Про грип

gripp

Грип – гостра вірусна інфекція, надзвичайно заразна, з коротким інкубаційним періодом, раптовим початком, що протікає з симптомами інтоксикації (ознобом, головним болем, м’язовими болями), лихоманкою і ураженням респіраторного тракту (ринофарингіт, ларинготрахеїт).

Це вірусне захворювання зумовлює високу летальність серед новонароджених дітей грудного віку, літніх людей.

Назва хвороби «грип» у ХVIII ст дав французький лікар Ф.Бруссе (від французького слова – хапати, схоплювати). Друге поширена назва цієї інфекції «інфлуенца».

Вірус грипу. Викликається РНК-вірусом, що відноситься до сімейства ортоміксовіруси . З трьох серотипів вірусу грипу людини (А, В і С) найбільш вивчені закономірності поширення вірусів грипу А і В. Віруси грипу типу А найбільш широко поширені в біосфері та ініціюють захворювання у людей, птахів, свиней, коней. Захворювання, що викликаються вірусами грипу типів В і С, зустрічаються виключно серед людей.

Віруси грипу типів А і, рідше, У мають здатність до зміни структури поверхневих білків гемаглютиніну (Н) і нейрамінідази (І). Для вірусу грипу типу А можливі два види мінливостей: точкові мутації у вірусному геномі з відповідною зміною в Н або N (дрейф) і повна заміна одного або обох поверхневих білків на нові шляхом реассортаціі (шифт). Для вірусу грипу А в даний час відомо 15 варіантів гемаглютиніну і 10 варіантів нейрамінідази. Всі відомі епідемії грипу А були викликані одним з трьох вірусів, які мають антигенні формули А (Н1N1), А (Н2N2) або А (Н3N2). Віруси іншого антигенного складу циркулюють серед птахів і тварин.

Для вірусу грипу типу В антигенна мінливість обмежується тільки дрейфом.

Здатність вірусів грипу до антигенної мінливості визначає високу сприйнятливість населення і основні епідеміологічні особливості цієї інфекції: повсюдне поширення, короткі інтервали між епідеміями (1-2 роки для грипу типу А і 2-4 – для грипу типу В), залучення в епідеміологічний процес всіх вікових груп населення.

Відсутність імунітету у населення до шифтових варіантів вірусу і висока вірулентність нового збудника призводять до швидкого поширення інфекції у всьому світі – пандемії. У минулому сторіччі такі варіанти вірусу грипу типу А були причиною декількох великих пандемій. Це пандемія «іспанки» 1918 року, викликана вірусами підтипу А (Н1N1), «азіатський» грип 1957 року народження, зумовлений вірусами підтипу А (Н2N2) і «гонконгський» грип 1968 року народження, збудниками якого з’явилися віруси підтипу А (Н3N2).

Вірус грипу типу С, у якого є тільки один поверхневий антиген – глікопротеїн гемаглютинін-естераза, характеризується значно більшою стабільністю антигенних та інших властивостей у порівнянні з вірусами грипу типів А і В. Йому притаманна також більш низька репродуктивна активність у різних клітинних системах. Деструктивна активність даного збудника пов’язана не з нейрамінідазою, як у вірусів грипу типів А і В, а з ферментом нейрамінат-О-ацетілзстеразой.

Джерелом грипу є в основному хворі люди. Найбільшу небезпеку для оточуючих вони представляють у перші дні захворювання – у період виражених катаральних симптомів. Менша, але досить важливе епідеміологічне значення мають реконвалесценти, частота виділення вірусів від яких в окремі епідемії досягає 15-20%. Віруси від перехворілих можуть виділятися протягом 22-25 днів при грипі типу А і до ЗО днів – при грипі типу В. Слід зазначити, що настільки тривале знаходження вірусу в носоглотці зустрічається досить рідко, як правило, у осіб з фізіологічною (маленькі діти) або патологічною (важкі, хронічні хворі) функціональною недостатністю імунної системи. Факти тривалого виділення вірусів грипу дають підставу рекомендувати терміни ізоляції хворої дитини не менше 14 днів.

Потенційним джерелом грипу є також особи, які переносять грип у легкій або безсимптомній формі, що не ідентифікується самим хворим і оточуючими як грип і не викликає відповідних запобіжних заходів.

