Різноманітність вірусів ГРВІ

vidi_orvi

Грип та інші гострі респіраторно вірусні інфекції (ГРВІ) як і раніше займають провідне місце в структурі дитячої інфекційної патології (60-70%).

У природі циркулює понад 200 вірусів, які можуть бути причиною виникнення ГРВІ.

Найбільш значущими збудниками респіраторних вірусних інфекцій є ортоміксовіруси (грип), параміксовіруси (парагрип), пікорнавіруси (риновірусна інфекція), аденовіруси, коронавіруси . Приблизно в 25-30% випадків, а іноді й частіше, має місце одночасна участь в процесі декількох збудників.

Віруси, які викликають ГРВІ:

Віруси

Число штамів

Число вірусів, які викликають ГРВІ

Аденовіруси

39

13

Коронавіруси

9

3

Грипу

3

3

Парагрипу

4

4

Респіраторно-синцітиальний

1

1

Ентеровіруси

72

19

Риновіруси

>100

>100

Всі вони об’єднані в одну групу за двома ознаками: єдиним механізмом передачі збудника (повітряно-крапельним) і розвитком патологічного процесу в дихальних шляхах.

Найбільш характерні прояви ГРВІ, показані в таблиці:

Збудник

Характерні симптоми

Грип А,В, С

Епідемічний підйом захворюваності, інтоксикація, висока температура, озноб, запаморочення, головний та м’язовий біль. Синдром крупа.

Парагрип

Грубий «гавкаючий» кашель, охриплий голос, лихоманка.

Респіраторно – синцітиальний вірус

Бронхіт, обструктивний синдром, трахеобронхіт

Аденовірус

Виражені катаральні явища, збільшення лімфатичних вузлів, кон’юнктивіт.

Риновірус

Безутримна ринорея при слабовираженій катарі верхніх дихальних шляхів

Практично єдиним джерелом інфекції є людина, що переносить клінічно виражену, рідше – безсимптомну, форму інфекції.

У групі ризику знаходяться:

  • люди у віці від 65 років, незалежно від наявності чи відсутності хронічних захворювань;
  • вагітні;
  • діти і підлітки;
  • особи, які страждають хронічними захворюваннями легенів або серцево-судинної системи;
  • страждають порушенням обміну речовин, включаючи цукровий діабет;
  • хворі зі стафілококовою інфекцією і пацієнти з імунною недостатністю;
  • пацієнти із зайвою вагою
  • ВІЛ-інфіковані
  • селективні імунодефіцити
  • аспленія
  • трансплантація кісткового мозку
  • пацієнти, які довго отримують АСК
  • лімфома, множинна мієлома, лейкемія
  • хронічні захворювання печінки (у тому числі цироз і фіброз)
  • пацієнти, які тривалий час отримують ацетилсаліцилову кислоту.

Групи епідемічного ризику:

  • лікарі та персонал медичних установ;
  • військовослужбовці;
  • працівники ДАІ тощо;
  • особи, які доглядають хворих на грип вдома;
  • трудові колективи;
  • особи, які перебувають у спеціалізованих закритих колективах (інтернатах, будинках пристарілих, будинках дитини);
  • співробітники навчальних закладів;
  • робочі сфери послуг, торгівлі, транспорту, військові.

Збудники цих інфекцій поширюються при розмові, кашлі, чханні. Радіус розсіювання становить 2-3 м, отже, інфікування відбувається в безпосередній близькості від хворого.

Тривалість виживання збудників у зовнішньому середовищі із збереженням патогенних властивостей залежить від умов середовища і для більшості збудників ГРВІ, в тому числі і для вірусів грипу, варіює від декількох годин до 7-12 днів, що обумовлює необхідність проведення в осередках інфекції санітарно-гігієнічних заходів.

