Догляд за хворими, які лихоманять

uhod-za-bolnymi

У розвитку лихоманки розрізняють три періоди: період підйому температури, період відносної сталості температури на підвищеному рівні та період зниження температури.

У період підйому температури теплопродукція переважає над тепловіддачею. Остання виявляється різко зниженою за рахунок вираженого спазму шкірних кровоносних судин. Незважаючи на поступовий підйом температури тіла, шкіра стає холодною на дотик, зменшується потовиділення. Тривалість цього періоду від декількох годин до декількох днів. Швидке підвищення температури тіла і різкий спазм периферичних судин викликають у хворого відчуття холоду, озноб, хворий не може зігрітися, навіть накрившись декількома ковдрами. Цей період лихоманки нерідко супроводжується нездужанням, головним болем, відчуттям ломоти у кістках, м’язах.

У цей період необхідно тепло укрити хворого, покласти йому до ніг теплі грілки, дати солодкий гарячий чай.

Період відносної постійності температури на підвищеному рівні може тривати від декількох годин до декількох тижнів. Судини шкіри в цей період розширюються, посилюється потовиділення, тепловіддача зростає і врівноважує все ще підвищену теплопродукцію. В результаті подальше підвищення температури припиняється, вона стабілізується на цьому високому рівні.

У цей період хворому жарко, його турбують підвищене потовиділення, слабкість, сухість у роті, зниження апетиту, головний біль. За температури 39-41 °С може відбутися втрата свідомості.

Для поліпшення тепловіддачі не слід тепло вкривати хворого, потрібно давати хворому (якнайчастіше!) вітамінізоване питво (ягідні та фруктові соки й морси, настій шипшини, негарячий чай, мінеральні води), можна зменшити сухість у роті та спрагу.

Функція травних залоз у цей період знижується. Тому годувати хворого слід 6-7 разів на добу невеликими порціями рідкої або напіврідкої легкозасвоюваної їжі (дієта № 13).

За вираженої сухості слизових оболонок рота та утворенні тріщин на губах порожнину рота обов’язково протирають або зрошують водою. Тріщини необхідно змазувати вазеліновим маслом, 20% розчином бури у гліцерині або дитячим кремом.

За надмірної (гіперпіретичної) лихоманки, коли температура тіла вища за 41 °С, у хворого можуть марення і галюцинації, він може травмувати себе й оточуючих. До такого хворого потрібно виявляти особливу увагу, слід перебувати біля нього постійно, не відлучаючись. За можливості поблизу від такого хворого влаштовують індивідуальний сестринський пост (див. Розділ 15.1). У разі погіршення стану хворого (почастішання дихання, пульсу, зниження артеріального тиску) слід негайно повідомити лікаря.

У цей період лихоманки необхідно ретельно проводити туалет шкіри хворого (обтирання, обмивання), оскільки рясне потовиділення знижує функцію виділення шкіри, частіше міняти натільну й постільну білизну. Провітрюючи палату, не можна влаштовувати протягів (хворого потрібно тепло укрити, а голову прикрити рушником).

У разі порушення свідомості, а також у разі вираженого головного болю потрібно покласти хворому на лоб міхур з льодом (на рушника) або холодний компрес.

Протягом усього періоду високої температури хворий повинен дотримуватись суворого постільного режиму, оскільки в будь-яку хвилину може початися різке зниження температури тіла.

У період зниження температури тепловіддача різко посилюється, перевищуючи теплопродукцію. Зниження температури тіла може бути різким, протягом години. Таке зниження називається критичним (криза). При цьому відбувається значне розширення судин шкіри, що призводить іноді до різкого падіння артеріального тиску, пульс стає ниткоподібним (слабкого наповнення та напруги, частий). Критичне зниження температури тіла хворі переносять важко: виникає значна слабкість, спостерігається рясне потовідділення, шкіра блідне, вкривається липким холодним потом, кінцівки холонуть. У цьому випадку хворому необхідна термінова допомога.

Запам’ятайте! У разі різкого зниження артеріального тиску в момент критичного падіння температури тіла необхідно:

1) підняти нижній кінець ліжка на 30-40 см, прибрати подушку з-під голови;

2) викликати лікаря;

3) обкласти хворого грілками, укрити його, дати міцний солодкий чай;

4) приготувати для введення (за призначенням лікаря) 10% розчин кофеїн-бензоату натрію, 10% розчин сульфокамфокаїну;

5) у разі поліпшення стану протерти хворого насухо, змінити натільну й постільну білизну.

Якщо температура тіла знижується протягом декількох днів, то говорять про літичне зниження (лізис). Таке зниження супроводжується, як правило, поступовим поліпшенням загального стану хворого. Йому призначають дієту № 15, продовжують ретельний туалет шкіри, підсилюють режим рухової активності.

Джерело: Загальний догляд за хворим. С.А. Мухіна, І.І. Тарнавська. Москва «Медицина» 1989

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..