Ексудативно-катаральний діатез

diatez

Ексудативно- катаральний діатез (ЕКД) – своєрідний стан реактивності дитини, при якому шкіра і слизові оболонки мають підвищену ранимою і схильністю до запальних процесів.

Етіологія. В основі ЕКД лежить спадкова схильність організму до розвитку алергічних реакцій і затяжних запальних процесів. Привертають до розвитку діатезу несприятливі умови внутрішньоутробного розвитку нераціональне харчування матері, неадекватна медикаментозна терапія під час вагітності. Після народження дитини основна роль у виникненні ЕКД відводиться харчових алергенів, особливо білка коров’ячого молока. Його роль надзвичайно велика у дітей 1-го року життя з коротким проміжком грудного вигодовування. Серед інших облігатних алергенів найбільш часто зустрічаються шоколад, полуниця, суниця, цитрусові, білок курячого яйця, річкова риба. Клінічні симптоми ЕКД з’являються після повторного надходження алергенів в організм , вироблення достатньої кількості антитіл і взаємодії антитіла з антигеном.

Патогенез. Виділяють 2 варіанти перебігу ЕКД: імунний та неімунний. Імунний характер перебігу пов’язаний з успадкованою здатністю продукувати при зустрічі з алергенами особливі антитіла, зараховують до класу lgE, у зв’язку з чим розвиваються алергічні реакції. Для імунного варіанту характерні маніфестних прояви діатезу з перших днів життя, безперервно- рецидивуючий перебіг шкірних проявів, вираженість порушень, неефективність терапії, трансформування діатезу в нейродерміт, бронхіальну астму та інші алергічні захворювання. Неімунний варіант протікає сприятливо.

Клінічна картина. Клінічні прояви ЕКД виникають рано, в перші тижні і місяці життя. Найбільш характерними є ураження шкіри і слизових оболонок органів дихання, травлення та сечостатевої системи.

До шкірних поразок відносяться гнейс, попрілості, молочний струп, екзема, строфулюс і почесуха. Залежно від віку дитини, його індивідуальних особливостей реакція з боку шкіри може бути дуже різною. У дітей рудного віку ЕКД починається з освіти на бровах і волосистої частини голови буруватих жирних лусочок гнейсу. Його поява супроводжується запальною реакцією шкіри. Себорея має тенденцію до поширення, відрізняється наполегливою течією і може перейти і в екзему. Одночасно з гнейсом в природних складках шкіри навіть при гарному гігієнічному догляді виникають стійкі попрілості, що важко піддаються лікуванню. До гнейсу і попрілостей приєднується молочний струп обмежене почервоніння щік з потовщенням епідермісу і лущенням. Більш важким ураженням шкіри є мокнуча екзема. На шкірі обличчя, тулуба і кінцівок утворюються дрібні, ледь помітні папули, які швидко перетворюються в пухирці, наповнені рідким вмістом. Шкіра навколо елементів висипу стає гінеремірованной. Пухирці лопаються, з’являється мокнуча поверхню , з якої виділяється велика кількість злегка жовтуватою рідини. При її підсиханні утворюються екзематозні кірки Висипання виникають толчкообразно і супроводжуються болісним свербінням. Перебіг мокрої екземи тривале і наполегливе. Рідше зустрічається суха екзема з рясним лущенням шкіри без мокпутія. Можливі переходи однієї форми в іншу. Несприятливим результатом сухої екземи є нейродерміт.

У дітей старше року ураження шкіри проявляються у вигляді строфулюса, почесухи та інших різноманітних висипів. Строфулюс являє собою дрібну узелковую висип, верхівки якої наповнені серозним вмістом. Почесуха дрібні, щільні, сильно сверблячі вузлики, розташовані переважно на кінцівках. Почесуха може супроводжуватися підвищеною сухістю шкіри і лущенням.

Крім шкірних поразок для ЕКД характерні зміни з боку слизових оболонок. Підвищена вразливість слизових проявляється в посиленому і нерівномірному злущування епітелію мови (“географічний” язик). Легко виникають запальні захворювання очей і верхніх дихальних шляхів (кон’юнктивіти, блефарити, наполегливі риніти, фарингіти, ларингіти, бронхіти). Захворювання органів дихання протікають важко, нерідко з обструктивним синдромом (звуження просвіту дихальних шляхів). Можливий перехід в бронхіальну астму.

Часто розвивається інфекція сечостатевих шляхів цистити, пієлонефрити, вульвовагиніти у дівчаток і баланіти у хлопчиків. Періодично відзначається нестійкі випорожнення (чергування запору і проносу) з великою кількістю слизу.

Характерна гіперплазія лімфоїдної тканини збільшуються периферичні лімфатичні вузли, особливо поблизу уражених ділянок шкіри і слизових, мигдалини, рідше печінка і селезінка.

Лабораторна діагностика. При загостренні процесу в крові підвищується вміст еозинофілів, порушується білковий склад крові (гіпо-та діспротеіпемія, зниження рівня альбумінів і гамма-глобулінів); в иммунограмме – гіперпродукція імуноглобулінів класу Е. Для виявлення причинно -значущого антигену проводяться шкірні скаріфікаціонние алергологічні проби.

Джерело: Педиатрия.Учебное пособие., Н.В.Ежова, Е.М.Русакова, Г.И.Кащеева., Москва «Высшая школа» 1998г.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..