Ліпіди вірусу грипу

14 lipidi

Ліпіди, що містяться в віріоні грипу, локалізовані в вірусної мембрані і, як буде описано далі, існують у вигляді подвійного ліпідного шару. З 20-24% маси віріона, що припадають на ліпіди, основну частину складають фоефоліпіди (ГО-13%) і холестерин (6-8%), а також малий за кількістю, але, ймовірно, важливий компонент – гліколіпіди (1 -2%) (Frommhagen et al., 1959; Kates et al., 1961; Blough, Merilie, 1970; Klenk et al., 1972a; Klenk, Choppin, неопубліковані дані). Проведені раніше дослідження показали, що попередньо намічені клітинні ліпіди включаються до віріони грипу (Wecker, 1957) і що ліпідний склад віріонів, культивованих на різних клітинах, подібний з ліпідним складом цих клітин (Kates et al., ’1961) 1. Було виявлено, що клітина-господар відіграє визначальну роль у формуванні ліпідів вірусу. Пізніше Blough і співавт. проаналізували ліпідний склад вірусів-грипу різних штамів, вирощених на курячих ембріонах (Tiffany, Blough, 1969; Blough, 1971; Blough, Tiffany, 1973). На підставі відмінностей у ліпідному складі цих вірусів автори припустили, що склад ліпідів вірусу визначають білки вірусної оболонки за рахунок селективної взаємодії між молекулами білків і ліпідів. Однак спостерігаються відмінності стосувалися в основному жирних кислот нейтральних ліпідів. У зв’язку з тим що цей компонент становить лише невелику частину від загального ліпідного вмісту вірусу і оскільки жирні кислоти полярних ліпідів, що входять до складу різних штамів вірусу грипу, в основному подібні, значення зазначених вище відмінностей поки ще неясні. Аналіз ліпідного складу був проведений для віріонів, вирощених на курячих ембріонах в умовах множинного циклу репродукції; штами могли відрізнятися за кінетиці зростання вірусної популяції і за ступенем впливу на клітинний метаболізм. У зв’язку з цим міг змінюватися ліпідний склад мембран хазяйських клітин. Крім того, аналіз ліпідного складу проводили на віріонах, вирощених в різний час на різних партіях ембріонів, що також важко врахувати при інтерпретації отриманих результатів.

Аналіз ліпідного складу віріонів грипу при їх культивуванні в більш контрольованих умовах клітинних культур має очевидні переваги. Було проведено детальне порівняння ліпідного складу оболонкових вірусів і плазмових мембран різних клітин, на яких ці віруси культівіровались. Аналізували включення в мембрани фосфолшгадов, холестерину, гликолипидов і жирних кислот (Klenk, Choppin, 1969, 1970а, b; Choppin et al., 1971 ; Renkonen et al., 1971; Quigley et al., 1971; Laine et al., 1972; McSharry, Wagner, 1971). Хоча в деяких випадках і спостерігалися незначні відмінності, ліпідний склад вірусів був дуже схожий з ліпідним складом плазматичних мембран хазяйських клітин. Концентрація фосфоліпідів в даному вірусному штамі може відрізнятися принаймні в 3 рази залежно від типу клітини-хазяїна. Спостерігалися також якісні відмінності у складі гліколіпідів (Klenk, Choppin, 1969, 1970b). Крім того, було показано, що вміст жирних кислот може змінюватися в 4 рази залежно від середовища культивування (Klenk, Choppin, 1970b). Наведені результати вказують на те, що, хоча за певних умов і можуть спостерігатися незначні варіації в ліпідному складі вірусу грипу, за які можуть бути відповідальні вірусні білки, визначальний вплив на ліпідну композицію мембрани надає клітина-господар і що ліпідний склад вірусу повторює ліпідний склад плазматичних мембран хазяйських клітин.

Однак спостережується схожість ліпідного складу вірусних і клітинних мембран та затвердження про визначальний вплив клітини-господаря на склад ліпідів віріона зовсім не означають, що всі ліпіди, включаючі надалі в вірусну частку, присутні в клітці до початку інфекційного процесу. Дійсно, той факт, що для багатьох оболонкових вірусів, вірусна репродукція триває протягом тривалого періоду, вказує на те, що деякі знову синтезовані молекули ліпідів інкорпорируються в віріони. Однак повідомлення Blough (1974) про те, що знову синтезовані ліпіди включаються до складу віріона, зовсім не еквівалентно твердженням, що синтез цих ліпідів визначається вірусом. Це означає тільки, що біосинтез ліпідів, які згодом увійдуть до складу вірусної мембрани, не припиняється після початку інфекції і що при оборці вірусної частки використовуються як знову синтезирующиеся, так і вже перед існуючі в клітці молекули ліпідів.

Основне якісна відмінність між ліпідами вірусу і клітини-хазяїна полягає в тому, що в віріонах грипу не виявляється гликолипідів, містять нейрамінової кислоту (ганглеозіди); нейрамінової кислоти немає також у складі вірусних глікопротеїдів (Klenk, Choppin, 1970b; Klenk et al., 1970b). Відсутність залишків нейрамінової кислоти в віріоні пояснюється включенням вірусного ферменту нейрамінідази в ті області мембрани, які згодом сформують вірусну оболонку. Оболонкові віруси, що не містять нейрамінідазу, такі, наприклад, як вірус везикулярного стоматиту, містять в мембрані ганглеозіди, подібні з ганглеозідамі клітинних мембран (Klenk, Choppin, 1971).

Ліпіди, що входять до складу мембран вірусів грипу та інших оболонкових вірусів, з’явилися предметом вийшли недавно оглядів (Choppin et al., 1971; Blough, Tiffany, 1973; Klenk, 1973, 1974; Lenard, Compans, 1974; Choppin, Compans , 1975; Сотргпе, Choppin, 1975).

Джерело: Віруси грипу та грип, під ред. Кільбурн Е.Д – М. Медицина, 1978р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..