Збудники ГРВІ викликають серед населення спорадичні захворювання, спалахи, а віруси грипу – епідемії. Особливо спалахи захворювань спостерігаються в дитячих колективах – зазвичай вони виникають через 2-3 тижні після формування колективу! Спектр збудників може бути дуже різноманітним, але в деякій мірі він обумовлений сезоном і віком. Так, у пологових будинках (палатах новонароджених) частіше циркулюють респіраторно-синцітиальні (РС) віруси, в дитячих дошкільних колективах – адено-, РС-і парагріппозні віруси, серед школярів – аденовіруси.

У процесі розвитку гострих респіраторних захворювань виділяють чотири фази, загальні для всіх форм інфекцій:

  • Впровадження та репродукція збудників в уражених епітеліальних клітинах респіраторного тракту.
  • Проникнення збудника в кров’яне русло (вірусемія) з розвитком токсичних або токсикоалергічних реакцій.
  • Формування запального процесу з притаманною для збудника локалізацією.
  • Зворотний розвиток і одужання, бактеріальне ускладнення чи несприятливий (летальний) результат.

Цим фазам відповідають характерні клінічні прояви інфекції, перші з яких з’являються зазвичай після закінчення початкових етапів репродукції збудників, тобто при проникненні їх в русло крові (друга фаза інфекційного процесу).

При безумовно важливому значенні для клінічних проявів захворювання її причинного фактора і масивності інвазії збудників, вирішальна роль належить активності специфічного імунітету і неспецифічної резистентності дитячого організму.

Характеристика основних видів ГРВІ.

Грип

Вірус грипу. Викликається РНК-вірусом, що відноситься до сімейства ортоміксовірусу. Захворювання, що викликаються вірусами грипу типів В і С, зустрічаються виключно серед людей.

Здатність вірусів грипу до антигенної мінливості визначає високу сприйнятливість населення і основні епідеміологічні особливості цієї інфекції: повсюдне поширення, короткі інтервали між епідеміями (1-2 роки для грипу типу А і 2-4 – для грипу типу В), залучення в епідемічний процес всіх вікових груп населення.

Відсутність імунітету у населення до шифтових варіантів вірусу і висока вірулентність нового збудника призводять до швидкого поширення інфекції у всьому світі – пандемії.

Джерелом грипу є в основному хворі люди. Найбільшу небезпеку для оточуючих вони представляють у перші дні захворювання – у період виражених катаральних симптомів. Слід зазначити, що настільки тривале знаходження вірусу в носоглотці зустрічається досить рідко.

Механізм передачі вірусу грипу – повітряно-крапельний. Але, незважаючи на таку відносну тривалість збереження вірусу у зовнішньому середовищі, провідне значення у передачі інфекції має безпосередній контакт, спілкування з джерелом інфекції. Імовірність інфікування залежить від близькості до джерела і тривалості контакту. Сприйнятливість до вірусів грипу загальна. Віруси грипу циркулюють серед населення не тільки в період епідемій, а й у межепідеміческій період, викликаючи спорадичні захворювання, а іноді й спалахи.

Спалахи грипу мають виражену зимову сезонність. У закритих дитячих установах, колективах інтернатного типу спалахи часто розвиваються раніше на 3-4 тижні від початку епідемії в місті і є провісниками епідемічного підйому захворюваності.

Відмінними рисами спалахів грипу типу А є висока контагіозність і швидке поширення. В епідемічний процес залучаються як діти, так і дорослі. Тривалість спалахів в окремих групах, класах становить 7 – 14 днів, протягом яких може перехворіти до 25%, а в дошкільних колективах більше половини дітей.

Для спалахів грипу типу В характерна велика тривалість (до 3-4 тижнів) і менша інтенсивність. Дорослі залучаються до епідпроцесу рідше, ніж при грипі типу А. Інтервал між розвитком спалахів в окремих групах, класах становить кілька днів і порівняємо з інкубаційним періодом.

Вірус грипу типу С, незважаючи на відомості про досить широкі його циркуляції серед населення, не викликає великих епідемій, але може бути причиною локальних спалахів і спорадичних випадків захворювання.

