ВІЛ-інфекція (інфекція вірусом імунодефіциту людини)

synevo-hemoglobin

ВІЛ-інфекція (синдром набутого імунодефіциту – СНІД) – повільно прогресуюче інфекційне захворювання, що виникає внаслідок зараження вірусом імунодефіциту людини, який уражує імунну систему, в результаті чого організм стає високо сприйнятливий до різних інфекцій і пухлин, які зрештою призводять до загибелі хворого.

Причина. Збудник СНІДу відноситься до вірусів повільних інфекцій. Є дві групи вірусів – ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Вони швидко змінюються. При кип’ятінні гинуть через 1 хв, швидко інактивуються під впливом дезінфікуючих
– людина, хвора або вірусоносій. Хворі на СНІД заразні протягом усього життя.

Передача вірусу здійснюється при статевому контакті, при переливанні інфікованої крові і через інфіковані кров’ю інструменти, предмети, від матері до плоду засобів. Стійки до сонячних променів і заморожування.

Джерело збудника. Найбільш небезпечні в поширенні захворювання особи обох статей, що ведуть безладне статеве життя, а також гомосексуалісти.

ВІЛ не передається через укуси комах, при побутовому контакті, через слину.

Процес розвитку хвороби. Зараження відбувається при попаданні вірусу в кров або слизові оболонки. Звідси він впроваджується в різні клітини тканин організму і вбудовується в них. ВІЛ може протягом багатьох років перебувати в організмі людини, не викликаючи видимих ознак хвороби. Під вплив зовнішніх факторів, найчастіше – іншої вірусної інфекції (герпес, гепатит В та ін.) Вірус активізується, починає розмножуватися і руйнувати заражені їм клітини, в першу чергу клітини імунної системи, що робить людину беззахисною до інфекцій і пухлин.

Ознаки. Інкубаційний період триває в межах до 1 міс. Більшість заражених спочатку почувають себе здоровими і хвороба ніяк себе не проявляє, але виявляється при дослідженні крові.

Через 1,5-2 роки у хворих збільшуються лімфатичні вузли (більше 1 см) кількох областей тіла (шийні, ліктьові, пахвові, надключичні) без порушення самопочуття і яких-небудь хворобливих відчуттів.

Через 6 міс. – 5 років після цього починається стадія вторинних захворювань.

У перші 3-7 років знижується розумова і фізична працездатність, з’являється рясна нічна пітливість, періодичні підвищення температури тіла до 38 о С, нестійкі випорожнення, втрата маси тіла до 10%. У цю фазу хвороби бувають грибкові хвороби шкіри, герпес, оперізувальний лишай, бородавки, гнійничкові та алергічні хвороби шкіри, лускатий лишай, ураження слизових оболонок, повторні ГРЗ і запалення придаткових пазух носа.

Потім з’являється незрозуміле підвищення температури тіла або пронос більше 1 міс., втрата маси тіла більше 10%, виражені ураження шкіри у вигляді грибкового ураження порожнини рота, повторного поширеного оперізувального лишаю, хронічних гнійничкових уражень шкіри, фурункулів, крововиливів в шкіру, пухлини шкіри (саркома Капоши).

При тривалості ВІЛ-інфекції більше 5 років, як правило, розвиваються важкі інфекції, зумовлені мікроорганізмами, що не викликають захворювань у здорових осіб та новоутворення, які призводять хворого до смерті.

Розпізнавання хвороби. Діагноз ВІЛ-інфекції ставиться за результатами спеціального дослідження крові, яке в більшості випадків дає результат через 3 міс. після зараження. Кров для дослідження береться з ліктьової вени в кількості 3-5 мл.

    Показаннями для обстеження на ВІЛ- інфекцію є:

  • лихоманка більше 1 міс;
  • пронос більше 1 міс;
  • безпричинна втрата маси тіла на 10% і більше;
  • затяжне, повторюване запалення легенів, які не піддається звичайному лікуванню;
  • постійний кашель більше 1 міс;
  • збільшення лімфовузлів 2-х і більше груп понад 1 міс;
  • слабоумство у раніше здорових людей;
  • інші, більш важкі хвороби. Обстеження на ВІЛ-інфекцію можна справити анонімно.
  • Лікування. ВІЛ-інфіковані в ізоляції не потребують.

    При постановці діагнозу ВІЛ-інфекції хворі госпіталізуються в спеціалізовані клініки або відділення. Проведене лікування попереджає прогресування хвороби, запобігає або віддаляє розвиток загрожуючих життю поразок, так як в даний час медицина не має засобів, які дозволили б вилікувати людину від ВІЛ-інфекції.

    Диспансеризація. Після госпіталізації пацієнти довічно знаходяться під наглядом фахівців регіональних центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, де їм надається будь-який вид кваліфікованої медичної допомоги при гарантованому дотриманні таємниці діагнозу.

    Попередження хвороби. Основний метод – переривання шляхів передачі інфекції.

    Для попередження статевого шляху передачі слід мати одного надійного статевого партнера або користуватися кондомом при випадковому сексуальному контакті. Починати статеве виховання необхідно з дитинства.

    У медичних установах проводяться заходи по знезараженню інструменту, досліджуються всі порції донорської крові. Наркомани мають потребу в одноразових шприцах.

    Особи, які контактували з ВІЛ-інфікованим, піддаються обстеженню.

    Джерело: Інфекційні хвороби для всіх (Популярно про інфекційні хвороби)

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..