Гострий середній отит

ost sred otit

Гострий середній отит – запалення середнього вуха. У дитячому віці захворювання протікає своєрідно. Це залежить від особливостей анатомічної будови скроневої кістки, євстахієвої труби і барабанної порожнини, а також стану імунітету дитини.

Етіологія. Збудником захворювання є стрептококи, пневмококи, стафілококи та інші види мікробів.

Найбільш часто інфекція потрапляє в середнє вухо через коротку і широку евстахиеву трубу. Сприяють цьому запальні процеси в носовій порожнині, ротовом лотку, придаткових пазухах Інфекція може проникнути в барабанну порожнину зі слизом і блювотними масами, під час пологів з інфікованими навколоплідними водами. Іноді збудники інфекції потрапляють в середнє вухо при травмі барабанної перетинки з порожнини черепа через незачинену кам’янисто-лускату щілину, внутрішнім слуховий прохід, водопровід равлики а також переневрально за особовим або слухового нерва. Можливий гематогенним шлях проникнення інфекції (при сепсисі, скарлатині та інших захворюваннях).

У результаті впливу патогенних мікробів розвивається гіперемія, набряк і потовщення слизової оболонки. Надалі посилюється ексудація, що набуває серозно-гнійний або кров’яні-гнійний характер. При більш інтенсивному запаленні настає гнійне розплавлення барабанної перетинки з подальшим її проривом.

Клінічна картина. У розвитку гострого запалення середнього вуха розрізняють дві стадії: гострого неперфорітівного і гострого гнійного середнього отиту, коли виникає перфорація барабанної перетинки і з’являється генетично з барабанної порожнини.

Початок захворювання, як правило, раптове, швидко прогресуюче. Провідним симптомом є біль у вусі. Діти дошкільного та шкільного віку скаржаться на поколювання в глибині вуха, потім біль приймає стріляє, нападоподібний, пульсуючий характер і, поступово наростаючи, стає нестерпним. Зміна положення не приносить полегшення. Біль стихає або припиняється тільки на короткий час, вночі посилюється, позбавляючи хворого сну. Може іррадніроват в зуби, шию. Біль супроводжується зниженням слуху, закладеністю хворого вуха, головним болем в тім’яній або тім’яно- скроневої областях. При поєднанні середнього отиту з зовнішнім біль посилюється при натисканні на козелок. Температура тіла підвищується то 40°С. Хворого турбує загальна слабкість, розбитість, розлад сну і апетиту.

У міру розвитку запального процесу всередині барабанної порожнини накопичується ексудат. Внаслідок тиску ексудату на барабанну перетинку і розлади в ній кровообігу настає її прорив (перфорація). Через отвір, вміст витікає в зовнішній слуховий прохід. З появою перфорації біль у вусі зникає. У перші два дні кількість відокремлював невеликий,виділення утримуючи! домішки крові. За1ем їх кількість збільшується і придбає слизисто-гнійний характер. Температура тіла нормалізуючи, поліпшується загальний стан, поступово відновлюється слух. Тривалість захворювання складає від декількох днів до 2-3 тижнів.

У ряді випадків характерні для гострого середнього отиту симптоми бувають маловираженими, а деякі з них (біль, температура, виділення) можуть бути відсутні. Поширення запального процесу на соскоподібного відросток і порожнину черепа супроводжується вторинним підйомом температури і погіршенням загального стану.

Діти раннього віку при розвитку захворювання ставати різко неспокійними (особливо вночі), відмовляються від грудей або з криком кидають смоктати, так як смоктання і ковтання підсилюють біль. Дитина намагається лягти на хворе вухо, маятникоподібними хитає головою, треться хворим вухом про подушку, хапається за нього рукою. Біль посилюється при натисканні на вузлик, що пояснюється відсутністю кісткової частини зовнішнього слухового проходу. Однак цей симптом не є постійним завдяки безперешкодному опоку ексудату через широку слухову трубу може статися вилікування гострого гнійного запалення без прориву барабанної перетинки. У важких випадках захворювання можуть спостерігатися явища менінгіту: судоми, випинання тім’ячка, закидання голови, фіксований погляд, блювота температура тіла досягає 40°С і вище. Іноді збудження дитини змінюється пригніченням, він ставати млявим, багато спить.

Може спостерігатися і прихований характер перебігу захворювання у вигляді так званих “німих” отитів. Нерідко отити маскуються іншими захворюваннями. Для своєчасної діагностики отиту необхідна консультація отоларинголога.

Лікування. Спрямоване на зменшення больового синдрому, боротьбу із збудниками захворювання, розсмоктування запального процесу, відновлення слуху і попередження рецидиву.

Хворому показаний постільний режим, молочно-рослинна дієта. Етнотропная терапія включає призначення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів. При підвищенні температури показані жарознижуючі засоби. Лікарські препарати застосовують місцево, у важких випадках – парентерально.

Для місцевого лікування використовують антимікробні, протизапальні і знеболюючі засоби (сарфадекс, отинум, розчин етакрідіна лактату та ін.) Препарати вводять шляхом заколювання або на турунді. Турунду необхідно кілька разів на день зволожувати. Не рекомендується залишати її на ніч.

Надзвичайно важливим є лікування супутніх катаральних явищ з боку носа, навколоносових пазух і носоглотки. Обов’язковим при отиті є введення судинозвужувальних і дезінфікуючих засобів у порожнину носа.

Знеболюючу та протизапальну дію надають зігріваючу компрес і теплові пов’язки на вухо, опромінення області вуха лампою “Соллюкс”, УВЧ – терапія. Однак слід уникати перегрівання, так як воно може посилити болючу і запальну реакції.

При важкому стані і неефективності лікування проводять парацентез. Розсічення барабанної перетинки сприяє відходженню гною назовні.

У разі перфорації барабанної перетинки проводиться туалет вуха. Гній видаляють за допомогою стерильного сухого тампона або закопують у вухо 3% розчин пероксиду водню і промивають слуховий прохід дезінфікуючими розчинами (водними розчинами фурациліну I: 5000, срібла нітрату 1. 10000) . Щоб уникнути подразнення і вторинного інфікування шкіру змащують рослинним маслом. У зовнішній слуховий прохід додатково вводять препарати, що сприяють процесам регенерації і загоєння. Закапувати у вухо спиртові краплі при перфорації барабанної порожнини не рекомендують: вони викликають різке роздратування запаленої слизової оболонки і сильний біль, уповільнюють загоєння барабанної перетинки через припікання свіжих країв перфораційного отвори.

Джерело: Педиатрия.Учебное пособие., Н.В.Ежова, Е.М.Русакова, Г.И.Кащеева., Москва «Высшая школа» 1998г.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..