Аденовірусна інфекція

adenovirus

Збудник аденовірусної інфекції. Інфекція викликається такими вірусами, які містять ДНК, і належать до сімейства аденовірусів. Аденовіруси людини представлені 49 серотипами, які розріняються за антигенними, біофізичним, гемагглютинуючими та іншими властивостям. Віруси мають загальний розчинний антиген і діляться на 7 підгруп (А, В, С, Б, Е, Р, С). Представники підгруп істотно відрізняються між собою за рядом молекулярно-біологічних властивостей і за патогенностю для людини. Захворювання респіраторного тракту викликаються переважно представниками В, С і Е підгруп (серотипи 1, 2, 3, 4, 5, 7, 14, 21). При цьому клінічно виражена інфекція обумовлена частіше серотипами вірусу 3, 4, 7, 14 і 21. Аденовіруси 1-го, 2-го, 5-го, 6-го типів прийнято відносити до латентних. Як правило, вони виявляються в осіб без клінічних проявів інфекції, але за несприятливих для макроорганізму умов можуть активуватися і викликати типові ГРЗ. Неодноразово були описані навіть спалахи ГРВІ, викликані аденовірусами «латентних» типів.

Патогенними для людини є також серотипи 8, 19, 29, які викликають кон’юнктивіти, і типи 12, 18, 31, 40, 41, які ініціюють ентерити.

Джерелом інфекції є хвора людина, але роль «здорових» вірусоносіїв у передачі аденовірусної інфекції більш значима, ніж при інших вірусних ГРВІ. Є епідеміологічні спостереження випадків зараження дітей від дорослих членів сімей – безсимптомних вірусоносіїв.

Основна локалізація аденовірусів – слизова оболонка і лімфатичний апарат глотки. Крім того, віруси можуть перебувати в епітелії і регіонарних лімфовузлах кишечника, в кон’юнктиві і рогівці ока. Відповідно в зовнішнє середовище віруси потрапляють не тільки з верхніх дихальних шляхів, а й з фекаліями, сльозами. Від перехворілих осіб аденовіруси виділяються до 40 днів.

Механізм передачі. Множинна локалізація вірусу в організмі і стійкість у зовнішньому середовищі визначають особливості механізму передачі. Як і інші збудники респіраторних інфекцій, аденовіруси в основному передаються повітряно-крапельним шляхом, але зараження може відбуватися також через їжу (фекально-оральний механізм), предмети побуту, воду в басейні (контактний механізм). Можливо внутрішньоутробне інфікування.

З усіх згаданих раніше збудників, аденовіруси найбільш стійкі в зовнішньому середовищі. При кімнатній температурі вони зберігають активність протягом 10-14 днів, при температурі 1 – 4 ° С – більш тривалий час. Тому в осередку аденовірусної інфекції потрібно особливо суворе дотримання протиепідемічних заходів.

Сприйнятливість. Аденовірусна інфекція широко поширена; вражає всі вікові та соціальні групи населення. У дитячих дошкільних установах, школах, училищах аденовірусна інфекція викликає спалахи захворювань різної тяжкості з різноманітною клінічною симптоматикою.

Інкубаційний період складає від 4 до 14 днів.

За даними фахівців НДІ грипу РАМН, аденовіруси обумовлюють до 17% всіх ГРЗ у дітей до 3 років, 16,4% – у дітей 3-6 років і 13,7% – у дітей старше 7 років і підлітків. За деякими спостереженнями, аденовірусна інфекція частіше розвивається у хлопчиків.
Найбільш сприйнятливі до аденовірусу діти, у яких інфекція нерідко супроводжується розвитком пневмонії. Від таких хворих переважно виділяють аденовіруси 3-го і 7-го типів, тоді як від дітей з ГРЗ без бронхолегеневих уразок – переважно 1-й, 2-й, 5-й типи вірусів.

Спалахи аденовірусної інфекції виникають протягом усього року, значно рідше реєструються влітку. Характерною особливістю спалахів є більш повільний, порівняно з РС-вірусним або парагрипозним, розвиток і тривалий перебіг (1 – 1,5 місяці). Інтервал між залученням окремих груп колективу в епідемічний процес доходить до 2 тижнів. У дитячих дошкільних установах (ДДУ) під час спалахів перехворіти може від 30 до 80% дітей, в колективах дітей шкільного віку – до 40%.

Джерелом аденовірусної інфекції в колективі з однаковою частотою можуть бути і дорослі, і діти.

