Захворювання крові

Лейкози (лейкемії)

Лейкоз – пухлинне злоякісне захворювання кровотворної системи, що виникає з кровотворних клітин, та уражує передусім кістковий мозок. Розрізняють гострі і хронічні лейкози. До гострого належить лейкоз, при якому основна маса пухлинних клітин представлена молодими клітинами – бластами. До хронічного – лейкоз, при якому основна маса пухлинних клітин диференційована і складається із зрілих та проміжних клітин – гранулоцитів чи еритроцитів. Для…

Детальніше

Анемія

Анемія (недокрів’я) – це зменшення загальної кількості гемоглобіну або кількості еритроцитів у одиниці об’єму крові, у зв’язку з чим розвивається кисневе голодування тканин. В основу класифікації покладено патогенетичний принцип, згідно з яким усі анемії діляться на 3 основні групи: 1-а – постгеморагічні (гострі, хронічні); 2-а – гемолітичні (внаслідок посиленого руйнування еритроцитів); 3-я – анемії від порушеного кровотворення. Третю групу анемій…

Детальніше

Хронічні лейкози (лейкемії)

Хронічний мієлолейкоз – пухлина кровотворної системи, розвивається з клітин попередників мієлопоезу, які зберігають спроможність диференціюватися до зрілих форм. Клітинним субстратом лейкозу є здебільшого гранулоцити, в основному нейтрофіли. Захворювання виникає у віці 30-70 років, частіше у чоловіків. Займає 5 місце за поширеністю серед гемобластозів – 9% випадків. ЧИННИКИ – генетична детермінація – наявна філадельфійська хромосома, що утворюється внаслідок транслокації частини 22-ї…

Детальніше

Тромбоцитопенічна пурпура

Тромбоцитопенічна пурпура – захворювання, яке характеризується підвищеним руйнуванням тромбоцитів у разі достатнього їх утворення в кістковому мозку. Частіше зустрічається у жінок молодого і середнього віку. ЧИННИКИ – підвищене руйнування тромбоцитів макрофагами селезінки та печінки. При захворюванні різко скорочена тривалість життя тромбоцитів до декількох годин замість 7-10 діб – у нормі. КЛІНІКА Основним симптомом захворювання є кровоточивість петехіально-плямистого типу у вигляді…

Детальніше

Гемофілія

Гемофілія – спадкове порушення зсідання крові, яке характеризується гематомним типом кровоточивості, зумовлене дефіцитом антигемофільного глобуліну чи чинника Стюарта Пауера. Близько 90% усіх спадкових хвороб зсідання крові припадає на гемофілії. Ген гемофілії локалізується на Х-хромосомі і передається від хворого на гемофілію всім його дочкам. У жінок – кондукторів (передавачів) половина синів можуть народитися хворими на гемофілію, а половина дочок стають передавачами…

Детальніше