Симптоми: Грип у дітей, як і у дорослих, зазвичай починається на тлі повного здоров’я. Основні його прояви: лихоманка, інтоксикація, ураження респіраторного тракту. Як правило, загальноінтоксаційний синдром в перші години захворювання переважає над катаральними симптомами. Іноді максимальним проявам захворювання передує короткочасний (протягом декількох годин) продромальний період: нездужання, порушення сну і апетиту, озноб.

Температура досягає максимального рівня (38-40°С) вже в першу добу. Одночасно з’являються й інші симптоми інтоксикації: у старших дітей – озноб, головний біль, запаморочення, відчуття розбитості, м’язові болі, болі в животі, суглобах, очних яблуках, нудота, блювання, порушення сну, іноді галюцинації, марення, колаптоїдний стан.

У дітей раннього віку – адинамія або неспокій зниження апетиту, відмова від грудей, поява або почастішання відрижки, блювота, можлива поява рідкого випорожнення ентерітного характеру. Слід також пам’ятати, що клінічна симптоматика грипу у новонароджених і дітей перших 3 місяців життя відрізняється від перебігу захворювання в більш старших вікових групах. Для дітей цього віку характерний поступовий початок захворювання і стертість клінічних симптомів інтоксикації на тлі блідості, мурмуровості шкірних покривів з наявністю періорального або загального ціанозу. Симптоми ураження верхніх дихальних шляхів при грипі в перші години зазвичай виражені нерізко і характеризуються ускладненям носового дихання, скупим слизисто-серозним ринітом, сухістю слизових, першіння в горлі, саднінням або сухим нечастим, а іноді (у дітей старшого віку) грубим трахейним, з болем за грудиною, кашлем. Гострий бронхіт з поразкою бронхів великого та середнього калібрів спостерігається в 20-30% випадків. Обструктивний синдром має місце у кожної п’ятої дитини з бронхітом, при цьому переважає спастичний характер обструкції.

При важких формах грипу інфекційний процес бурхливо прогресує з розвитком енцефалічної або менінгоенцефалчної реакції (гіпертермія, марення, загальномозкові порушення з судомами, сплутаністю або лотерей свідомості, менінгеальними симптомами) і геморагічним синдромом (висип мілкоточечний або петехіальний, частіше на шкірі обличчя, шиї, грудей і верхніх кінцівок, геморагії в слизову оболонку рота, тверде і м’яке піднебіння, задню стінку глотки, кон’юнктиви; носові кровотечі, мікрогематурія, домішки крові в калі).

Тривалість інтоксикації і гарячкового періоду при неускладненому грипі зазвичай не більше 2-5 днів, катаральних проявів – до 7-9 днів. Клінічна симптоматика захворювання при грипі типів А і В зазвичай однакова, а при грипі типу С, як правило, має місце більш полегшений характер перебігу хвороби.

Парагрип

Збудник . Захворювання викликається вірусами парагрипу (ПГ), що відносяться до сімейства параміксовірусів. Найбільш поширені і вивчені в якості етіологічних агентів ГРВІ у людини віруси парагрипу 1-го, 2-го і 3-го типів. Для парагриппозної інфекції, так само як для риновірусної і аденовірусної інфекцій, спостерігається позитивна кореляція з епідеміями грипу. За даними фахівців НДІ грипу, захворюваність на парагрип в епідемічні з грипу роки була в 1,5 разів вище, ніж у межепідемічній. Причиною такої тенденції є, ймовірно, імуносупресія, зумовлена у перехворілих дітей грипозною інфекцією.

Періодичність, тобто часовий інтервал між піками активності збудника серед населення, становить для вірусів ПГ 1-го і 2-го типів – 2 роки, для вірусів ПГ 3-го типу – 4 роки. < /p>

Джерелом інфекції є хворі на різних термінах захворювання. Основне місце локалізації вірусів парагрипу – слизова гортані. Найбільш інтенсивне виділення вірусів в навколишнє середовище має місце протягом першого тижня захворювання.

Механізм передачі. Інфекція передається крупнокрапельною фазою аерозолю, що видихається хворим, тобто в безпосередній близькості від хворого.

У зовнішньому середовищі віруси парагрипу зберігаються при кімнатній температурі протягом 4-12 днів, а в прохолодному і темному приміщенні – на кілька днів довше.