Є також приклади інфікування людей вірусами грипу тварин чи птахів. Найбільш значні спалахи такого роду були зареєстровані в Нью-Джерсі (1976) і Гонконгу (1997). Перша була викликана вірусом грипу свиней А (Н1N1) серед військовослужбовців новобранців, друга – з летальними наслідками – пташиним вірусом А (Н2N2) серед обмеженого числа жителів Гонконгу. У цих, як і в інших випадках зараження людей вірусами грипу птахів і тварин, передача збудника від людини до людини або була відсутня, або носила абортивний характер.

Механізм передачі вірусу грипу – повітряно-крапельний. При висиханні крапельок аерозолю вірус зберігає свої вірулентні та інфекційні властивості кілька годин, в мокроті з пилом – кілька днів. Але, незважаючи на таку відносну тривалість збереження вірусу у зовнішньому середовищі, провідне значення у передачі інфекції має безпосередній контакт, спілкування з джерелом інфекції. Імовірність інфікування залежить від близькості до джерела і тривалості контакту. Саме тому захворюваність на грип завжди вище в більш великих за чисельністю колективах інтернатного типу.

Сприйнятливість до вірусів грипу загальна. Підтвердженням цього є практично 100% захворюваність в довгостроково ізольованих популяціях (на островах, у важкодоступних регіонах) при занесенні інфекції. Ретельне імунологічне обстеження членів закритих колективів, а саме визначення рівня гуморальних і секреторних антитіл до поверхневих антигенів вірусу, показало, що якщо манифестную форму інфекції переносять 20-25% осіб, то інфікуються в епідемію грипу, переносячи бессимптомную інфекцію, практично всі члени колективу.

В цілому захворюваність населення визначається ступенем антигенної новизни вірусу. При циркуляції вірусів з малозміненими гемаглютиніном і нейрамінідазою (дрейфові варіанти) хворіє в основному дитячий контингент. Захворюваність серед дорослих в епідемії останнього десятиліття не перевищувала 6-7%.

Імунітет утворюється на всі білки вірусу грипу. Але саме імунітет до антигенних детермінант, загальним для одного серотипу вірусу, так званий типоспецифічний, оберігає від захворювання велику частину населення навіть при появі в циркуляції вірусів грипу з повністю оновленими поверхневими антигенами (шифтових варіанти).

Віруси грипу циркулюють серед населення не тільки в період епідемій, а й у межепідемічний період, викликаючи спорадичні захворювання, а іноді й спалахи.

Спалахи грипу мають виражену зимову сезонність. У закритих дитячих установах, колективах інтернатного типу спалахи часто розвиваються раніше на 3-4 тиж. від початку епідемії в місті і є провісниками епідемічного підйому захворюваності.

Відмінними рисами спалахів грипу типу А є висока контагіозність і швидке поширення. В епідемічний процес залучаються як діти, так і дорослі. Тривалість спалахів в окремих групах, класах становить 7 – 14 днів, протягом яких може перехворіти до 25%, а в дошкільних колективах більше половини дітей.

Для спалахів грипу типу В характерна велика тривалість (до 3-4 тиж.) І менша інтенсивність. Дорослі залучаються до епідпроцесу рідше, ніж при грипі типу А. Інтервал між розвитком спалахів в окремих групах, класах становить кілька днів порівняно з інкубаційним періодом.

Вірус грипу типу С, незважаючи на відомості про досить широку його циркуляцію серед населення, не викликає великих епідемій, але може бути причиною локальних спалахів і спорадичних випадків захворювання. У дорослих вірус грипу типу С зазвичай викликає легкі або безсимптомні форми захворювання, а у дітей раннього віку нерідко спостерігається і більш важкий перебіг цієї інфекції. Збільшення частоти виявлення випадків грипу типу С нерідко передує або супроводжує епідемічні підйоми грипу типів А і В.

Як протікає грип. Симптоми грипу.

Грип у дітей, як і у дорослих, зазвичай починається на тлі повного здоров’я. Основні його прояви: лихоманка, інтоксикація, ураження респіраторного тракту. Як правило, загальноінтоксаційний синдром в перші години захворювання переважає над катаральними симптомами. Іноді максимальним проявам захворювання передує короткочасний (протягом декількох годин) продромальний період: нездужання, порушення сну і апетиту, озноб.

