Водолікування

vodolechenie

Водолікування – це зовнішнє застосування води з лікувальною та профілактичною метою. Водні процедури (ванни, душ, обмивання, обтирання, обливання і обгортання) завдяки вираженому термічному, механічному й хімічному впливу на численні рецептори шкіри можуть впливати на нервову, серцево-судинну, м’язову, дихальну, травну та інші системи організму. Найбільш поширені водні процедури – лікувальні ванни.

За складом води лікувальні ванни ділять на прісні (з прісної води), ароматичні (із води з введеними в неї ароматичними речовинами), лікарські (з прісної води з додаванням певних лікарських речовин) і мінеральні (з додаванням різних мінеральних речовин і газів ) – сірководневі, вуглекислі, радонові та ін.

Холодні (до 20° С) і прохолодні (загальні) ванни (до 33° С) надають тонізуючу дію, підвищують обмін речовин, стимулюють функцію серцево-судинної та нервової систем. Тривалість такої ванни не більше 1-3 хв. Теплі ванни (37-39° С) зменшують біль, знімають м’язову напругу, мають заспокійливу дію на ЦНС, покращують сон. Їх тривалість 5-10 хв. Гарячі ванни (40-42° С) збільшують потовиділення і обмін речовин. Тривалість загальної гарячої ванни 5-10 хв. Індиферентні ванни (34-36° С) не роблять вираженого впливу на організм, вони викликають лише легкий тонізуючий та освіжаючий ефект. Тривалість їх застосування 20- 30 хв. Тривалість місцевих ванн, коли в воду занурюються тільки окремі частини тіла, може бути більше (мал. 8.1).

Температуру води у ванні вимірюють зазвичай водним (спиртовим) термометром. Його опускають у ванну не менше ніж на 1 хвилину і, не виймаючи з води, визначають показання термометра за шкалою.

Якщо хворому призначена загальна лікувальна ванна, він занурюється у воду приблизно до мечоподібного відростка; як і при гігієнічній ванні, над поверхнею води залишається тільки верхня частина грудної клітки, включаючи область серця. При призначенні напівванни хворий занурюється у воду до пупка. Під голову хворому слід підкласти рушник, а до ніг – підставку (упор).

Запам’ятайте! Під час прийому ванни медична сестра повинна уважно стежити за станом хворого. Якщо хворий блідне, шкіра робиться холодною, з’являються озноб, головний біль, запаморочення, різке почастішання пульсу, серцебиття, задишка, потрібно негайно припинити процедуру і доповісти про це лікаря.

Після закінчення процедури хворий повинен відпочити не менше 30 хв.

Джерело: С.А.Мухіна І.І.Тарновська. ЗАГАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ. Москва “Медицина” 1989

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..