Оксигенотерапія

kislorodoterapiya

Лікування киснем (оксигенотерапія) застосовують при багатьох захворюваннях органів кровообігу і дихання. Тривале вдихання киснево-повітряної суміші, що містить 50% кисню, може усувати кисневе голодування тканин (гіпоксія).

Запам’ятайте! Чистий кисень для оксигенотерапії не застосовується, так як він пригнічує дихальний центр. При тривалому вдиханні чистого кисню розвиваються судоми і можлива втрата свідомості.

оксигенотерапію можна здійснювати інгаляційним (через дихальні шляхи) або неінгаляційним (підшкірно, а також через травний тракт) методами. Введений будь-яким методом кисень не тільки поповнює нестачу його в організмі, а й надає рефлекторний і місцевий вплив.

Зберігають і перевозять кисень в балонах, тиск в яких дорівнює 150 атм. Балони з киснем завжди пофарбовані в блакитний колір. Кожен балон повинен мати клеймо із зазначенням товарного знака заводу-виготовлювача, номера балона, його маси, року виготовлення, терміну технічного опосвідчення та деяких інших даних.

Запам’ятайте! Стиснутий кисень вибухонебезпечний. Тому при експлуатації кисневих балонів необхідно строго дотримуватися таких правил техніки безпеки:

1) балон повинен бути встановлений в металеве гніздо і закріплений ременями або ланцюгом;

2) балон повинен бути встановлений на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів і в 5 м від відкритих джерел вогню;

3) балон повинен бути захищений від прямого впливу сонячних променів;

4) не можна допускати попадання масла на штуцер балона;

5) випускати газ з балона в іншу ємність (наприклад, в кисневу подушку) можна тільки через редуктор, на якому встановлений манометр, розрахований на тиск в даній ємності;

6) в момент випускання газу балон треба розташувати таким чином, щоб вихідний отвір штуцера було направлено в сторону від працюючого;

7) забороняється експлуатація балонів, у яких закінчився термін технічного опосвідчення, є ушкодження корпусу або вентиля, забарвлення і напис не відповідає правилам;

8) забороняється змащувати руки жирним кремом при роботі з кисневим балоном.

У великих лікувальних установах організована централізована подача кисню: кисневі балони знаходяться в спеціальному ізольованому приміщенні, звідки за системою металевих трубок кисень надходить до дозиметрів, де він зволожується і через носовий катетер подається хворому.

У невеликих стаціонарах при відсутності централізованої системи оксигенотерапірая проводиться через носовий катетер безпосередньо з балона (кисень зволожується в апараті Боброва). Для катетеризації використовують катетери № 8-12, в яких додатково роблять кілька отворів.

Послідовність дій при введенні носового катетера:

1) прокип’ятіть катетер і змастіть його вазеліном;

2) введіть катетер в нижній носовий хід і далі в глотку на глибину 15 см – кінчик введеного катетера повинен бути видно при огляді зіва;

3) зовнішню частину катетера прикріпіть до щоки, скроні або лобі хворого лейкопластиром, щоб він не вислизнув з носа або не пройшов в стравохід;

4) відкрийте вентиль дозиметра і подавайте кисень зі швидкістю 2-3 л/хв, контролюючи швидкість за шкалою дозиметра.
Іноді оксигенотерапию проводять за допомогою кисневої подушки. Вона являє собою прогумований мішок, забезпечений гумовою трубкою з краном і мундштуком (воронкою). Киснева подушка вміщає від 25 до 75 л кисню. Її наповнюють киснем з кисневого балона. Перед початком оксигенотерапії слід обернути мундштук 2-3 шарами вологої марлевої серветки (для зволоження кисню). Потім мундштук щільно притискають до рота хворого і відкривають кран, за допомогою якого можна орієнтовно регулювати швидкість надходження кисню. Вдих проводиться хворим через воронку ротом, видих – носом. Коли кількість кисню в подушці значно зменшиться, натискають на подушку вільною рукою, інакше кисень буде надходити в дихальні шляхи насилу. Після використання воронку двічі протирають 3% розчином перекису водню або 70% розчином етилового спирту.

Суттєвими вадами цього методу оксигенотерапії є:

1) неможливість точно дозувати кисень;

2) неможливість рівномірного надходження кисню;

3) великі втрати газу внаслідок нещільного прилягання мундштука до рота.

В умовах швидкої допомоги оксигенотерапія проводиться безпосередньо від балона через маску (апарат КІ-3)​​, а в деяких стаціонарах і санаторно-курортних установах – з використанням кисневої палатки.

Можливості оксигенотерапії зросли з впровадженням в практику гіпербаричної оксигенації – введення кисню під підвищеним тиском (2-3 атм). Розчинність такого кисню в плазмі крові значно зростає, що сприяє збільшенню постачання киснем тканин організму.

У нашій країні функціонує комплекс медичних барокамер, на базі якого створено Всесоюзний центр гіпербаричної оксигенації.

Одним із неінгаляційних методів оксигенотерапії є підшкірне введення кисню, при якому проявляється як місцева, так і рефлекторна дія на весь організм. Терапевтична доза становить від 50 до 600 мл кисню. Місце введення – підшкірна клітковина переднезовнішньої поверхні стегон і подлопаточної ділянки.

До неінгаляційних методів оксигенотерапії відноситься також введення кисню в шлунок.

Джерело: Загальний догляд за хворим. С.А. Мухіна, І.І. Тарнавська. Москва «Медицина» 1989

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..