Гіпотрофія

gipotrofiya

Гіпотрофія є хронічне розлад харчування з відставанням маси тіла по відношенню до довжини. Захворювання характеризується затримкою фізичного і нервово-психічного розвитку, зниженням імунітету.

Етіологія. Розрізняють гіпотрофію вроджену і придбану. Вроджена гіпотрофія пов’язана з впливом на плід несприятливих факторів. Придбана гіпотрофія виникає після народження під впливом різноманітних екзо- і ендогенних причин.

Екзогенні причини включають: 1) аліментарні порушення (незбалансоване харчування, їжа, яка не відповідає віку дитини, недокорм та ін); 2) інфекційні прикорм (гострі та хронічні захворювання, в першу чергу органів травлення); 3) дефекти догляду і навколишнього зовнішнього середовища (недостатня увага і негативний емоційний вплив на дитину, порушення режиму дня і гігієнічних правил догляду, гіподинамія); 4) вплив ряду токсичних речовин (лікарські отруєння, гіпервітамінози).

Ендогенними причинами розвитку захворювання є вроджені вади розвитку (ущелина туби і твердого піднебіння, атрезня стравоходу, пілоростепоз, стеноз кишечника, пороки серця), деякі спадкові, ендокринні, імунодефіцитні захворювання, ураження ЦНС.

Патогенез. Під впливом різних етіологічних факторів відбувається порушення ферментативної діяльності травних залоз, пригнічується секреція шлунково -кишкового тракту. Порушуються процеси ферментативного розщеплення і всмоктування харчових речовин в кишечнику. Розвивається дисбактеріоз, знижується синтез вітамінів. Порушується збудливість кори головного мозку і підкіркових центрів, зокрема, їх регуляторні механізми, що призводить до пригнічення і виснаження внутрішніх органів. Для підтримки процесів життєдіяльності організм використовує запаси жиру і глікогену з депо (підшкірної клітковини, м’язів, внутрішніх органів), потім починається розпад клітин паренхіматозних органів. У процесі розпаду утворюються проміжні токсичні речовини, які ще більше погіршують обмінні процеси. Руйнується система імунологічного захисту . На цьому тлі легко приєднується інфекція і активізуються її ендогенні осередки з розвитком септичного та токсичного стану.

Клінічна картина. Розрізняють 3 ступеня гіпотрофії. Гіпотрофія I ступеня виявляється тільки при уважному огляді. Загальний стан дитини задовільний. Апетит знижений помірно. Діти неспокійні, відрізняються підвищеною збудливістю, нестійким емоційним тонусом. Шкірні покриви бліді. Тургор тканин знижений. Підшкірний жировий шар потоншала на животі, але збережений на обличчі і кінцівках. Дефіцит маси тіла становить 10 20% але порівняно з нормою. Зростання відповідає віку.

Гіпотрофія II ступеня супроводжується зниженням емоційного тонусу. Дитина втрачає життєрадісність, стає млявим і апатичним, погано спить, затримується розвиток психомоторних функцій і мови, чітко порушується апетит При насильницькому годівлі виникає блювота. Шкірні покриви бліді, сухі. Еластичність шкіри і тургор тканин знижені, шкіра легко збирається в складки, виражена м’язова гіпотонія. Підшкірно-жировий шар збережений на обличчі, виразно витончен на животі, тулубі та кінцівках. Дефіцит маси тіла становить 21 – 30%. Зростання зменшений на 2 – 4 см. Коливання температури тіла можуть досягати 1°С і більше. Знижується імунітет, що призводить до виникнення інфекційних і гнійних захворювань (отит, пневмонія, пієлонефрит), що протікають мляво і торпидно.

Відбувається зміна характеру стільця. Він стає нестійким. При кількісному недоїданні стілець убогий, сухий, знебарвлений, має неприємний гнильний запах (голодний стілець). В результаті надмірного вигодовування коров’ячим і козиним молоком кал набуває мильно-вапняний вигляд і бурий колір, стає сухим у вигляді кульок, дрібно кришиться і розсипається, має гнильний характер (“овечий” стілець). При переважанні в харчовому раціоні манної каші киселю печива спостерігається пінистий, кашкоподібні або рідкий стілець, що містить слиз і неперетравлені зерна крохмалю.

