Малярія

Leptospira

Малярія – група гострих інфекційних захворювань, що викликаються найпростішими паразитами з роду плазмодіїв, що виявляються гарячковими нападами, недокрів’ям, збільшенням печінки і селезінки.

Причина. Малярію людини викликають 4 види збудників плазмодіїв: тропічної, триденної, чотириденної і овалі-малярії.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій збудників хвороби. Переносником інфекції – деякі види комарів. В природних умовах зараження людини малярією відбувається через укуси інфікованих малярійних комарів.

Поширення малярії можливо при наявності джерела інфекції (хворого малярією), малярійних комарів і сприятливих кліматичних умов. Життєдіяльність паразитів малярії в організмі комарів можлива при температурі повітря 16 оС і вище. Тривалість циклу розвитку паразитів в комарі – приблизно близько місяця.

Вогнища малярії є в районах з тропічним і субтропічним кліматом. Малярія широко поширена практично у всіх країнах Африки і Південної Америки, в Азії та на островах Тихого океану. В останні роки ситуація з малярією в світі погіршується.

Тільки в Африці на південь від Сахари щорічно малярією хворіють 100 млн осіб і близько 1 млн хворих помирають. В Індії та Бразилії щорічно реєструється до 2,6 млн хворих на малярію. Малярія спостерігається у Таджикистані і Азербайджані. Активізувалися осередки в Астраханській області і знову з’явилися в Ростовській, Волгоградській, Самарській та інших областях Росії.

В даний час у збудника тропічної малярії розвинулася лікарська стійкість до препаратів, широко застосовувався для її лікування.

Процес розвитку хвороби. При зараженні людини плазмодії проникають в тканинні клітини, протягом 6-9 добу багаторазово діляться і у великій кількості проникають в еритроцити, де триває їх розмноження, особливо швидке у плазмодіїв тропічної малярії. Через певний час, залежно від виду плазмодія, починається масове руйнування заражених еритроцитів і вихід в кров паразитів. Це супроводжується розвитком у хворого гарячкового нападу.

При тропічній малярії заражені еритроцити скупчуються в судинах внутрішніх органів, переважно головного мозку, що веде до порушення кровообігу в них і розвитку важких ускладнень – малярійної коми і ін.

В організмі людини плазмодії тропічної малярії існують до 1,5 років, триденної малярії – до 3 років, у зв’язку з чим можуть бути рецидиви захворювання.

Імунітет після перенесеної малярії нестійкий.

Ознаки. Інкубаційний період, залежно від виду малярії, від 8 до 25 днів. При триденній малярії можливо початок захворювання через 6-14 міс після зараження.

Початкові прояви малярії характеризуються періодичними ознобами, підвищеною пітливістю, болями в м’язах, суглобах, попереку, помірним підвищенням температури тіла, частіше до 38 оС, послабленням стільця. Зазначені явища зберігаються від 2 до 5 днів.

Потім з’являються характерні для малярії, гарячкові напади. Напади, як правило, повторюються через день. При тропічній малярії вони можуть спостерігатися щодня. Гарячкові напади виникають зазвичай вранці з максимальною температурою в першій половині доби. Раптово наступає озноб, як правило, приголомшливий. Тривалість його 1,5 г. Озноб змінюється почуттям спеки. При зниженні температури тіла хворий починає потіти і самопочуття його швидко поліпшується; він заспокоюється і часто засинає. Після цього самопочуття хворого до наступного нападу може бути цілком задовільним, зберігається працездатність.

Тропічна малярія, ускладнюється комою, характеризується наростанням головного болю, запамороченням. Розвивається дезорієнтація, сонливість, сплутаність свідомості, що свідчить про початок коми. В період істинної коми свідомість відсутня, температура тіла підвищується до 40,0 оС.

Розпізнавання хвороби. Діагноз малярії підтверджується виявленням малярійних плазмодіїв в препаратах крові. Кров на малярію досліджують:

у всіх хворих з лихоманкою, що прибули з неблагополучних по малярії районів протягом останніх 2 років; у хворих з періодичними підвищеннями температури;

у хворих з неясними пропасними захворюваннями при збільшенні печінки і селезінки та розвитку недокрів’я неясної природи.
Невідкладна допомога. При підозрі на малярію необхідно негайно викликати невідкладну допомогу для проведення термінової госпіталізації. Лікуванні хворих на малярію починають негайно при підозрі на захворювання, не чекаючи результатів лабораторного дослідження. Втрата часу при тропічній малярії може спричинити розвиток важкої форми хвороби зі смертельними ускладненнями.

Диспансеризація. Ті, хто перехворів малярію перебувають під медичним наглядом протягом 2 років. При виникненні у них будь лихоманки проводиться дослідження крові на малярійні плазмодії.

Попередження хвороби. Проводиться шляхом прийому антималярійних препаратів особами, що виїжджають в зони, де поширена малярія і здійснюються заходи щодо захисту від комарів.

Для профілактики тропічної малярії приймається мефлохин (ларіам) по 1 таблетці (250 мг) 1 раз на тиждень. Прийом препарату слід почати за тиждень до виїзду у вогнище, продовжувати весь період перебування у вогнищі і протягом 4 тижнів після виїзду з вогнища.

При прийомі мефлохіну можливі небажані реакції: нудота, серцебиття, головний біль. Зрідка відзначаються судоми, психози, сильне запаморочення.

Протипоказання до застосування мефлохина: вагітність, діяльність, пов’язана з водінням транспорту, психічне захворювання.

Делагил, який застосовувався для попередження зараження до останнього часу, не гарантує від зараження тропічною малярією.

Для захисту від укусів комарів у місцях, де поширена малярія, слід спати в кімнатах, двері і вікна яких затягнуті сіткою, або спати під сітчастим пологом, бажано просоченим інсектицидом; з сутінків до світанку одягатися так, щоб не залишати відкритими руки і ноги; відкриті ділянки тіла обробляти репелентом.

Джерело: Інфекційні хвороби для всіх (Популярно про інфекційні хвороби).

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..