Температура досягає максимального рівня (38-40°С) вже в першу добу. Одночасно з’являються й інші симптоми інтоксикації: у старших дітей – озноб, головний біль, запаморочення, відчуття розбитості, м’язові болі, болі в животі, суглобах, очних яблуках, нудота, блювання, порушення сну, іноді галюцинації, марення, колаптоїдний стан. На тлі фебрильної температури нерідкі гіперемія обличчя та ін’єкція судин склер (склерит). У дітей раннього віку – адинамія або неспокій, зниження апетиту, відмова від грудей, поява або почастішання зригувань, блювота, можлива поява рідкого випорожнення ентерітного характеру. Температура при цьому може бути як субфебрильною або навіть нормальною, так і високою (39°С і вище). При важких формах грипу інфекційний процес бурхливо прогресує з розвитком енцефалічною або менінгоенцефалічною реакцією (гіпертермія, марення, загальномозкові порушення з судомами, сплутаністю або втратою свідомості, менінгеальними симптомами) і геморагічним синдромом (висип мілкоточечний або петехиальний, частіше на шкірі обличчя, шиї, грудях і верхніх кінцівках, геморагії в слизовій оболонці рота, тверде і м’яке піднебіння, задню стінку глотки, кон’юнктиви; носові кровотечі, мікрогематурія, домішки крові в калі). При гіпертоксичних формах грипу можливий розвиток токсичної енцефалопатії в результаті дії вірусів на речовину мозку, мозкові оболонки і нервова тканина і поява великих крововиливів в різні органи: легені, кишечник, надниркові залози, мозок і ін.

Без своєчасної терапії поразку мозкової тканини посилюється і може розвинутися набряк мозку (втрата свідомості, безперервні судоми), який надалі може поширитися і на його стволову частину, що клінічно проявляється розбіжною косоокістю, опистотонусом, загальним ціанозом з наступною глибокою комою, падінням серцево-судинної діяльності, зупинкою дихання.

Неврологічні розлади (гіпертензіонний або менінгеальний синдроми), як правило, поєднуються з порушенням терморегуляції, недостатністю периферичного кровотоку, гіперивентіляціонним синдромом, ознаками токсичного ураження наднирників (блідість, холодний піт, глухість серцевих тонів, низький артеріальний тиск), нирок (олігурія, аж до анурії , лейкоцитурія, гематурія, протеїнурія), печінки, проявом дьихальної і серцево-судинної недостатності.

Порушення мікроциркуляції в легенях веде до розвитку осередкового або тотального набряку, іноді геморагічного характеру.

Симптомами набряку легень є різке погіршення стану хворого, виражена задишка, піниста рідина в кутах рота, велика кількість вологих хрипів в обох легенях.

Крім того, можливі такі варіанти токсикозу:

  • Синдром Рея – токсична енцефалопатія з жировою дегенерацією внутрішніх органів, в першу чергу – печінки (описано частіше при грипі типу В і особливо при включенні в терапію аспірину).
  • Синдром Гассер – гемолітико-уремічний (гостра ниркова недостатність, внутрішньосудинна гемолітична анемія і тромбоцитопенія).
  • Синдром Кіша – гостра коронарна недостатність.
  • Синдром Уотерхауза-Фрідеріксена – гостра надниркова недостатність.

Максимальне число важких форм захворювання з тими чи іншими проявами токсикозу спостерігається в основному в епідемічні з грипу періоди, зумовлені новим або значно зміненим варіантом вірусу, що переважно властиво вірусам грипу типу А.

Важливий вплив на перебіг грипу у дітей надає преморбідний фон. Діти з обтяженим анамнезом (перинатальна патологія, особливо родові травми, асфіксія під час пологів, наявність виражених вад розвитку, хронічних вогнищ інфекції, аллергоза і частих ГРЗ) переносять захворювання більш важко. Слід також пам’ятати, що клінічна симптоматика грипу у новонароджених і дітей перших 3 місяців життя відрізняється від перебігу захворювання в більш старших вікових групах. Для дітей цього віку характерний поступовий початок захворювання і стертості клінічних симптомів інтоксикації на тлі блідості, мурмуровості шкірних покривів з наявністю периорального або загального ціанозу. Однак і у новонароджених, і у дітей перших місяців життя в окремих випадках можливий розвиток захворювання з високою лихоманкою і іншими більш вираженими симптомами інтоксикації. Незважаючи на стертість клінічної симптоматики для більшості дітей перших місяців життя грип становить велику небезпеку, так як у них найбільш часто розвиваються ускладнення і спостерігаються летальні результати.

