Респіраторно-синцитіальна інфекція

respiratorno_sincitialniy_virus

Збудник респіраторно-синцитіальних інфекцій – респіраторно-синцитіальних вірус (РС) – відноситься до сімейства параміксовірус. На відміну від інших представників цього сімейства, у РС-вірусу дуже маленький розмір нуклеокапсида (у 10 разів менше, ніж у інших), і він не має поверхневих антигенів – гемаглютиніну і нейрамінідази. Вірус має стабільний антигенний склад, і всі відомі варіанти РС-вірусу людини відносяться до одного серотипу, хоча є відомості про виділення двох підтипів збудника: А і В. Водночас сама популяція РС-вірусів гетерогенна: маються езпідемічні і неепідемічні варіанти, що відрізняються один від одного структурними та біологічними властивостями. Збудник РС-інфекції має виражену тропність до поверхневого епітелію слизової нижніх дихальних шляхів – бронхів і бронхіол. РС-вірус широко поширений у всьому світі, вражає людей всіх вікових груп, викликає як спорадичні випадки захворювань, так і локальні спалахи, найбільш часті в групах ризику: серед дітей молодшого віку (особливо в пологових будинках) і літніх людей (у будинках престарілих), а також в осіб з наявністю системних і важких хронічних захворювань, після трансплантації органів.

У причинній структурі ГРВІ у дітей питома вага РС-вірусу, за даними різних авторів, становить від 13,3 до 53,6%. Настільки значні відмінності в оцінці ролі РС-вірусів в етіології ГРВІ пояснюються як чутливістю використовуваних лабораторних методів діагностики, так і особливостями спостережуваних дитячих контингентів. В етіології бронхітів і бронхіолітів у дітей молодшого віку на частку РС-вірусу припадає до 70%, в етіології пневмоній – до 58,2%.

Джерелом РС-вірусної інфекції в дитячих колективах і сім’ях є переважно діти – хворі або реконвалесценти. Обслуговуючий персонал і дорослі члени сім’ї залучаються до епідемічного процесу, як правило, вдруге, переносячи інфекцію в легкій, іноді безсимптомній формі, і рідше є джерелами інфекції. Разом з тим встановлено факти виникнення внутрішньолікарняних спалахів РС-інфекції, причиною яких було вірусоносійство лікарняного персоналу.

Виділення РС-вірусу корелює з виразністю і тривалістю інфекційного процесу. Найбільш часто вірус виділяється в кінці 1-го – початку 2-го тижня захворювання, потім частота ізоляції вірусу знижується, хоча зареєстровані випадки виділення збудника на 26-й і навіть 44-й день від початку хвороби. Від здорових дітей вірус виділяється рідко – менше 1%.

Механізм передачі. Основний механізм передачі – повітряно-крапельний, хоча в експерименті доведена можливість інфікування через кон’юнктиву очей. При цьому розвивається захворювання з типовою для РС-інфекції клінічною симптоматикою. Є також факти, що підтверджують передачу інфекції через контаміновані вірусами предмети особистого вжитку (носові хустки, руки). При кімнатній температурі на інструментах, гумових рукавичках, халатах вірус зберігається від 20 хв до 6 год, на шкірі рук – близько 5 хв.

Сприйнятливість. РС-вірус поширений повсюдно. Найбільш актуальний для маленьких дітей. Так, ризик інфікування в сім’ї при наявності джерела інфекції у дітей до 1-го року становить 63%, на 2-му році життя і старше – 42%. При цьому маленькі діти практично завжди переносять клінічно виражене захворювання. Співвідношення клінічних та безсимптомних форм у них становить 1: 0,2, тоді як у старших дітей – 1:1,2-1:1,4.

За узагальненими даними ВООЗ, 90% всіх врахованих РС-вірусних інфекцій зареєстровані серед дітей перших років життя. У більш старшому віці РС-інфекція поступається своїм лідируючим становищем парагриппозній, аденовірусній, у дітей шкільного віку – мікоплазменній інфекції.

Ряд авторів відзначає велику сприйнятливість до РС-вірусу хлопчиків, ніж дівчаток, що відбивається в більш частому інфікуванні і розвитку у них важких форм хвороби, включаючи бронхіоліти.

Слабкістю і незрілістю клітинних реакцій імунітету у маленьких дітей пояснюються не тільки важкий перебіг захворювання, але і досить часте реинфікування РС-вірусом. Рівень гуморального імунітету слабо корелює як з імовірністю повторного інфікування, так і з тяжкістю захворювання.

