Вуглеводи вірусу грипу

15 uglevodi

Крім рибози, що входить до складу вірусної РНК, приблизно 5-8% маси віріона грипу становлять вуглеводи (Frommhagen et al., 1959). Велика частина, якщо не всі вуглеводи віріона, ковалентно приєднана до молекул глікопротеїдів або гликолипідів. У віріоні грипу присутні галактоза, манноза, глюкозамін і фукоза, а склад Сахаров еквівалентний складу вуглеводного компонента мукопротеїдів клітини-хазяїна (Ada, Gottschalk, 1956). Ізольований HAi-гликопротеид гемаглютиніну вірусу грипу штаму BEL, який попередньо культивували на курячих ембріонах, містив 9,4% N-ацетилглюкозаміну і близько 20% його загальної маси становили вуглеводи (Laver, 1971, 1973). Вуглеводи є саме тим хазяйським антигеном, який був знайдений у складі очищених віріонів (Knight, 1946; Smith et al., 1953) в ковалентно пов’язаному з вірусним гликопротеїдом вигляді (НагЬое, 1963; Laver, Webster, 1966; Lee et al., 1969). З мембран інфікованих клітин (Laver, Webster, 1966) і з аллантоісной рідини курячих ембріонів (Haukenes et al., 1965; Lee et al., 1969) був виділений вуглеводний компонент, який володів антигенними спорідненістю з хазяйським антигеном очищених віріонів. Антиген, виділений з аллантоісной рідини, був мукополісахарідсульфатом, що не містить уронової або нейрамінової кислоти, і за своїм складом належав до класу кератосульфатов (Haukenes et al., 1965). Нещодавно було показано, що глікопротеїди віріона грипу селективно метяться радіоактивним сульфатом, що зв’язуються, ймовірно, з вуглеводною частиною у вигляді ефіру (Compans, Pinter, 1975). Крім того, було виявлено, що сульфат включається в компонент з великою відносною молекулярною масою, що є, ймовірно, мукополісахаридом хазяйської клітини, який може бути тотожний хазяйському клітинному антигену, асоційованому з очищеним віріоном.

Включення радіоактивних попередників глюкози і фруктози в вірусні глікопротеїди НА і NA вказує на те, що вуглеводна частина цих молекул синтезується вже після початку вірусної інфекції (Compans et al., 1970a; Schulze, 1970). Синтезуються Чи знову або використовуються існуючі раніше вуглеводи для побудови вірусних гликоліпідов – питання, який ще потребує дозволу.

Існуючі в даний час факти вказують на те, що послідовність і склад вуглеводних залишків у вірусних глікопротеїдів і гліколіпідів визначаються клітиною-господарем. На додаток до зазначених «хазяйським» антигенними властивостями вуглеводного компонента відмінність в електрофоретичної рухливості гликопротеїдів віріонів грипу, вирощених на різних клітинних культурах, вказує на те, що якась кількість цукрових залишків, включених в молекули глікопротеїдів, може мати клітинне походження (Haslam et al ., 1970a; Compans et al., 1970a; Schulze, 1970). Для синтезу вуглеводних ланцюжків гликопротеїдів необхідно принаймні чотири типи специфічних трансфераз і, ймовірно, сама вірусна частка не містить достатньої кількості генетичної інформації для кодування синтезу цих ферментів. Глікозідірованіе поліпептиду НА, ймовірно, відбувається на мембранах ендоплазматичного ретикулума за механізмом, подібному з механізмом синтезу вуглеводів клітинних гликопротеїдів (Compans, 1973b; Hay, 1974).

Залишки нейрамінової кислоти не містяться в віріонах грипу, ймовірно, тому, що в них присутня нейрамінідаза (Klenk, Choppin, 1970; Klenk et al., 1970a, b; Palese, et al., 1974). Віріони парагрипу, до складу яких також входять нейрамінідаза, не містять в тлікопротеідах і гліколіпіди залишків нейрамінової кислоти (Klenk, Choppin, 1970b; Klenk et al., 1970a, b). Водночас до складу оболонкових вірусів інших типів, що не містять нейрамінідази, входять залишки нейрамінової кислоти. Нейрамінідазу, ймовірно, необхідна тим оболонкових вірусів, які прикріплюються до рецепторів, що містить нейрамінової кислоту. Це питання буде докладніше висвітлено в гл. 3. у «льотках, заражених температурочутливістю мутантом, позбавленим нейрамінідази, синтезуються вірусні частинки, що містять залишки нейрамінової кислоти і утворюють великі за розмірами агрегати на поверхні клітини (Palese et al., 1974). Процес агрегації може бути пригнічений додаванням нейрамінідази. Ці факти вказують на те, що нейрамінової кислота, що міститься у складі віріона, може служити рецептором для гемагглютининов інших вірусних частинок, а це має сприяти агрегації і низькому виходу інфекційних частинок. Таким чином, відсутність залишків нейрамінової кислоти в віріонах грипу та парагрипу є вірусспіцифічноой модифікацією вірусних вуглеводів; цей процес необхідний для нормального вивільнення вірусу з інфікованої клітини.

У присутності модифікованого метаболіту 2-дезокси-D-глюкози або високих концентрацій глюкозаміну Інгібірується процес глікозідірованія вірусних глікопротеїдів і в інфікованих клітинах виявляється неглікозідірова або глікозідірованний частково поліпептид – попередник НА (Klenk et al., 1972b; Gandhi et al., 1972). Дефектні глікопротеїди, синтезовані в присутності зазначених вище інгібіторів, виявляються на гладких і грубих мембранах ендоплазматичного ретикулума і включаються до складу знову синтезованих вірусних частинок (Klenk et al., 1974; Compans et al., 1974). Ці вірусні частки володіли зниженою інфекційнносттю і гемагглютінірующей активністю. Таким чином, наявність нормального вуглеводного компонента, ймовірно, не є необхідною умовою асоціації гликопротеїдів з цитоплазматичними мембранами. Однак, оскільки в цьому випадку має місце зниження виходу зрілих віріонів, можна укласти, що процес глікозідірованія, ймовірно, необхідний для реалізації повної біологічної активності віріона.

Джерело: Віруси грипу та грип, під ред. Кільбурн Е.Д – М. Медицина, 1978р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..