Сприйнятливість до парагрипу висока, особливо серед дітей раннього віку. Серологічними дослідженнями встановлено, що на першому році життя близько 70% дітей інфікується вірусами парагрипу 3-го типу, і вони обумовлюють у цій віковій групі близько 1/3 всіх гострих респіраторних захворювань (ГРЗ). У більш старшому віці віруси парагрипу всіх трьох типів є причиною 7-10% респіраторних захворювань у дітей. Спалахи парагрипу в дитячих колективах характеризуються досить інтенсивним розвитком. Тривалість їх в окремих групах складає 2-2,5 тиж., У всьому закладі – 3-5 тижні.

Симптоми: Типові клінічні прояви даної інфекції спостерігаються в основному у дітей дошкільного віку.

Початок гострий, але більш поступовий, ніж при грипі, з максимальною вираженістю симптомів у перші дні. Катаральні прояви в носоглотці (серозний риніт, фарингіт) – завжди основні симптоми захворювання, які спостерігаються на тлі лихоманки (субфебрильною або фебрильною) і різних, але менш виражених, ніж при грипі, проявів інтоксикації. Разом з тим, особливо при парагрипі, викликаному третім серотипом вірусу, можливий розвиток і важких форм перебігу хвороби з високою лихоманкою, вираженою інтоксикацією у вигляді головного болю, блювоти, а іноді і судом. Геморагічний синдром не характерний. Найбільш типовим для парагрипу є ураження гортані: ларингіт або ларинготрахеїт із хриплим голосом, печінням по ходу трахей і сухим грубим, болючим, «гавкаючим» кашлем. Можливий розвиток ларингоспазму і стенозу гортані (гострий стенозуючий ларинготрахеїт – ОСЛТ) різного ступеня вираженості, який, на відміну від грипу, може виникнути як у перші, так і в наступні дні захворювання.

Респираторно-синцітиальна інфекція

Збудник цієї інфекції – респіраторно-синцітиальний вірус (РС) – відноситься до сімейства параміксовірусів. Збудник РС-інфекції має виражену тропність до поверхневого епітелію слизової нижніх дихальних шляхів – бронхів і бронхіол . РС-вірус широко поширений у всьому світі, вражає людей всіх вікових груп, викликає як спорадичні випадки захворювань, так і локальні спалахи, найбільш часті в групах ризику: серед дітей молодшого віку (особливо в пологових будинках) і літніх людей (у будинках престарілих), а також в осіб з наявністю системних і важких хронічних захворювань, після трансплантації органів.

Джерелом РС-вірусної інфекції в дитячих колективах і сім’ях є переважно діти – хворі або реконвалесценти. Найчастіше вірус виділяється в кінці 1-й-початку 2-го тижня захворювання, потім частота ізоляції вірусу знижується, хоча зареєстровані випадки виділення збудника на 26-й і навіть 44-й день від початку хвороби.

Механізм передачі. Основний механізм передачі – повітряно-краплинний, хоча в експерименті доведена можливість інфікування через кон’юнктиву очей.

Сприйнятливість. РС-вірус поширений повсюдно. Найбільш актуальний для маленьких дітей. Так, ризик інфікування в сім’ї при наявності джерела інфекції у дітей до 1-го року становить 63%, на 2-му році життя і старше – 42%. За узагальненими даними ВООЗ, 90% всіх врахованих РС-вірусних інфекцій зареєстровані серед дітей перших років життя. У більш старшому віці РС-інфекція поступається своїм лідируючим положенням парагрипозній, аденовірусній у дітей шкільного віку – мікоплазменній інфекціїям

Спалахи РС-вірусної інфекції найбільш часто розвиваються в будинках дитини, дитячих стаціонарах, в сім’ях з маленькими дітьми. Типовий час їх виникнення – січень-березень, хоча нерідко вони реєструються і восени. Епідеміологічні спостереження показали, що РС-вірусна інфекція активізується з періодичністю в 6 років.

