Иг и 2—йЗ (Drzeniek, 1967; Huang, Orlich, 1972), а связь 2—>-8 расщепляет нейраминидаза FPV (Drzeniek, Gauhe, 1970).

Источник: Вирусы гриппа и грипп, под ред. Кильбурн Э.Д — М.Медицина, 1978г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..