Коли слід вводити прикорм?

kogda_vvodit_prikorm Оптимальний вік введення їжі перехідного періоду можна визначити шляхом порівняння переваг і недоліків
різних термінів.

Слід оцінити, якою мірою грудне молоко може забезпечити достатню кількість енергії і харчових речовин для підтримки зростання та попередження дефіцитів, а також який ризик захворюваності, особливо інфекційними і алергічними хворобами, від споживання заражених продуктів харчування і “чужорідних” харчових білків. До інших важливих міркувань відносяться фізіологічний розвиток і зрілість, різні показники розвитку, які вказують на готовність немовляти приймати їжу, і фактори, пов’язані з матір’ю, такі, як харчовий статус, вплив зменшення смоктання грудей на фертильність матері і її здатність доглядати за дитиною, а також існуючі принципи і методи догляду за дітьми раннього віку.

Занадто ранній початок введення прикорму має свої небезпеки, тому що:

  • грудне молоко може бути витіснене їжею для прикорму, і це призведе до зменшення вироблення грудного молока, а значить і до ризику недостатнього споживання дитиною енергії і харчових речовин;
  • немовлята піддаються впливу хвороботворних мікробів, присутніх у продуктах харчування і рідинах, які можуть бути заражені, і тим самим збільшують ризик диспептических захворювань і, отже, недостатності харчування;
  • загроза диспептических захворювань і харчових алергій збільшується внаслідок незрілості кишечника, і через це зростає ризик недостатності харчування;
  • до матерів швидше повертається фертильність, тому що зниження смоктання грудей зменшує період, протягом якого пригнічується овуляція.
  • Проблеми виникають також і в тому випадку, коли прикорм вводиться занадто пізно, тому що:

    • недостатнє надходження енергії і харчових речовин від одного грудного молока може призвести до затримки росту і недостатності харчування;
    • внаслідок нездатності грудного молока задовольняти потреби дитини можуть розвинутися дефіцити мікронутрієнтів, особливо заліза і цинку;
    • може бути не забезпечено оптимальний розвиток рухових навичок, таких, як жування, і позитивне сприйняття дитиною нового смаку і структури їжі.

    Тому вводити прикорм потрібно в свій час, на відповідних етапах розвитку.

    Зберігається багато розбіжностей з приводу того, коли саме починати введення прикорму. І хоча всі згодні, що оптимальний вік є індивідуальним для кожної конкретної дитини, питання про те, чи рекомендувати введення прикорму у віці “від 4 до 6 місяців” або “приблизно в 6 місяців”, залишається відкритим. Слід пояснити, що “6 місяців” визначається як кінець перших шести місяців життя дитини, коли йому виповнюється 26 тижнів, а не початок шостого місяця, тобто 21-22 тижні. Точно так же “4 місяці” відноситься до кінця, а не до початку четвертого місяця життя.

    Існує практично загальнf згодf в тому, що не слід починати введення прикорму до настання віку 4 місяців і затримувати його до віку старше 6 місяців. У резолюціях Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я 1990 і 1992 рр. рекомендується “4-6 місяців”, тоді як в резолюції 1994 рекомендація говорить “приблизно в 6 місяців”. У кількох пізніших публікаціях ВООЗ і ЮНІСЕФ використовуються обидва формулювання. В огляді ВООЗ (Lutter, 6) було зроблено висновок про те, що наукове обгрунтування рекомендації терміну 4-6 місяців достатніх документальних підтверджень не має. В опублікованій нещодавно доповіді ВООЗ / ЮНІСЕФ про введення прикорму в країнах, що розвиваються автори рекомендували годувати доношених дітей виключно грудьми приблизно
    до віку 6 місяців.

    У багатьох рекомендаціях в промислово розвинених країнах використовують період 4-6 місяців. Тим не менш, в опублікованих нещодавно в Нідерландах офіційних рекомендаціях йдеться, що дітям, які перебувають на грудному вигодовуванні і мають достатні показники зросту, з аліментарної точки зору не потрібно давати ніякого прикорму до приблизно 6 місяців. Якщо ж батьки вирішують почати прикорм раніше, це цілком допустимо за умови, що дитині виповнилося не менше 4 місяців. Крім того, в заяві Американської академії педіатрії рекомендується вік “приблизно 6 місяців”, і те ж саме прийняли різні держави-члени Європейського регіону ВООЗ, коли адаптували і реалізовували навчальні програми “Комплексне ведення дитячих хвороб” (IMCI) для медичних працівників.