Симптоми: Хворіють діти всіх вікових груп, але типова клінічна симптоматика розвивається переважно у дітей перших років життя, особливо немовлят. Захворювання розвивається більш поступово порівняно з грипом та парагрипом, нерідко проявляється помірно вираженими катаральними симптомами в носоглотці (несильний серозний риніт і фарингіт) на тлі нормальної або субфебрильної температури, з наступним підйомом її в ряді випадків на 2-3-й день хвороби. Кашель у перші дні захворювання сухий, короткий (покашлювання), а в подальшому – вологий, з легким мокротинням, яке відокремлюється Гіперемія зіву і задньої стінки глотки виражені незначно. Ці легкі форми захворювання із зворотнім розвитком хвороби через 5-7 днів спостерігаються у осіб всіх вікових груп, але переважно у дітей старше 3 років. Разом з тим можливі і важкі форми захворювання з вираженими симптомами інтоксикації на тлі високої лихоманки.

Приблизно у кожної другої хворої дитини перших двох років життя і у кожного третього серед дітей більш старшого віку в процес втягуються бронхи з переважанням ураження, на відміну від грипу, особливо у дітей молодшого віку, бронхів середовищного та малого калібрів і розвитком типової для РС -вірусної інфекції симптоматики. На 2-3-й день від початку захворювання при збереженні субфебрильної або фебрильної температури тіла погіршується загальний стан дитини, знижується апетит, кашель стає частішим, нав’язливим, приступоподібним з погано відокремлюваною в’язкою мокротою. При аускультації визначається велика кількість дрібнопухирцевих, а іноді і крепитуючих вологих хрипів, характерне виникнення обструктивного синдрому, який розвивається частіше, ніж при грипі. У цих випадках, згідно класифікації, прийнятої на з’їзді педіатрів в 1995 р., ставиться діагноз: обструктивний бронхіт.

Тривалість температурної реакції – 4-5 днів, катаральних симптомів – до 9-12 днів, але нерідко фізикальні зміни в органах грудної клітини зберігаються до 15-18 днів.

Аденовірусна інфекція

Збудник . Інфекція викликається вірусами, що містять ДНК, і належать до сімейства аденовіруси. Аденовіруси людини представлені 49 серотипами, які розрізняються за антигенними, біофізичним, гемагглютинуюими та іншим властивостям. Віруси мають загальний розчинний антиген і діляться на 7 підгруп (А, В, С, Б, Е, Р, С). Захворювання респіраторного тракту викликаються переважно представниками В, С і Е підгруп.

Джерелом інфекції є хвора людина, але роль «здорових» вірусоносіїв у передачі аденовірусної інфекції більш значима, ніж при інших вірусних ГРВІ. Основна локалізація аденовірусів – слизова оболонка і лімфатичний апарат глотки. Крім того, віруси можуть перебувати в епітелії і регіонарних лімфовузлах кишечника, в кон’юнктиві і рогівці ока. Відповідно в зовнішнє середовище віруси потрапляють не тільки з верхніх дихальних шляхів, а й з фекаліями, сльозами.

З усіх згаданих раніше збудників, аденовіруси найбільш стійкі в зовнішньому середовищі. При кімнатній температурі вони зберігають активність протягом 10-14 днів, при температурі 1 – 4 ° С – більш тривалий час. Тому в осередку аденовірусної інфекції потрібно особливо суворе дотримання протиепідемічних заходів.

Сприйнятливість . Аденовірусна інфекція широко поширена; вражає всі вікові та соціальні групи населення. У дитячих дошкільних установах, школах, училищах аденовірусна інфекція викликає спалахи захворювань різної тяжкості з різноманітною клінічною симптоматикою.

Спалахи аденовірусної інфекції виникають протягом усього року, значно рідше реєструються влітку. Джерелом аденовірусної інфекції в колективі з однаковою частотою можуть бути і дорослі, і діти.

