Імунологічна толерантність

research-inf-fig3

Імунологічна толерантність – явище протилежне імунологічній пам’яті. У цьому випадку у відповідь на повторне введення антигену організм замість енергійного швидкого вироблення імунітету проявляє ареактівность, не відповідає імунною реакцією, тобто толерантний до антигену. Толерантність специфічна, так як проявляється тільки до того антигену, з яким організм вже зустрічався; вона може бити повною або частковою, вироблятися тільки до однієї якої-небудь (відсутність вироблення антитіл або ГНТ і т. д.) або до всіх імунних реакцій.

Толерантність буває вроджена (природна) і придбана . Прикладом вродженої толерантності є відсутність реакції імунної системи на свої власні антигени. Придбану толерантність можна створити, вводячи в організм речовини, що пригнічують імунітет, тобто імунодепресанти, а також якщо вводити алогенний антиген під час ембріонального періоду або в перші дні після народження тварини або людини.

Імунологічна толерантність відкрита в 1953 р. чеським вченим М. Гашеком і англійським ученим П. Медаваром, які показали, що при введенні антигену ембріону миші, тварина, яка народилася виявляється нечутливим до даного антигену. Згодом било встановлено, що на розвиток толерантності впливають вік, ступінь чужорідності антигену для даного організму, доза антигену, тривалість перебування його в організмі. Антигени, що викликають толерантність, називають толерогенами.

Ними можуть бити практично всі антигени, однак найбільшим толерогеном володіють полісахаридні антигени, так як вони в меншій мірі метаболізуються в організмі. Низькомолекулярні антигени мають більшу толерогенів, ніж високомолекулярні антигени.

В експерименті толерантність виникає через кілька днів, а іноді годин після введення антигену – толерогена і, як правило, не супроводжується виробленням антитіл.

Механізм толерантності різноманітний. Відсутність імунної реакції на антиген може бити обумовлена наступними причинами:

  • функціональними змінами Т-і В-лімфоцитів, наприклад активацією Т-супресорів, що пригнічують імунітет, або блокадою рецепторів Т-і В-лімфоцитів, що сприймають антиген;
  • швидким зв’язуванням антигена антитілами і виведенням його з організму;
  • у разі толерантності до власних антигенів може грати роль елімінація з організму клонів лімфоцитів, що реагують на особисті антигени.

Отже, в основі толерантності лежать або звичайні нормальні механізми функціонування імунної системи (Т-супрессія, реакція антиген – антитіло), або причини, створення в експериментальних умовах (блокада рецепторів, придушення ефекторних клітин).

Таким чином, будь-які процеси, що призводять до придушення імунітету, сприяють виникненню толерантності. Підтримання толерантності вимагає присутності антигену в організмі шляхом або тривалої його персистенції, або повторного введення. За відсутності антигену толерантність може бити ослаблена або втрачена. Можна штучно скасувати, тобто усунути, толерантність прийомами, що активують імунітет або усувають дію антигену (введення антитіл, що зв’язують антиген; введення нормальних лімфоїдних клітин; імунізація модифікованими антигенами, активація лімфоцитів адьювантов і т. д.).

Явище імунологічної толерантності використовується для вирішення важливих проблем медицини, таких як пересадка органів і тканин, придушення аутоімунних реакцій, алергій та інших станів, пов’язаних з імунодепресією.

Джерело: Мікробіологія. А.А. Воробйов, А.С.Биков, Е.П.Пашков, А.М.Рибакова. Москва «Медицина» 2003р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..