Гіпотрофія III ступеня (атрофія) характеризується значними порушеннями загального стану. Дитина байдужий до оточення, плаксивий, дратівливий. Відзначається різка затримка розвитку, втрата набутих навичок і вмінь, анорексія Шкіра суха, блідо-сірого кольору, звисає складками па сідницях і стегнах. Підшкірна жирова клітковина відсутня на обличчі, тулубі та кінцівках. Через різке виснаження особа приймає старечий зморшкуватий вигляд. За зовнішнім виглядом дитина нагадує скелет, обтягнутий шкірою. Тканини повністю втрачають тургор. Розвивається атрофія м’язів і гіпертонус згиначів. Дефіцит маси тіла складає більше 30 %. Довжина тіла відстає від вікової норми на 5 – 6 см і більше. Виражені ознаки полигиповитаминоза і зневоднення (западає великий роднічек, висихають слизові оболонки порожнини рота, кон’юнктива і рогівка, зменшується кількість сечі і калу, настає згущення крові). Температура тіла знижена діти схильні до переохолодження. Стілець нестійкий. Імунітет різко знижений, запальні захворювання протікають латентно, без підвищення температури і часто дають ускладнення.

При вродженої гіпотрофії відзначаються різні порушення функції ЦНС. Дитина народжується з низькими показниками фізичного розвитку. Відставання маси тіла від росту у новонароджених визначається за оціночними таблицями з урахуванням гестаційного віку або по весоростових показником, який розраховується за формулою: маса тіла ( г): довжину тіла (см) х 100 %. У пормотрофіка весоростових показник становить 60-80%, при гіпотрофії I ступеня 60-56 %, II ступеня 55 -50 %, III ступеня нижче 50 %.

Лікування. Діти з гіпотрофією I ступеня лікуються в домашніх умовах; хворі з гіпотрофією II і III ступеня підлягають госпіталізації.

Лікування включає виявлення і усунення причинних факторів, що викликали гіпотрофію, організацію оптимальних умов життя дитини, дієтотерапію і призначення медикаментів.

Першорядне значення має дієтотерапія. Дієта повинна враховувати низьку переносимість хворими харчових речовин, недостатню секрецію і сповільнену моторику травного тракту. У її побудові виділяють 2 етапи: 1 -й етап вивчення толерантності до їжі, 2 -й етап – посилене харчування. Період з’ясування толерантності до їжі – один з найважливіших моментів в лікуванні гіпотрофії. Велика харчова навантаження, введена передчасно, викликає зрив і призводить до гострого розладу травлення. Збільшення обсягу і зміна складу їжі проводиться при задовільному апетиті і відсутності диспептичних явищ: блювоти, відрижки, діареї. Адекватність дієтотерапії контролюється наростанням маси тіла, даними копрограми і цукрової кривої.

При гіпотрофії I ступеня для ліквідації дефіциту маси часто буває достатнім усунути дефект вигодовуванні дитини, налагодити повноцінне харчування, організувати правильний режим і догляд. Дітям з гіпотрофією II ступеня і особливо III в перші дні лікування добовий об’єм їжі залежно від стану знижують до 3/4 ,2/3 або 1/2 від належної норми. Відсутній обсяг харчування заповнюється рідиною (чай, настій шипшини, фруктові соки, овочеві і фруктові відвари). При поліпшенні стану дитини кількість їжі поступово доводять до фізіологічної норми.

Розрахунки та корекція харчування при гіпотрофії I ступеня проводяться на 1 кг належної маси тіла (маса тіла при народженні та загальна надбавка маси за прожитий період життя).

При гіпотрофії II ступеня кількість білків і вуглеводів і добовому раціоні розраховується на 1 кг належної маси дзига, кількість жирів на 1 кг фактичної маси, так як толерантність до жиру у цих дітей різко знижена.

При гіпотрофії III ступеня кількість білків і вуглеводів розраховується на 1 кг приблизно належної маси тіла (фактична маса +20 % від фактичної маси), кількість жирів – на фактичну масу.

У міру нормалізації стану дитини і стоїком наростанні маси тіла харчування поступово починають розраховувати на належну масу.