Симптоми ураження верхніх дихальних шляхів при грипі в перші години зазвичай виражені нерізко і характеризуються утрудненням носового дихання, скупим слизо-серозним ринітом, сухістю слизових, першінням в горлі, саднінням або сухим нечастим, а іноді (у дітей старшого віку) грубим трахейним, з болем за грудиною кашлем. Характерна помірна гіпермія зіву з синюшним відтінком, зернистість і ін’єкція судин на м’якому небі, дужках, задній стінці глотки. Слизово-серозні виділення з носових ходів і сухий кашель з’являються з перших днів захворювання приблизно у 1/3 дітей, в іншої 1/3 хворих вони виникають на 3-4-й день, а у решти – відсутні протягом всього періоду хвороби. < /p>

Можливий також розвиток ларинготрахеїту, в тому числі і стенозуючого, що виникає найчастіше на початку захворювання на тлі високої температури і вираженої інтоксикації, що розвивається, на відміну від парагрипу, дуже швидко, особливо у дітей з аллергозом в анамнезі або епізодами ларингіту в минулому. Тому всі хворі з ураженням гортані потребують постійного спостереження, а при перших ознаках стенозування – термінової госпіталізації.

Гострий бронхіт з поразкою бронхів великого та середнього калібрів спостерігається в 20-30% випадків. Обструктивний синдром має місце у кожної п’ятої дитини з бронхітом, при цьому переважає спастичний характер обструкції.

При неускладнених формах грипу перкуторні і аускультативні зміни, які свідчили б про залучення патологічного процесу легеневої тканини, відсутні. Проте у ряді випадків (в основному при наявності високої лихоманки і виражених ознак токсикозу) порушується функція зовнішнього дихання, що проявляється зміною пневмотахометричних показників: зниженням життєвої ємності легень і величини вдиху і видиху, а також збільшенням хвилинного об’єму дихання. Рентгенологічно у цих дітей визначаються симптоми порушення гемодинаміки малого кола кровообігу: нерівномірне посилення легеневого малюнка, нечіткість його контурів, розширення коріння легенів. Найбільш значними проявами циркуляторних розладів в легенях при грипі у дітей є сегментарні набряки у вигляді великих гомогенних затемнень в межах одного або двох сегментів. Сегментарний набряк з’являється в перші дні хвороби і при сприятливому перебігу на тлі відповідного противірусного лікування основного процесу через кілька днів зникає без будь-яких додаткових втручань.

Тривалість інтоксикації і гарячкового періоду при неускладненому грипі зазвичай не більше 2-5 днів, катаральних проявів – до 7-9 днів. Клінічна симптоматика захворювання при грипі типів А і В зазвичай однакова, а при грипі типу С, як правило, має місце більш полегшений характер перебігу хвороби.

Для неускладненого грипу характерна швидка динаміка гематологічних показників. На самому початку захворювання, особливо при важкій формі його перебігу, в тому числі і у дітей першого року життя, відзначають лейкоцитоз (іноді до 25х109/л), нейтрофільоз зі зрушенням вліво до паличкоядерних, Лімфогенний моноцитоз, токсигенна зернистість нейтрофілів. Швидкість осідання еритроцитів (СОЗ) зазвичай помірно прискорена, але може бути і в межах норми. Кількість еритроцитів, тромбоцитів і рівень гемоглобіну практично не змінюються. У наступні дні (3-4-й день захворювання) лейкоцитоз змінюється лейкопенією, іноді значнюї, лімфопенія – лімфоцитоз.

Несприятливі наслідки при грипі у дітей, як правило, пов’язані з недооцінкою тяжкості стану дитини в перші дні захворювання, вікових особливостей та преморбідного фону, відсутністю адекватної терапії та пізньою госпіталізацією. Стан хворого раптово різко погіршується, і смерть настає в будинку або додобово в лікарні.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..