Гострі кишкові інфекції. Дизентерія, сальмонельоз

017ho

Розлад стільця (пронос) або прискорені спорожнення кишечника із зміною характеру калу (від кашкоподібного до водянистого), іноді з появою домішок слизу, крові, є однією з характерних ознак гострих кишкових інфекцій (ГКІ) (дизентерії, сальмонельозів, ешеріхіозов, гострих гастроентеритів, гострих ентероколітів, харчових токсикоінфекцій, стафілококових отруєнь та інших).

Причина . Дизентерію викликають бактерії, названі шигелами, що мають більше 40 варіантів. В сучасних умовах найбільшого поширення набули шигели Флекснера і Зонне. Інші ГКІ викликаються іншими бактеріями, що називаються сальмонелами, стафілококами і т.ін.

Основним джерелом інфекції у разі дизентерії та інших ГКІ є хворі, а також бактеріоносії (особи зі стертою формою інфекції), які виділяють збудника в зовнішнє середовище з калом.

У випадках сальмонелезу джерелами збудника інфекції є переважно домашні тварини (рогата худоба, свині, свійська птиця), м’ясо яких заражене. Сальмонели часто зустрічаються в яйцях домашньої птиці – особливо качки та кури. Зараження відбувається частіше о теплій порі року за порушення технології обробки їжі та неправильного її зберігання. Сальмонели, потрапивши до продуктів харчування, швидко розмножуються. Кількість мікробів досягає такого рівня, який достатній для зараження. При вживанні в їжу інфікованих продуктів за 6 год. – 3 доби (прихований, інкубаційний період) починається хвороба.

Джерелом інфекції у разі стафілококового отруєння є людина, у якої наявні гнійничкові ураження шкіри: панарицій, рана руки, що нагноїлася і т. ін. Особливо небезпечно, якщо гнійничкові захворювання є у кондитерів, кухарів та ін. Стафілокок добре та швидко росте на солодких продуктах (крем, кисіль, компот та ін.). Під час розмноження він виділяє отруту (токсин). Якщо людина вживає їжу, у якій є стафілококовий токсин, то за кілька годин починається захворювання.

Процес розвитку хвороби . Безпосередньою причиною захворювання є токсини бактерій, які потрапляють до шлунково-кишкового тракту з продуктами або виділяються мікробами, що опинилися в ньому. Токсини діють на різні відділи нервової системи і викликають надходження рідини із тканин у просвіт кишки. Шигели, сальмонели та деякі ешерихії, крім цього, проникають до слизової оболонки кишки, там розмножуються, викликаючи пошкодження тканин, утворення ерозії та виражене запалення.

У шлунково-кишковому тракті постійно знаходяться мікроби. Вони відіграють захисну роль, перешкоджаючи проникненню до слизової оболонки кишечника хвороботворних мікробів та їхнього закріплення. У разі кишкових інфекцій, прийому антибіотиків та інших хіміопрепаратів кількість та склад мікробів кишечника змінюється, розвивається дисбактеріоз, що само собою призводить до порушення травлення й розладу стільця.

Ознаки . Практично за всіх ГКІ, що викликаються різними збудниками, провідним проявом є розлад стільця. При цьому часто спостерігається блювота. Їй передує нудота. За блювотою наступає відчуття полегшення. У разі ГКІ розлад стільця поєднується з ознаками інтоксикації та підвищенням температури тіла.

Розпізнавання хвороби . Провідним проявом будь ГКІ є ураження шлунку та кишечника різного ступеня виразності у поєднанні з інтоксикацією. За значної втрати рідини з блювотою та рідким стільцем розвивається зневоднення. Інформативним методом, що дозволяє уточнити наявність і локалізацію хворобливих змін у кишечнику, є огляд випорожнень.

Найбільш поширеною та серйозною за наслідками гострою кишковою інфекцією є дизентерія. Її слід підозрювати у разі будь-якого гарячкового захворювання, що супроводжується розладом ступа. Оскільки збудники дизентерії вражають переважно товсту кишку, то ознаки її ураження: періодичні переймоподібні болі в нижній частині живота, частіше в лівій клубовій області, помилкові позиви на дефекацію, тенезми, відчуття неповного звільнення кишечника після дефекації, частий, убогий стілець, у разі тяжкого перебігу захворювання – некаловий, що складається з одних продуктів запалення товстої кишки – слизу, крові, переконливо свідчать про це захворювання.

Для остаточного підтвердження діагнозу або для розшифровки неясних випадків проводиться посів калу для виявлення збудника, у деяких випадках проводиться дослідження крові.