При встановленні толерантності до їжі в першу чергу коригується білковий і вуглеводний склад раціону, потім жировий. У разі посиленого харчування кількість вуглеводів може бути вище фізіологічної норми. Це пояснюється тим, що у зв’язку з обмеженням жирів вуглеводи представляють основне джерело енергії.

Корекцію білкового компонента доцільно проводити, за рахунок натуральних продуктів (сир, жовток, м’ясне пюре), спеціалізованих м’ясних консервів для дитячого харчування та сухих дієтичних продуктів еіпітов (“Еіпіт білковий”,” Еіпіт знежирений”). Еіпіти можуть користуватися у вигляді напоїв, білкових добавок для приготування молочних сумішей, овочевих пюре, каш та інших страв.

Корекцію вуглеводного компонента здійснюють за допомогою цукрового сиропу, фруктових соків і пюре.

Жировий склад раціону рекомендують розширювати за рахунок вершкового і рослинного масла, а також дієтичної суміші”Еіпіт жирової”.

Ідеальною їжею для дитини є грудне молоко, при його відсутності адаптовані молочні суміші, солодкі і кисломолочні. Кисломолочні продукти стимулюють вироблення травних соків, зменшують явище дисбактеріозу, легше перетравлюються і засвоюються. Для поліпшення мікрофлори кишечника рекомендується використовувати біологічно активні добавки (БАД-1Б, БАД-2, БАД-1Л).

Прикорм при гіпотрофії призначають з великою обережністю. Обов’язковою умовою для його введення є наростання маси тіла п відсутність гострих захворювань. В якості першого прикорму вводять молочну кашу з різних круп, потім через 1-1,5 тиждні призначають другий прикорм н вигляді овочевого пюре. Прикорм дають поступово, починаючи з малих доз, і на протязі 7-10 днів доводять до необхідного обсягу.

На першому етапі лікування необхідно проводити замісну терапію з використанням ферментів і полівітамінів, па тором додається стимулююча терапія (апілак, женьшень, дибазол, пентоксін, пантокрин). При гіпотрофії II-III ступеня застосовують анаболічні стероїди, дія яких спрямована на збільшення синтезу білків. Проводиться гіпофузіонная терапія.

При лікуванні вродженої гіпотрофії використовують седативні засоби, гормони (тиреоидин), препарати, що покращують регенеративні процеси в ЦНС (глутамінова кислота, церебролізин).

Особливе значення в лікуванні гіпотрофії надається санації вогнищ хронічної інфекції, попередження та усунення супутніх захворювань, боротьбі з гіподинамією.

Догляд. Дитину слід захистити від зайвих подразників (світло, звук, маніпуляції) і перехресної інфекції. Оптимальним варіантом є утримання хворого в умовах боксу. Дитина повинна перебувати у світлому, просторому, регулярно провітрюваному приміщенні, з температурою повітря в палаті +24-27 ° С і вологістю 60 -70 %. Прогулянки дозволяються при температурі повітря не нижче +5°С. Під час прогулянок дитина повинна знаходитися на руках, в холодну пору року доцільно до ніг прикладати грілку.

Підвищення емоційного тонусу необхідно домагатися ласкавим поводженням з хворим. З великою обережністю проводять масаж і гімнастику. Позитивна дія на перебіг гіпотрофії роблять теплі гігієнічні ванни з температурою води +38°С. Їх проводять щодня, чергуючи з лікувальними хвойними ваннами і УФО.

Профілактика. Важливою ланкою профілактики гіпотрофії є заходи, спрямовані на антенатальную охорону плода.

Профілактика придбаної гіпотрофії полягає в раціональному харчуванні, в дотриманні режиму дня, систематичному проведенні заходів щодо виховання н загартовуванню дитини. Розвиток гіпотрофії попереджають профілактика і лікування гострих і хронічних захворюванні. Своєчасно усунути причину гіпотрофії дозволяє періодичний контроль за наростанням маси тіла.

Джерело: Педиатрия.Учебное пособие., Н.В.Ежова, Е.М.Русакова, Г.И.Кащеева., Москва «Высшая школа» 1998г.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..