Сказ

1330941875_beshenstvo

Сказ (rabies) – гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, яке протікає з важким ураженням нервової системи і закінчується, як правило, смертельним результатом.

Причина . Збудник – вірус сказу.

Джерелами інфекції є хворі на сказ тварини. У Росії існують осередки сказу трьох типів: у західних і центральних районах, Поволжі – природні вогнища, в яких вірус сказу циркулює у червоної лисиці (є джерелом хвороби у 36-72% випадків), передаючись до вовків, єнотовидних собак, борсуків та ін.; природні полярні, або арктичні, вогнища, де вірус існує у песців; “міські” вогнища, де вірус циркулює серед бродячих собак, передаючись кішкам та сільськогосподарським тваринам. Джерелами інфекції для 60% хворих служать собаки, для 24% хворих – лисиці, для 10% – кішки, для 3% – вовки і для 3% – інші тварини. Період заразливості у тварин настає за 3-10 днів за появи ознак хвороби і триває протягом усього захворювання.

Зараження людини відбувається під час укусу або ослинення хворою на сказ твариною. Вірус сказу передається зі слиною. Особливо небезпечні укуси в голову і кисті рук.

Захворювання людей в основному пов’язані з пізнім звертанням укушених за медичною допомогою, з порушенням режиму під час щеплень або незавершеністю їхнього курсу. Більшість людей, що захворіли після контакту з хворою твариною, не зверталися до медичних установ. Серед них чверть випадків складають діти у віці 4-14 років. Ті, що захворіли, як правило, мали контакт із хворими тваринами в сільській місцевості у весняно-літні місяці.

Людина, хвора на сказ, заразна.

Процес розвитку хвороби . Вірус сказу проникає через пошкоджену шкіру. У м’язах поблизу від місця ушкодження він розмножується, потім нервами поширюється до центральної нервової системи. У ній він продовжує розмножуватися з пошкодженням нервової тканини, і нервами знову потрапляє до слинних залоз.

Ознаки . Інкубаційний період від 10 днів до 1 року і більше (у середньому 1-2 міс). Його тривалість залежить від кількості вірусу, що потрапив у рану, обсягу ураженої тканини, відстані, яку вірус повинен подолати від місця впровадження до центральної нервової системи, віком постраждалого (у дітей коротший, ніж у дорослих).

Захворювання починається із загального нездужання, головного болю, сухості у роті, зниження апетиту, невеликого підвищення температури тіла, м’язових болів, болів у горлі, сухого кашлю, можуть бути нудота і блювота. У 50-80% хворих у місці укусу з’являються неприємні відчуття (печіння, болі з іррадіацією до центру, свербіж, підвищена чутливість). Іноді рубець на місці колишнього укусу знову стає червоним та припухає. Хворий поводиться пригнічено, замкнуто, відмовляється від їжі, у нього виникає безсоння, кошмарні сновидіння, він відчуває безпричинний страх, почуття туги.

За 1-3 дні у хворого з’являється неспокій, тривога та водобоязнь. Від спроби пиття, а незабаром і від погляду на воду, навіть від згадки про неї у хворого з’являється почуття жаху та хворобливі спазми м’язів глотки й гортані, його дихання стає шумним у вигляді коротких судомних зітхань. Подібні судоми потім виникають від звуку води, що ллється. Судоми можуть розвинутися від подуву в обличчя струменя повітря, від яскравого світла, шуму, дотику до шкіри. Хворий стає агресивним, буйним. У нього порушується свідомість, з’являються судоми, параліч. Смерть настає від паралічу дихання. Тривалість хвороби не більше тижня.

Невідкладна допомога . У разі появи ознак нездужання у людини, яку раніше кусала тварина, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Попередження хвороби . Заходами попередження сказу серед тварин є регулювання щільності диких тварин; відлов бездомних собак та кішок; дотримання правил утримання домашніх собак (реєстрація, застосування намордників, утримання на прив’язі і т.ін..); обов’язкова щорічна профілактична імунізація проти сказу собак.

Курс профілактичної імунізації проводиться особами, професійно пов’язаними з ризиком зараження сказом (собаколовами, мисливцями-промисловиками, ветеринарними працівниками та ін.).

Собаки, коти та інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником до найближчого ветеринарного лікувального закладу для огляду й карантинування під наглядом фахівців протягом 10 днів. Результати спостереження за тваринами у карантині в письмовому вигляді повідомляють до медичного закладу, в якому прищеплюють людину, що постраждала. Якщо тварина протягом цього спостереження не загинула, ймовірно, вона здорова.

Після випадку пошкодження від тварини необхідно негайно звернутися до найближчого медичного закладу. Всі лікарняні, амбулаторно-поліклінічні установи у разі звернення осіб, укушених, подряпаних, ослинених будь-якими тваринами, зобов’язані негайно надати першу медичну допомогу потерпілому. Рани, подряпини, садна, місця ослинення слід рясно промити струменем води з милом, обробити краї рани 40-70% спиртом або йодною настойкою, накласти стерильну пов’язку. Потім необхідно слідувати до травматологічного пункту (кабінету), а у разі його відсутності – до хірургічного кабінету для призначення та проведення курсу щеплень проти сказу. Чим раніше ці щеплення розпочаті, тим більш імовірний успіх. Антитіла після введення вакцини з’являються за 12-14 днів.

У квартирі, де перебував хворий на сказ, проводиться заключна дезінфекція.

Особам, на шкіру або слизові оболонки яких потрапила слина хворої людини, проводиться курс щеплень проти сказу.

Джерело: Інфекційні хвороби для всіх (Популярно про інфекційні хвороби)

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..