Поверхневі «шипи» вірусу грипу

17 shipi

1. Гемаглютинін

Як вже було зазначено, поверхневий «шип» гемаглютиніну формується з субодиниць гликопротеїда з молекулярною масою приблизно 75 000-80 000. Гликопротеїдом може перебувати або у вигляді однієї поліпептидного ланцюга II А, або у вигляді комплексу продуктів її протеолітичного розщеплення – HAi і НА2, які продовжують утримуватися поруч один з одним за рахунок наявності між ними дисульфідом містків.

У дослідженнях з використанням для руйнування ві-Iпіонов ефіру було показано, що з вірусу може бути ізольований компонент, що володіє гемагглютінірующей активністю (Hoyle, 1952; Scharer, Zillig, 1954) і що при негативному контрастуванні субодиниць гемаглютиніну спостерігаються резеткоподібніструктури діаметром 30 – 1Ю нм, в яких частинки, ідентичні присутнім на поверхні віріона, розташовуються радіально (Hoyle et al., 1961; Choppin, Stoeckenius, 1964). Laver і Valentine (1969) ізолювали поверхневі «шипи», використовуючи штам, в якому гемаглютинін був стійкий до обробки додецілсульфатом натрію (SDS). Ці структури мали діаметр близько 4 ям і довжину 14 нм. Після видалення SDS структури агрегованих ідентичними кінцями, що вказує на гідрофобний характер цих областей поверхневих «шпильок». Грунтуючись на розмірах «шпильок» гемаглютиніну, визначених за електронномікроскопічним знімкам, Laver і Valentine (1969) встановили, що їх молекулярна маса повинна бути не менше 150 000. Після того як стало ясно, що поверхневі «шипи» формуються з білкових молекул з молекулярною масою 75 000-80 000, було припущено, що дві такі білкові молекули (що представляють собою комплекс HAi і НА2) утворюють «шип» гемаглютиніну (Laver, 1971; Stanley, Haslam, 1971; Skehel, Schild, 1971). Пізніше за допомогою седиментаційних методів (Brand, Skehel, 1972) було з’ясовано, що молекулярна маса «шпильок» гемаглютиніну дорівнює 215 000, а їх вивчення за допомогою методу електронної мікроскопії показало, що вони мають трикутну форму, якщо дивитися в торець виступу (Laver, 1973; Griffith, 1975). У зв’язку з цим було зроблено висновок, що кожен «шип» гемаглютиніну є тримером, що складається з трьох НА-поліпептидів, кожен з яких є комплексом HAi + + НА2.

Гідрофобна властивість заснування «шипа» гемаглютиніну вказує на те, що саме ця область визначає його зв’язок з вірусною мембраною (Laver, Valentine, 1969). Внаслідок було показано, що після обробки протеазой можна отримати вірусні частки, що зберігають у своєму складі поліпептид НА2, але не володіють гемагглютінірующей активністю і не містять помітних поверхневих «шпильок» (Compans et al., 1970а). Це доводить, що саме НА2-частина молекули НА-відповідає за зв’язок «шипа» з поверхнею віріона. Це узгоджується з висновком Brand і Skehel (1972) про те, що «шипи» гемаглютиніну можуть бути солюбілізірованних за допомогою протези і при цьому вони втрачають лише невелику частину поліпептіда НА2. Такі частинки нездатні ж агрегації і можуть бути кристалізувати. Таким чином, наведені факти ясно показали, що НА2 – частина гликопротеїда НА-містить гидрофобную область і відповідає за зв’язок «шипа» гемаглютиніну з мембраною. Деталі механізму взаємодії «шипа» з вірусною мембраною ще не зовсім ясні. Проте вже зараз можна стверджувати, що, як буде детально обговорено далі, ліпіди вірусної мембрани згруповані в подвійний шар і лише невелика частина «шипа» гемаглютиніну проникає в цей шар. Саме тому невеликий за молекулярною масою пептид, який містить велику кількість гідрофобних амінокислотних залишків, ймовірно, залишається в складі вірусної частки після її обробки протеазой (Compans, неопублікозанние дані). Протеаза лише незначно змінює структуру ліпідного подвійного шару і, ймовірно, ця структура стабілізується більшою мірою ліпід-ліпідним взаємодією, ніж зв’язком між глідапротеіднимі і ліпіднимі молекулами (Compans et al., 1970a; Landsberger et al 1971, 1973).

2.Нейрамінідаза

У роботі, в якій з різних штамів вірусу грипу ізолювали поверхневі «шипи» гемаглютиніну (Laver, Valentine, 1969), крім того, виділяли структури відмінною морфологією, володіють нейрамінідазной активністю. Це спостереження підтвердило думку про те, що на поверхні віріонів грипу є два різних типи «шпильок». «Шипи» нейрамінідази мали видовжену головку розміром приблизно 5×8, 5 нм, приєднаної до ниткоподібної ніжці довжиною близько 10 нм, на кінці якої було невелике потовщення діаметром 4 см. У відсутність детергента ці структури злипалися своїми кінцями, утворюючи розетки. Отже, в їх складі також є гідрофобні області. Хоча з віріонів за допомогою детергентів і ізолювали два різних типи поверхневих структур, їх не вдалося дотепер розрізнити на поверхні необроблених вірусних частинок, що, ймовірно, пояснюється їх близьким розташуванням у вірусній оболонці. Це може бути також обумовлено труднощами ідентифікації «шпильок» нейрамінідази на тлі великого числа поверхневих структур гемаглютиніну.

Як було вже надано, молекулярна маса мономірної субодиниці NA лежить в межах 55000-65 000. Є біохімічні та морфологічні аргументи на користь того, що нейрамінідазний «шип» представляє тетрамер з молекулярною масою 200 000-250 000 (Kandal, Eckert, . 1972; Bucher, Kilbourne, 1972; Lazdins et al., 1972; Wrigley .. 1973). Електронно-мікроскопічні дослідження нейрамінідази після її обробки трипсином виявили структури, які з чотирьох сфер діаметром 4 см, згрупованих у квадратну компланарності структуру (Wrigley et al., 1973). Такого роду тетрамер на вигляді збоку відповідає витягнутої голівці нейрамінідазной «шипа», ізольованого за допомогою детергента. За допомогою обробки трипсином руйнувалася стеблеобразна нитка субодиниці нейрамінідази.

Так само як у випадку гемаглютиніну, механізм приєднання нейрамінідази до вірусної мембрані не зовсім ясний. Ймовірно, подібно до «шипу» гемаглютиніну, «шип» нейрамінідази має гідрофобну область, яка залучена в це взаємодія і за певних умов схильна до дії протеази.

Джерело: Віруси грипу та грип, під ред. Кільбурн Е.Д – М. Медицина, 1978р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..