Спалахи РС-вірусної інфекції найбільш часто розвиваються в будинках дитини, дитячих стаціонарах, в сім’ях з маленькими дітками. Типовий час їх виникнення – січень-березень, хоча нерідко вони реєструються і восени. Епідеміологічні спостереження показали, що РС-вірусна інфекція активізується з періодичністю в б років.

Інфекція високо контагіозна. Інкубаційний період становить 3-5, а за деякими спостереженнями – до 8 днів. Діти першого року життя практично в 100% випадків залучаються до епідемічного процесу, діти більш старшого віку – у 70-80% випадків. Тривалість спалахів коливається від 7-9 днів серед молодших дітей до 15 днів у дітей старше 1 року. Чим молодші діти, тим частіше уражаються нижні дихальні шляхи, тим важче клінічний перебіг хвороби.

Як протікає респіраторно-синцитіальна інфекція. Симптоми респіраторно-синцитіальних інфекції.

Хворіють діти всіх вікових груп, але типова клінічна симптоматика розвивається переважно у дітей перших років життя, особливо немовлят. Захворювання розвивається більш поступово порівняно з грипом та парагрипом, нерідко проявляється помірно вираженими катаральними симптомами в носоглотці (несильний серозний риніт і фарингіт) на тлі нормальної або субфебрильної температури, з наступним підйомом її в ряді випадків на 2-3-й день хвороби. Кашель у перші дні захворювання сухий, короткий (покашлювання), а в подальшому – вологий, мокротиння легко відходить. Гіперемія зьову і задньої стінки глотки виражені незначно. Ці легкі форми захворювання з зворотним розвитком хвороби через 5-7 днів спостерігаються у осіб всіх вікових груп, але переважно дітей старше 3 років. Разом з тим можливі і важкі форми захворювання з вираженими симптомами інтоксикації на тлі високої лихоманки. Спостерігаються іноді і ОСЛТ РС-вірусної етіології.

Приблизно у кожної другої хворої дитини перших двох років життя і у кожного третього серед дітей більш старшого віку в процес втягуються бронхи з переважанням ураження, на відміну від грипу, особливо у дітей молодшого віку, бронхів середнього і малого калібрів і розвитком типової для РС-вірусної інфекції симптоматики. На 2-3-й день від початку захворювання при збереженні субфебрильної або фебрильної температури тіла погіршується загальний стан дитини, знижується апетит, кашель стає частішим, нав’язливим, приступообразним з погано відокремлюваною в’язкою мокротою. При аускультації визначається велика кількість дрібнопухирцевих, а іноді і крепитируючих вологих хрипів, характерне виникнення обструктивного синдрому, який розвивається частіше, ніж при грипі. У цих випадках, згідно класифікації, прийнятої на з’їзді педіатрів в 1995 р., ставиться діагноз: обструктивний бронхіт. Запалення слизової бронхів супроводжується обструкцією дихальних шляхів за рахунок набряку, гіперплазії слизової, гіперсекреції і бронхоспазму. При РС-вірусній інфекції переважає сполучений механізм обструкції, тобто в її формуванні беруть участь всі вищеперелічені складові моменти.

Бронхіоліти розвиваються переважно у дітей першого року життя (у 20% випадків у дітей з бронхітами), але іноді спостерігаються і в більш старшому віці. Для них характерно переважне запалення дрібних бронхів і бронхіол, що визначає тяжкість перебігу захворювання та його прогноз. Дихання частішає до 60-80 разів на хвилину, спостерігається подовження видиху, втягнення податливих місць грудної клітини, відзначається блідість, мармуровість шкірних покривів, ціаноз. Тяжкість стану дитини зазвичай обумовлена вираженістю дихальної недостатності.

Залучення до процесу легенів, що спостерігається як і при парагрипі, в 10-15% випадків в основному поєднується з ураженням бронхів того чи іншого калібру, у зв’язку з чим клінічно виявляється вкрай рідко.

У периферичній крові найчастіше реєструють нормоцитоз, рідше – помірну лейкопенію без виражених зрушень в лейкоцитарній формулі, нормальну або злегка підвищену ШОЕ.

Тривалість температурної реакції – 4-5 днів, катаральних симптомів – до 9-12 днів, але нерідко фізикальні зміни в органах грудної клітини зберігаються до 15-18 днів.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..