Смертельно небезпечний “літній грип”

smertelno gripp

Як відомо, купання влітку – один з кращих засобів врятуватися від дикої спеки. Але у відпустці у моря всі три літніх місяці не проведеш – дай Бог, щоб вдалося з’їздити туди на пару неделек. А адже поплавати у прохолодній водичці ой як хочеться. І тоді на допомогу приходять прісноводні водойми.

Джерело: health.obozrevatel.com

Можна сказати, що в цьому сенсі жителям столиці пощастило – Київ побудований на берегах могутньої європейської річки. І хоча чистота води останньої вже далеко не та, яка спостерігалася в часи Кия, Щека і Хорива – проточна вода – є проточна вода. А ось якщо водойма “стоячий”, типу ставка чи озера – як кажуть, можуть бути варіанти. У тому числі і дуже неприємні. Серед останніх – так званий “літній грип”. Насправді – це майже “жаргонне” назва, якою медики іронічно називають інше захворювання – лептоспіроз. Причому, тим, кому примудрилися захворіти останнім, можна було б з чистою совістю побажати перехворіти десятком грипів справжніх – навіть у цьому випадку ризику було б менше.

Збудником хвороби, як випливає з назви, є особливий вид бактерій – лептоспіри. Сухість вбиває їх майже миттєво – а от у воді вони можуть жити до 9 місяців. (До речі, чим чистіше вода – тим для них краще, так що “а тут чисто – значить безпечно” для лептоспірозу – не аргумент.) Трохи менше – у вологому грунті, типу лугів чи лісу біля води. Холод їм теж практично не страшний – а кип’ятіння вбиває лише через 45 хвилин. Переносниками захворювання є в першу чергу гризуни – миші та щури. У них воно часто протікає в хронічній формі, аж ніяк не заважає жити і шукати собі корм. Ось і шукають – заодно виділяючи з сечею бактерії-збудники. А, оскільки поплавати хочеться і мишам – ставки, болота та інші природні резервуари швидко стають справжнім “бульйоном” з лептоспір.

Пік захворюваності зазвичай припадає на липень-серпень. Але, взагалі, в природних осередках лептоспірозу запросто можна заразитися ним і взимку – і навіть у себе вдома. Описані випадки, коли люди захворювали в тріскучі морози, витягнувши з льоху (де, природно, чимало гризунів) овочі або навіть консервацію. Взагалі-то, через неушкоджену шкіру ці бактерії не проникають. Але хто може поручитися, що на ній немає мікроязвочек? Слизові оболонки носа, рота, знову ж можуть стати “воротами інфекції”. Та й просто невимитие руки здатні донести збудники дуже далеко.

Доречно зауважити, що лептоспіроз хворіють не тільки гризуни – але й кози, собаки, коні. У них, правда, хвороба зазвичай протікає більш важко, ніж у гризунів. Єдине, що втішає – хвора людина, навіть якщо він захоче, за прикладом багатьох наших співгромадян, помочитися у водоймі, джерелом зараження не стане. А вже тим більше не можна заразитися при звичайному контакті з хворим (на відміну від того ж грипу) – так що захворювання це хоч і вважається інфекційним, але не є заразним.

Лептоспіра – “кращий друг” терористів

Остання обставина, проте, не означає якоїсь його безневинність. Більш того, збудники лептоспірозу всерйоз враховуються в якості засобу “бактеріологічної війни” – як у справжніх війнах, так і при атаках терористів. Виною тому серйозні ускладнення при невідповідному лікуванні.

Призначити ж потрібне лікування можна лише за умови правильної діагностики. Яка, на жаль, буває часто скрутна. Ну, правда, підскочила у хворого температура до 39-40 градусів, очі почервоніли – ну так що, ми грипу не бачили, чи що? Добре, якщо у пацієнта з’являться й інші симптоми – наприклад, різка болючість в литкових м’язах, особливо при їх стисненні (пальпації). І у нього вистачить розуму звернутися до лікаря – а не тільки налягати на “рясне пиття і малиновий чай”.

Втім, і звичайні терапевти теж нерідко помиляються. Адже “інкубаційний період” від моменту зараження може становити від 4 днів до місяця – куди там звичайному грипу. За цей час людина може сама забути про “чинник ризику” – у вигляді купання в підозрілому водоймі або просто перебування в “природному вогнищі” інфекції. І якщо немає ні болю в м’язах, ні жовтизни очей, ні зміни кольору сечі – настороженості у доктора може і не виникнути. А призначене лікування обмежиться все тим же рясним питтям трав’яних чаїв.

Хоча в таких випадках рахунок йде навіть не на дні – а на години. Необхідні антибіотики – тільки вони можуть зупинити бурхливе розмноження в організмі мікробів. Які вже виділилися в кров – і розносяться їй по всьому організму. Адже це ж “сепсис” – “зараження крові”, найтяжчий стан, що вимагає дуже інтенсивних заходів.

В іншому випадку вже через пару-трійку днів почнеться ураження основних органів людського тіла. Можливі міокардит (запалення м’яза серця, чревате серцевою недостатністю), менінгіт (запалення оболонок головного мозку) і т.п. Але найчастіше при лептоспірозі вражаються печінка і нирки. Тоді вже і з’являється жовтизна очей і навіть шкіри, а сеча набуває червонуватого відтінку – за рахунок домішки крові, а самої сечі стане дуже мало, часом менше 100 грамів на добу (анурія).