Симптоми: У дітей молодшого віку захворювання часто починається катаральними симптомами в носоглотці на тлі фебрильної, субфебрильної або навіть нормальної температури тіла і помірно виражених інших симптомів інтоксикації, що досягають максимуму (як лихоманка, так і інтоксикація) в наступні дні і зберігаються протягом тривалого часу (до двох тижнів). Разом з тим, у дітей старшого віку, можлива висока (39°С і вище) температурна реакція вже з перших днів захворювання. З інших симптомів інтоксикації характерний головний біль, дратівливість, адинамія, млявість, зниження апетиту, іноді нудота, блювота, болі в животі, а також рідке випорожнення до 4-5 разів на день (переважно у дітей перших місяців життя). На відміну від грипу, енцефалічну реакцію у вигляді судом, делірію, втрату свідомості, а також менінгіальні і геморагічні прояви спостерігаються вкрай рідко.

Найбільш характерним для аденовірусної інфекції є вираженість і тривалість (до 15-18 днів) катаральних симптомів в носоглотці: у перші дні – ускладнення носового дихання через набряклість слизової носа, потім рясний серозно-слизовий риніт та фарингіт з вираженим ексудативним компонентом. Кашель – частіше вологий, ніж сухий, з перших днів захворювання. Характерна поява набряку обличчя, повік, набряклості задньої стінки глотки, мигдаликів, аденоїдів. Можливе збільшення всіх груп лімфовузлів, в тому числі і мезентеріальних, а також збільшення печінки та селезінки.

Риновірусна інфекція

Збудники – відносяться до сімейства пікорнавірусів, що включають в себе 113 серотипів риновірусів людини. Вони є основною причиною захворювань верхніх дихальних шляхів типу профузного нежитю, але можливо, особливо у дітей раннього віку, розвиток і більш важких уражень. Реєструється у людей будь-якого віку, переважно в холодну пору року.

Джерело інфекції – хвора людина. Широка поширеність інфекцій пояснюється різноманітністю типів риновірусу і короткочасністю імунітету, а також тим, що передача цих збудників від людини до людини відбувається як повітряно-краплинним, так і контактним шляхом через предмети особистого користування. Спалахи розвиваються переважно в холодну і сиру пору року, зазвичай в організованих дитячих колективах та стаціонарах, особливо в палатах новонароджених і, як правило, мають локальний характер.

Основні симптоми.

Захворювання зазвичай має гострий початок і короткочасне протягом на тлі нормальної або субфебрильної температури при відсутності або слабко вираженій інтоксикації у вигляді нездужання, позноблювання, головного болю, почуття ломоти у всьому тілі.

Основні симптоми захворювання: закладеність носа, набряклість слизових, відсутність можливості носового дихання, на другий день – рясні слизисто-водянисті виділення з носа, чхання, першіння, садніння, дряпання в горлі, сльозотеча, покашлювання, почуття стороннього тіла в горлі. Внаслідок рясних виділень з носа біля входу в нього з’являються мацерації. Погіршується і навіть повністю зникає нюх, смак, знижується слух.

Коронавірусна інфекція

Збудники відносяться до сімейства коронавірусів, включають в себе кілька коронавірусів птахів, тварин і людини. За антигенною структурою поділяються на три групи, кожна з яких складається з декількох представників. Основні збудники, що викликають ураження респіраторного тракту у людини — штамми 229Е і ОС-43. Найчастіше вони викликають спорадичні випадки захворювання, але можуть бути причиною і спалахів у дитячих колективах, особливо в стаціонарах.

Періодичність. Коронавірусна інфекція реєструється протягом усього року, але частіше – восени і навесні.

Механізм передачі. Передаються віруси повітряно-крапельним шляхом, можливо також внутрішньоутробне інфікування.

Симптоми: Основною відмінністю цієї інфекції є наявність у переважної більшості дітей з ГРВІ симптомів ураження шлунково-кишкового тракту: часте зригування, нудота, неодноразова блювота, нетривале (протягом 2-5 днів) дня рідке випорожнення ентерітного характеру – у дітей першого року життя, в більш старшому віці – дискомфорт і болі в животі, одноразова блювота і розріджене випорожнення, які спотерігаються з перших годин захворювання і нерідко передують катаральним проявам у носоглотці.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..