Протипухлинний імунітет

11

Між станом імунної системи і виникненням і генезом розвитку злоякісних пухлин існує тісний зв’язок. Про це свідчать такі факти:

  • підвищена захворюваність злоякісними новоутвореннями серед осіб з первинними і вторинними імунодефіцитами;
  • підвищена частота виникнення пухлин в похилому і старечому віці у зв’язку із зниженою активністю імунної системи;
  • наявність у хворих з пухлинами специфічних противірусних антитіл і лімфоцитів – кілерів, сенсибілізованих до пухлинних антигенів;
  • можливість експериментального відтворення імунітету до пухлин за рахунок введення антигенів або протипухлинних антитіл, а також виникнення пухлини при штучному придушенні імунітету.

Імунна система, як відомо, здійснює функцію імунологічного нагляду. Вона постійно стежить за появою клітин – мутантів або мутуючих молекул, розпізнає їх і знищує. У разі зниження активності імунної системи або підвищення частоти мутацій виникає можливість збереження і розмноження клітин – мутантів, тобто утворення пухлин.

Відомо, що пухлини індукуються (викликаються) вірусами, а також хімічними і фізичними канцерогенами і мають свої специфічні антигени. Антигени пухлин, що викликаються вірусами (саркома Рауса, вірус лейкозу та ін.), мають однакову специфічність, але відрізняються від антигенів, що викликаються хімічними (бензопірен та ін.) і фізичними (всі види випромінювань) канцерогенами. В останньому випадку пухлини по антигенній специфічності строго індивідуальні, тобто розрізняються за антигенністю.

Є також ембріональні антигени, які не зустрічаються в нормі в постнатальному періоді, але виявляються в разі виникнення пухлин (гепатоми, саркоми, карциноми). Оскільки будь-які пухлинні антигени є чужорідними для організму, вони викликають гуморальні та клітинні реакції.

Основну роль в протипухлинному імунітеті відіграють Т- лімфоцити, особливо природні кілери (ЄК), сенсибілізовані до пухлинних антигенів. Вони розпізнають антигенні детермінанти пухлинних клітин, прикріплюються до поверхні цих клітин, виділяють цитотоксини (ферменти), які руйнують стінку клітини, роблять її проникною і доступною для дії протеолітичних та інших ферментів, а також фагоцитів. Клітина лізується і поглинається фагоцитами.

Протипухлинні антитіла не завжди грають захисну роль, а іноді навіть стимулюють розвиток пухлини. Це, мабуть, пов’язано з тим, що специфічні імуноглобуліни пов’язують антигенні рецептори пухлинної клітини, тим самим перешкоджаючи контакту Т- лімфоцитів – кілерів з клітиною. Адоптивне перенесення імунних Т- лімфоцитів в інтактний організм повідомляє протипухлинний імунітет. Пасивний перенос протипухлинних антитіл імунітету не повідомляє.

Однак протипухлинний імунітет, на жаль, мало впливає на перебіг вже розвиненої пухлини. Це, мабуть, пояснюється кількома причинами:

  • зв’язуванням антігенрозрізняючих рецепторів на поверхні Т- лімфоцитів – кілерів пухлинними антигенами, що викидаються в лімфу та кров пухлинними клітинами;
  • відсутністю захисного ефекту у протипухлинних антитіл;
  • імуносупресивної дії пухлини, яка виражається у зниженні показників клітинного імунітету;
  • інтенсивністю росту злоякісних новоутворень, випереджаючого швидкість розвитку імунітету.

Однак імунологічні методи діагностики та лікування пухлин все частіше знаходять застосування. Імунодіагностика пухлин заснована на визначенні в крові пухлинних антигенів і антитіл, а також сенсибілізованих до пухлинних антигенів лімфоцитів. Таким способом вже діагностують пухлини печінки, рак шлунка, кишечника та ін. Якість діагностики зростає при використанні моноклональних антитіл проти антигенів пухлин.

Практичне застосування для лікування пухлин знайшли імуномодулятори, стимулюючі діяльність імунної системи: інтерлейкіни -2 і 1, інтерферони (α, γ), різноманітні ад’юванти – компоненти бактеріальних клітин (БЦЖ, продигиозан, бластолізін, мурамилдипептид та ін.).

Джерело: Мікробіологія. А.А. Воробйов, А.С.Биков, Е.П.Пашков, А.М.Рибакова. Москва «Медицина» 2003р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..