Лікування . Першорядне завдання за будь-якої ГКІ – відшкодування втрати рідини й солей у відповідності до ступеня зневоднення. З цією метою рекомендується питво, але не будь-якої рідини, а розчину – 1 чайна ложка кухонної солі, 4 чайні ложки цукру на 1 літр питної води. Розчин приймають у злегка охолодженому вигляді по 100-150 мл кожні 20-30 хв загальним обсягом, який у 1,5 рази перевищує втрати рідини разом з блювотними масами та калом. Прийом розчину продовжують до припинення проносу. Для відшкодування втрати рідини й солей більш повноцінними та ефективними препаратами є регідрон, цитраглюкосолан або гастролит, які розводять безпосередньо перед вживанням в 1 літрі свіжокип’яченої охолодженої води.

Для впливу на хвороботворні мікроби та зниження надходження води й солей до кишечника з тканин ефективними є бактерійні біологічні препарати ентерол або біолевюр, що приймаються по 1 капсулі або пакетику (у невеликій кількості води) 2 рази на день.

Хороший ефект спостерігається у разі прийому відварів родовика або калгану.

Відвар родовика лікарського – 2 столові ложки кореневища та коренів заливають 2 склянками гарячої води, кип’ятять на слабкому вогні 30 хв, охолоджують 10 хв, проціджують та віджимають, приймають по 1 столовій ложці 6 разів на день після їжі.

Відвар калгану дикого (перстачу прямостоячого) – 1 столову ложку подрібнених кореневищ калгану заливають 1 склянкою води кімнатної температури, кип’ятять 15 хв, охолоджують, проціджують, приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день за 1 год. до їжі.

Антибіотики та інші хіміотерапевтичні засоби при багатьох ГКІ не показані і часто навіть затягують захворювання через дисбактеріоз, який розвивається при цьому. Тому їхнє призначення повинно проводитися тільки лікарем, до якого слід звертатися за появи ознак ГКІ.

Хворим рекомендується постільний режим і щадна дієта (рисова каша на воді, солодкий чай, терті яблука, кисломолочні продукти) зі швидким її розширенням у міру поліпшення загального стану та нормалізації стільця. При цьому не рекомендуються продукти, що підсилюють бродіння (незбиране молоко, чорний хліб, бобові, буряк, огірки, капуста).

У квартирі, особливо у санвузлі, повинна проводитися дезінфекція хлоровмісними препаратами.

Госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом захворювання, високою лихоманкою, з наявністю хронічних захворювань, відсутністю умов для лікування вдома.

Диспансеризація . За людьми, які перехворіли на ГКІ, протягом 1-2 міс проводиться медичне спостереження.

У разі дизентерії нерідко виникає тривалий запор. Щоб уникнути цього, до їжі необхідно включати продукти, які надають послаблювальну дію, чорнослив, морквяне або бурякове пюре, тверді яблука, компот, розсипчасту гречану кашу. Нормалізації функціонального стану кишечника сприяють деякі настої трав:

Збір I . Кора жостеру ольховидного – 60 г, плоди солодки голої – 20 г, плоди анісу звичайного – 10 г, плоди фенхелю звичайного – 10 г. Настій вживають зранку та ввечері по 0,5 склянки за затримки стільця.

Збір II . Кора жостеру ольховидного – 20 г, квіти бузини чорної – 20 г, плоди анісу звичайного – 10 г, плоди фенхелю звичайного – 20 г. Настій застосовують по 1 склянці 2 рази на день після їжі.

Збір III . Листя м’яти перцевої – 20 г, квіти ромашки аптечної – 30 г, кореневище лепехи болотного – 15 г, плоди фенхелю звичайного – - 15 г. Теплий настій вживають 3 рази на день після їжі у випадку здуття живота та спазмів кишечника.

Після лікування антибактеріальними препаратами за наявності ознак дисбактеріозу (здуття живота, часте відходження газів, послаблення стільця), для відновлення нормальної мікрофлори кишечника рекомендуються морква, чорниця, малина, смородина, шипшина, кисломолочні продукти.

Попередження хвороби . Дотримання правил особистої гігієни, вживання доброякісної води та продуктів.

За особами, які торкалися хворих на дизентерію, встановлюється медичний нагляд протягом 7 днів. Дітям, які відвідують дошкільні дитячі установи, проводять посів калу.

Джерело: Інфекційні хвороби для всіх (Популярно про інфекційні хвороби)

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..