Крім респіраторних захворювань під час спалахів аденовірусної природи у дітей та підлітків нерідко відзначаються кон’юнктивіти, диспепсичні розлади. При поширенні вірусів через воду, наприклад у басейні, кон’юнктивіти і кератокон’юнктивіти є домінуючими клінічними симптомами.

Як протікає аденовірусна інфекція. Симптоми аденовірусної інфекції.

Захворювання відрізняється різноманіттям симптомів і наявністю різко вираженого ексудативного компоненту. Інфекційний процес, незважаючи на гострий початок, розвивається поступово, з наростаючою виразністю клінічних симптомів і залученням в процес багатьох органів, зміною одних ознак іншими і подальшим повільним одужанням. У дітей молодшого віку захворювання часто починається катаральними симптомами в носоглотці на тлі фебрильної, субфебрильної або навіть нормальної температури тіла і помірно виражених інших симптомів інтоксикації, що досягають максимуму (як лихоманка, так і інтоксикація) в наступні дні і зберігаються протягом тривалого часу (до двох тижнів). Разом з тим, переважно у дітей старшого віку, можлива висока (39°С і вище) температурна реакція вже з перших днів захворювання. З інших симптомів інтоксикації характерні головний біль, дратівливість, адинамія, млявість, зниження апетиту, іноді нудота, блювота, біль в животі, а також рідкі випорожнення до 4-5 разів на день (переважно у дітей перших місяців життя). На відміну від грипу, енцефалічні реакції у вигляді судом, делірія, втрати свідомості, а також менінгеальні і геморагічні прояви спостерігаються вкрай рідко.

Найбільш характерним для аденовірусної інфекції є вираженість і тривалість (до 15-18 днів) катаральних симптомів в носоглотці: у перші дні – утруднення носового дихання через набряклість слизової носа, потім рясний серозно-слизовий риніт та фарингіт з вираженим ексудативним компонентом. Кашель – частіше вологий, ніж сухий, з перших днів захворювання. Характерно поява одутлості обличчя, повік, набряклості задньої стінки глотки, мигдаликів, аденоїдів. Можливе збільшення всіх груп лімфовузлів, в тому числі і мезентеріальних, а також збільшення печінки та селезінки. Гіперемія зіва, як і при грипі, незначна, майже завжди спостерігається гіперплазія фолікул на задній стінці глотки. У ряді випадків на поверхні мигдалин, язичка, задньої стінки глотки, на кон’юнктиві очей і слизової піхви з’являються плівчасті сірувато-білясті блискучі налети. Кон’юнктивіти (одно-або двосторонні катаральні, фолікулярні, плівчасті) спостерігаються у кожної четвертої дитини – серед дітей перших двох років життя і дещо рідше – в більш старшому віці. Відзначається набряк віка, різке звуження очної щілини і яскрава гіперемія кон’юнктиви зі слизовим виділеннями, можливі крововиливи. Діти скаржаться на печіння і різь, відчуття стороннього тіла в оці. Можлива поява плівки яка спочатку тонка, прозора, потім щільна, що не поширюється на очне яблуко і важко відділяється. Плівка відторгається повільно (до 14 днів). При спробі зняти її з’являються сукровичні виділення. Описано і кератокон’юнктивіти (точкові), які розвиваються в основному серед плавців. Вихід їх, як правило, сприятливий (розсмоктування без рубцевих змін) на відміну від кератитів при герпетичній інфекції.

Вважалося, що уваження гортані спостерігається рідко, проте, за даними останніх років співробітників НДІ грипу РАМН, аденовірус виявляється у кожної п’ятої дитини з ОСЛТ і протікає важко, з вираженим ексудативним компонентом.

Достовірно частіше, ніж при грипі, до процесу залучаються бронхи. Обструктивний синдром відзначається у кожної четвертої дитини з бронхітом, має форму набряку або сметанну форму, тривало зберігається (до 3 тижнів.). Кашель зазвичай вологий, нерідко нав’язливий, видих ускладнений, задишка частіше сметанного типу. При аускультації визначається велика кількість вологих різнокаліберних і одиничних сухих хрипів. Частота бронхіолитів невелика, але вони відрізняються крайньою тяжкістю та тривалістю перебігу. Можливий розвиток облітеруючих бронхіолітів, при яких відбувається поширене, але частіше одностороннє ураження епітелію бронхіол з подальшою облітерацією їх просвіту. Вихід: облітерація частки або формування невентильованої «надпрозорої» легені.

У периферичній крові спостерігається переважно нормоцитоз, але можливі як помірний лейкоцитоз, так і лейкопенія; зрушення у формулі без особливих закономірностей.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..