Ангіна

angina1

Ангіна (гострий тонзиліт) – гостра інфекційна хвороба, що протікає із запаленням піднебінних мигдалин та регіонарних до них лімфатичних вузлів.

Причина . У більшості випадків (80-90%) збудниками ангіни є бактерії стрептококи.

Джерелами інфекції при ангіні є хворі на різні форми гострих стрептококових захворювань і “здорові” носії стрептококів. Найбільше епідеміологічне значення мають хворі з локалізацією мікробного вогнища в області верхніх дихальних шляхів (ангіна, скарлатина).

Поширення стрептококів відбувається повітряно-краплинним шляхом. Цей шлях передачі збудника обумовлює зараження сприйнятливих осіб, які перебувають в умовах тісного і досить тривалого спілкування з джерелом інфекції, особливо у приміщеннях з низькою температурою та високою вологістю повітря. Можливо виникненням спалахів ангіни за вживання харчових продуктів (молоко, м’ясний фарш, варення, овочі, компоти, киселі, картопляне пюре), заражених особами з гнійничковими ураженнями шкіри, що викликані стрептококами, здатними розмножуватися у зазначених продуктах.

Процес розвитку хвороби . Воротами інфекції та основним осередком розмноження збудника служать мигдалини. З вогнища стрептокок може поширюватися кровоносними та лімфатичними судинами, викликаючи різні ускладнення: паратонзилярний абсцес, запалення середнього вуха та ін. Стрептококові ангіни становлять велику медичну проблему, оскільки за недостатньо ефективного лікування захворювання можуть стати причиною так званих метатонзилярних захворювань – ревматизму, міокардиту, гломерулонефриту. Вираженого імунітету після перенесеної ангіни не виникає.

Сприйнятливість людей до ангіни становить приблизно 10-15%. Найбільш схильні до неї люди молодого віку (до 30 років). На їхню частку припадає до 75% всіх захворювань.

Ознаки . Інкубаційний період ангіни складає 1-2 доби. Хвороба починається гостро з ознобу, загальної слабкості, головного болю, ломоти в суглобах, болю у горлі під час ковтання. Озноб триває 15-30 хв., потім змінюється почуттям жару. Температура тіла коливається в межах 38-39 ° С.

Біль у горлі на початку не дуже турбує, тільки під час ковтання, потім поступово збільшується, стає постійним, досягаючи максимальної виразності на другу добу.

Для ангіни характерне збільшення й болючість ущільнених кутощелепних лімфатичних вузлів (визначаються за промацування на рівні кутів нижньої щелепи ліворуч та праворуч): вони збільшені у розмірах, еластичні, не спаяні між собою та шкірою.

Піднебінні дужки, язичок, мигдалини, а іноді й м’яке небо у перші дні мають яскраво-червоний колір. На мигдалинах можуть бути гнійники або ділянки скупчення гною.

Розпізнавання хвороби . Постановка діагнозу ангіни – дуже відповідальне рішення, оскільки подібні ознаки мають інші, дуже серйозні захворювання, несвоєчасна діагностика яких може привести до смертельного результату (дифтерія та ін.). Тому за появи болю у горлі під час ковтання завжди необхідно звернутися до лікаря.

Не повторюючи наведені вище ознаки ангіни, вкажемо на те, що не властиво для ангіни:

різкий набряк слизової ротоглотки, особливо піднебінних дужок, м’якого піднебіння та мигдалин (дифтерія);

набряк шиї (дифтерія);

поширення нальотів за межі мигдалин (дифтерія); висипання на шкірі, окрім герпетичних; запалення слизової оболонки ока й повіки; нежить та кашель;

запалення інших лімфовузлів (задньошийних, шийних бічних і ін.), крім углочелюстних; болі в животі; лихоманка більше 5-7 днів.

При будь ангіні виробляється бактеріологічне дослідження мазка з мигдалин для виявлення збудника захворювання, в тому числі на дифтерію.

Лікування . Хворі на ангіну, незалежно від тяжкості стану і періоду хвороби (навіть у період одужання) потребують антибактеріального лікування для попередження розвитку в подальшому ревматизму, міокардиту, гломерулонефриту. Не слід застосовувати сульфаніламіди й тетрациклін, оскільки до них стрептококи не чутливі.

У період гарячки рекомендується рясне пиття. Жарознижуючі (ацетилсаліцилова кислота, амідопірин) показані лише за температури тіла 39° С та вище. Прийом цих препаратів сприяє швидкому зниженню температури тіла та створює уявне благополуччя. Це веде до швидкого розширення режиму для хворих, а згодом і до ускладнень.

Під час гострого періоду хвороби та у перші дні за нормальної температури тіла необхідний постільний режим, потім напівпостільний та домашній до 7-го дня нормальної температури тіла. На цей час показаний прийом полівітамінів – 2 драже 3 рази на день.

За ангіни місцеве лікування у вигляді полоскань горла та зігріваючих компресів на шию істотної ролі не відіграє. У перші дні хвороби за підвищеному слиновиділення корисні полоскання рота теплим 2% розчином соди.

Показниками здоров’я після перенесеної ангіни є нормальна температура тіла протягом 5 днів, відсутність болю у горлі та хворобливості під час промацування кутощелепних лімфатичних вузлів, нормальні показники аналізів крові, сечі та електрокардіограми.

Протягом тижня після ангіни рекомендується виключити великі фізичні навантаження.

У разі появі болю у горлі, підвищення температури тіла або будь-яких інших відхилень у здоров’ї протягом 1-2 місяців після перенесеної ангіни слід невідкладно звернутися до лікаря, оскільки у ці терміни часто наступають рецидиви ангіни та виникають різні ускладнення.

Диспансеризація . За людьми, які перехворіли на ангіну, встановлюється медичний нагляд протягом 1 місяця. На 1-му та 3-му тижні після виписки проводиться дослідження крові та сечі, за необхідності – ЕКГ.

Попередження хвороби . Хворого на ангіну бажано ізолювати в окремій кімнаті, виділити йому особисті посуд, рушник.

Джерело: Інфекційні хвороби для всіх (Популярно про інфекційні хвороби)

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..