Антигенные свойства гликопептида HAi вируса гриппа

18

Поскольку (гликопептид HAi гемагглютинина ориентирован так, что находится в водной фазе, окружающей вирион, можно ожидать, что именно он должен содержать область (или области), которая взаимодействует с эритроцитами, клетками-хозяевами, растворимыми ингибиторами и антителами. Информация об этом в настоящее время еще недостаточна. Однако из штамма PR8 (НОШ) был изолирован гемагглютининсвязывающий антиген (НАВА), вероятно, представляющий собой димер гликопептида HAi (Eckert, 1966, 1969, 1973). Это молекулярное образование не обладало гемалглютинирующими свойствами, но реагировало с антителами, специфичными для вирусного гемагглютинина. При обработке детергентом и дитиотриэтолом антиген диссоциировал на фрагменты с молекулярной массой около 40 000. Антиген количественно удалял HI-антитела из иммунной сыворотки, приготовленной против целого вируса. Он, кроме того, индуцировал образование HI- и нейтрализующих антител. Состав аминокислот ,НАВА сходен с таковым гликопептида НАЬ выделенного из штамма АО/Bel. Однако, как уже указывалось, HAi и НА2, выделенные из штамма Bel, сходны по составу аминокислот (исключая содержание пролина), и их отличие может быть выяснено только с помощью методов определения последовательности аминокислот.

Эксперименты, проведенные Brand и Skehel (1972), также указывают, что HAi может содержать антигенные детерминанты, индуцирующие образование специфических против гемагглютинина антител. Полученный с помощью обработки бромелайном кристаллический гематглютинин давал одну полосу преципитации с антисывороткой против целого вируса или против HAj. Линия преципитации в реакции с антисывороткой против НА2 наблюдалась только после добавления -к кристаллическому сгемагглютинину восстанавливающих агентов. Эти факты указывают на то, что функциональный антигенный центр интактного гемагглютинина локализован на гликопептиде НАЬ а дополнительный центр, расположенный на НА2, обнажается только после диссоциации HAi и НА2. Однако недавно было обнаружено, что каждая субъединица гемагглютинина содержит несколько антигенных детерминантов и что один из них теряется при выделении гемагглютинина с помощью обработки бромелайном (Laver et al., 1974;). Некоторые антигенные центры, вероятно, локализованы полностью на НАЬ в то время как другие могут частично или полностью включать участки гликопептида НА2. Воздействие расщепления субъединицы НА на антигенную активность этих центров еще предстоит изучить.

Субъединицы НА, изолированные из разрушенного с помощью детергента вируса, обладают гидрофобными свойствами. Например, удаление детергента из препарата разрушенного вируса приводит к образованию больших по размерам агрегатов, обладающих гематглютинирующей активностью. Вероятно, за эту способность субъединицы НА и агрегации ответствен гликопептид НА2. После отделения от HAi с помощью детергентов и восстанавливающих агентов молекулы НА2 образуют агрегаты даже в присутствии гуани-дингидрохлорида и дитиотриэтола (Laver, 1971). Однако субъединицы НА, экстрагированные из вирусной частицы с помощью бромелайна, не агрегируют (Laver, 1973). Такие субъединицы не обладают способностью агглютинировать эритроциты, но реагируют с антисывороткой против гемагглютинина, « выделенного из того же штамма с помощью SDS. Субъединицы содержат гликопептид НА2, молекулярная масса которого на 5000 меньше молекулярной массы аналогичного гликопептида, полученного из гемагглютинина при разрушении вируса с помощью детергента. Таким образом, при обработке бромелайном, вероятно, от НА2 отщепляется гидрофобная область, ответственная за способность субъединиц НА агрегировать в растворе.

Ранее Laver (1973) установил, что аминокислоты, включенные в гидрофобную область НА2, должны быть локализованы на одном (или обоих) конце молекулы, поскольку удаление этой области не приводит к деградации НА2 до фрагментов с малой молекулярной массой.

Совсем недавно Skehel и Waterfield (1975) показали, что обычный и модифицированный с помощью брамелайна НА2 имеет идентичную последовательность аминокислот на N-конце молекулы. Поэтому аминокислоты, отщепляемые бромелайном, должны локализоваться на С-конце полипептида НА2. Эта часть НА2 длиной около 50 аминокислотных остатков содержит около половины всех остатков серина, входящих в эту молекулу. Считается, что приблизительно 21 аминокислотный остаток из 50 обладает гидрофобными свойствами.

Источник: Вирусы гриппа и грипп, под ред. Кильбурн Э.Д — М.Медицина, 1978г.

Список использованной литературы:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..