Холера

1_48

Холера – гостре інфекційне захворювання, що характеризується епідемічним поширенням у літньо-осінній період і розвитком у важких випадках рясного проносу зі швидкою втратою рідини й солей, що веде до обезводнення організму.

Є особливо небезпечною інфекцією.

Причина . Захворювання викликається холерними вібріонами – вигнутими паличками зі джгутиком, який обумовлює їх різко виражену рухливість. Дуже довго виживають у відкритих водоймах, в які стікають каналізаційні води, і коли вода прогрівається більше за 17 °С. Стійкі до низьких температур, можуть перезимувати в замерзлих водоймах. На харчових продуктах вібріони виживають 2-5 днів, на помідорах і кавунах на сонячному світлі – 8 год. Швидко гинуть під впливом різних дезінфікуючих засобів, моментально гинуть у разі кип’ятіння. Дуже чутливі до кислот, що використовуються для знезараження питної води.

Джерелом холерних вібріонів є тільки людина, хвора або вібріононосій, яка приїхала з небезпечного відносно холери регіону.

Передача інфекції відбувається фекально-оральним шляхом. Більшість епідемій пов’язана зі вживанням забрудненої води, проте в побуті поширенню хвороби сприяє пряме забруднення їжі інфікованим калом та блювотними масами, які у випадку холери не мають запаху й забарвлення, в результаті чого у оточуючих зникає природна гидливість і прагнення швидко очистити забруднені предмети. Можливе зараження через рибу, раків, виловлених у забруднених водоймах, які не зазнали належної термічної обробки, оскільки в них вібріони здатні тривалий час не тільки зберігатися, але й розмножуватися.

Сприйнятливість людей до холери висока. Зараженню сприяє знижена кислотність шлункового вмісту, що відбувається зі вживанням рясного питва.

Холера характерна для Південної та Південно-Східної Азії (Індія, Індонезія, Таїланд та ін.). В 70-і роки вона вийшла з цього регіону і набула масового поширення. В 1970 р. була епідемія холери в Астрахані, в 1994 р. у Дагестані вона охопила 2321 людину, у 1995 р. значною мірою вразила Україну з виносами збудника до інших регіонів. Вона поширюється з більшою легкістю, ніж інші кишкові інфекції.

Процес розвитку хвороби . Воротами інфекції є травний тракт. Потрапивши до шлунку, холерні вібріони часто гинуть внаслідок наявності там соляної кислоти. Захворювання розвивається лише тоді, коли холерні вібріони долають шлунок і досягають тонкої кишки. Там вони інтенсивно розмножуються і виробляють токсин, який викликає інтенсивне виділення тканинної рідини до просвіту тонкої кишки, що досягає 1 л протягом години. В результаті відбувається згущення крові і зневоднення тканин організму.

Стійкої несприйнятливості після перенесеної хвороби не розвивається, можливі повторні захворювання.

Ознаки . Інкубаційний період триває від декількох годин до 5 діб.

Хвороба починається гостро. Першою ознакою холери є безболісний пронос, що починається раптово. У більшості випадків випорожнення з самого початку носять водянистий характер. Вони являють собою мутнувато-білу рідину з плаваючими пластівцями, які не мають запаху і за зовнішнім виглядом нагадують рисовий відвар. У важких випадках початковий обсяг калової маси може перевищувати 1 л. У найближчі години від початку захворювання втрата рідини може скласти кілька літрів, що швидко веде до важкого стану хворого. Блювота з’являється слідом за проносом раптово, не супроводжується будь-якою напругою та відчуттям нудоти, дуже швидко стає водянистою і також схожою за виглядом на рисовий відвар. Незабаром з’являються сильні м’язові судоми, частіше в області литок.

Риси обличчя загострюються, очі западають, шкіра стає холодною на дотик, легко збирається у складки і повільно розправляється. Голос стає сиплим і зникає, з’являється задишка, температура тіла падає нижче норми.

Поряд з важкими випадками хвороби бувають легкі, що проходять із помірними втратами рідини, та безсимптомні, у випадку яких заражений залишається здоровим, але з калом виділяє холерні вібріони.

Розпізнавання хвороби . Діагноз перших випадків холери в місцевості, де її раніше не було, обов’язково підтверджується лабораторно. Для дослідження беруть випорожнення та блювотні маси. Матеріал збирають до індивідуальних, відмитих від дезінфікуючих розчинів суден, на дно яких поміщають меншу за розмірами, знезаражену кип’ятінням, посудину або листи пергаментного паперу.

Невідкладна допомога . Першорядне завдання за будь-якому проносу – відшкодування втрати рідини й солей у відповідності зі ступенем зневоднення. З цією метою рекомендується питво, але не будь-якої рідини, а розчину – 1 чайна ложка кухонної солі, 4 чайні ложки цукру на 1 літр питної води. Розчин приймають у дещо охолодженому вигляді по 100-150 мл кожні 20-30 хв загальним обсягом, який у 1,5 рази перевищує втрати рідини з блювотними масами та калом.

Усі хворі на холеру і вібріононосії підлягають обов’язковій госпіталізації до стаціонарів з особливим режимом.

Диспансеризація . Люди, що перехворіли протягом 1 року, перебувають під медичним наглядом. Обов’язково дослідження калу для виключення вібріононосійства.

Попередження хвороби . В цілях запобігання занесення збудника холери з-за кордону здійснюється санітарний огляд транспортних засобів, які прибувають звідти, та проводиться бактеріологічне обстеження громадян, які захворіли на гострі кишкові інфекції протягом 5 днів після прибуття з небезпечних за холерою країн.

Проводиться дослідження води поверхневих водойм на наявність холерних вібріонів.

Після госпіталізації хворого або вібріононосія в квартирі проводиться дезінфекція.

Особи, що тісно спілкувалися з хворим або вібріононосієм та страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту, госпіталізуються. Їх виписують після 5-денного медичного спостереження та обстеження на холерні вібріони.

Джерело: Інфекційні хвороби для всіх (Популярно про інфекційні хвороби)

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..