При таких симптомах треба вже не йти – а бігти до лікаря, нехай навіть фігурально – коли хворого везуть на машині. А ще краще – на приймальне відділення великої багатопрофільної лікарні, де зможуть швидко викликати на консультацію лікаря-інфекціоніста, який має досвід лікування таких хвороб. Зроблять необхідні аналізи, нарешті: загальні крові і сечі, кров з вени на біохімічні показники та імунологічні проби на антитіла до лептоспір.

Адже на зазначеному етапі самі антибіотики вже не допоможуть. Необхідний цілий комплекс лікувальних заходів, що проводяться навіть не в звичайному стаціонарі – а в реанімації. Виведення токсинів літрами “крапельниць”, проведення “форсованого діурезу” – стимуляції функції нирок великими дозами сечогінних препаратів, і багато інших моментів. Часом доводиться підключати “штучну нирку” – інакше організм просто отруїться власними “шлаками”, які перестають виводити ураженими нирками.

А саме грізне ускладнення на пізніх етапах – так званий ДВС-синдром. Коли мікробні отрути викликають спочатку “випадання в осад” в кровоносній руслі всього того, що зазвичай протидіє кровотеч – а потім ці самі кровотечі, дуже важкі, майже неостанавліваемие, і починаються всюди. Може “закровіть” дрімаючі виразка 12-палої кишки, або шлунок цілком, початися кровотеча до черевну порожнину або легкі і так далі.

Смертність при далеко зайшли стадіях лептоспірозу при невчасно розпочатому лікуванні досягає 35%. Тобто, вмирає один з трьох хворих. Стільки ж, скільки і при головній “страшилці” останніх років – “пташиний грип”, або такий же “страшилці”, але минулих століть – легеневій чумі (правда з лікуванням – без нього помирають майже все). Так що вибір цього мікроба для “бактеріологічної війни” більш ніж виправданий з точки зору її організаторів.

Профілактика – всьому голова

Навіть при відносно сприятливому перебігу, лікування важких форм лептоспірозу триває більше місяця. Занадто багато органів і систем уражається при цієї хвороби – поки їх хоч трохи відновиш. Не дивно, що більш, ніж важливе значення належить профілактиці небезпечної інфекції.

Можна сказати відразу – зазначена профілактика буває і екстреної. Тобто, при підозрі на можливе зараження (наприклад, купання у водоймі, в якому місцева СЕС знайшла лептоспіри) потенційному хворому призначається курс антибіотикотерапії. Зазвичай – “доксицикліну”, більш сучасного препарату тетрациклінового ряду, по 0,1 г один раз на добу, на протязі п’яти днів. Можливі й інші варіанти.

На жаль, відносно безпечні в сенсі ускладнень і тривалий час не викликають звикання у мікробів препарати фторхінолонового ряду (типу офлоксацину, ципрофлоксацину і т.д.) самі по собі проти лептоспір малоефективні. А все інше нерідко дає побічні ефекти – і швидке звикання до них інших мікробів. Так що кожен раз ковтати потужні антибіотики після кожного купання – те саме такого ж поведінки після, скажімо, інтимної близькості – тільки для запобігання венеричного захворювання.

Тому до такої екстреної профілактики вдаються лише в крайніх випадках. Набагато більше уваги зазвичай приділяють іншим заходам. Знищенням мишей і щурів (дератизація), проведення профілактичних щеплень людям з “груп ризику” – зайнятих у польових роботах, працівникам боєнь і т.д.

Самим же кращим способом уникнути зараження звичайним людям – взагалі не їздити в райони, де є природні вогнища лептоспірозу. На відпочинок – в усякому разі. Якщо, звичайно, ви самі не родом звідти – місцеві жителі, зазвичай, переболевают небезпечною хворобою ще в дитячому віці, зазвичай у легкій формі. Після чого імунітет утворюється на все життя – і їм вже не нашкодить ні плавання в місцевій водоймі, ні прогулянка босоніж по заболочених лузі, ні навіть недбала обробка продуктів, забруднених щурячими екскрементами.

В іншому випадку, вести себе треба як “у вогнищі бактеріологічного зараження”. У воду не лізти (навіть якщо там плескається купа місцевих уродженців), по вологих місцях ходити якщо не в гумових чоботях – то, во-всякому разі, не в босоніжках. Може виникнути питання: а що ж це за відпочинок? Ось-ось – це не відпочинок. Або “відпочинок” – тільки те саме що хрестоматійному “футболу на мінному полі” з “чорних” анекдотів.

Так що, збираючись поїхати розім’ятися в незнайоме місце, прогулятися, рибку половити, пополювати і т.д. – Бажано поцікавитися заздалегідь насчет поширеності там лептоспірозу. Можна у місцевого інфекціоніста – можна в санепідемстанції. Там регулярно беруть проби грунту, води – так що володіють найсвіжішою інформацією. І у випадку невтішного відповіді – краще поміняйте вибране місце відпочинку. Адже з лептоспірозом жарти не просто кепські – а дуже погані…

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..