    Коли приймається рішення про те, чи слід вказувати в рекомендаціях термін 4-6 місяців або приблизно 6 місяців, необхідно оцінити, як це тлумачать батьки або медичні працівники. Медичні працівники можуть неправильно витлумачити рекомендацію і заохочуватимуть введення прикорму до 4 місяців, просто “про всяк випадок”. В результаті батьки можуть подумати, що їхні діти повинні їсти їжу для прикорму до моменту досягнення 4-місячного віку і тому почнуть вводити “нові смаки” їжі до 4 місяців. Тому національним органам слід оцінювати, як інтерпретуються їхні рекомендації батьками та медичними працівниками.

    У країнах з перехідною економікою є дані про підвищений ризик інфекційних захворювань при введенні прикорму до 6 місяців і про те, що введення прикорму до цього віку не покращує темпів збільшення маси і довжини тіла дитини. Більш того, виключно грудне вигодовування протягом перших приблизно 6 місяців дає переваги для здоров’я. У несприятливих умовах навколишнього середовища, навіть якщо з введенням прикорму трохи збільшиться надходження енергії, витрата енергії у відповідь на підвищення захворюваності, пов’язаний з введенням продуктів і рідин крім грудного молока (що особливо ймовірно в негігієнічних навколишніх умовах), призводить у результаті до того, що немає ніякої чистої вигоди з точки зору балансу енергії.

    Що стосується поживних речовин, то потенційні вигоди від введення прикорму будуть, швидше за все, зведені нанівець втратами в результаті підвищення захворюваності та зниження біологічної доступності поживних речовин, що містяться в грудному молоці, коли одночасно з грудним молоком даються додаткові продукти харчування. В умовах коли викликає заклопотаність дефіцит поживних речовин у грудних дітей до 6 місяців, більш дієвим і менш ризикованим шляхом запобігання недостатності поживних речовин у матері і у дитини може стати поліпшення харчування матері. Оптимальне харчування матері під час вагітності та годування груддю не тільки гарантує високу якість молока для дитини, а й підвищує до максимального рівня здатність матері доглядати за своєю дитиною.

    Для Європейського регіону ВООЗ рекомендація полягає в тому, що грудні діти повинні перебувати на виключно грудному вигодовуванні починаючи з народження до приблизно 6 місяців і не менше, ніж протягом перших 4 місяців життя. Деяким дітям може знадобитися прикорм раніше 6 місяців, але вводити його до 4 місяців не слід.

    На необхідність введення прикорму до 6 місяців вказує те, що дитина в відсутність явної хвороби недостатньо додає у вазі (що визначається на підставі двох-трьох оцінок підряд) або виглядає голодним після необмеженого годування груддю. Слід звертати увагу на використання правильних карт нормативних показників фізичного розвитку, беручи до уваги те, що діти, що вигодовуються грудьми, мають не такі темпи фізичного розвитку, як ті діти, на яких засновані нормативні величини Національного центру медичної статистики США. Проте, починаючи вводити прикорм до 6 місяців, потрібно враховувати й інші фактори, такі, як маса тіла і внутрішньоутробний вік при народженні, клінічний стан і загальний статус фізичного розвитку та харчовий статус дитини. В результаті дослідження, проведеного в Гондурасі, було встановлено, що годування дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, з масою тіла при народженні від 1500 до 2500 г безкоштовними високоякісними продуктами для прикорму починаючи з 4-місячного віку не давало жодних переваг для фізичного розвитку. Ці результати підтверджують правильність рекомендації годувати дітей виключно грудьми протягом приблизно 6 місяців навіть для маловагих дітей.

    Джерело: Годування та харчування грудних дітей та дітей раннього віку. Методичні рекомендації для Європейського регіону ВООЗ з особливим акцентом на республіки колишнього Радянського Союзу. Регіональні публікації ВООЗ, Європейська серія, № 87.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..