Фізико-хімічні властивості інтерферонів

fiz

Інтерферони представляють собою низькомолекулярні білки, іноді містять і деяку кількість вуглеводного матеріалу. Вуглевод надає інтерферону стабільність, а білок, в значній мірі за рахунок сульфгідрильних груп, має біологічну активність, в тому числі і противірусну.

У складі інтерферону, виділеного з клітин курячого ембріона, виявлені: тирозин, аргінін, триптофан, лізин, треонін, лейцин. Молекула інтерферону має структуру з ковалентними зв’язками і складена з одного або більше поліпептидних ланцюгів, з’єднаних дисульфідними містками. Розрив і ушкодження цих містків веде до втрати біологічної активності інтерферону.

Молекулярна маса різних інтерферонів, тобто інтерферонів різних видів організмів і певних типів клітин одного виду різна. За цією ознакою інтерферони можна розділити на три головних класи: близько 100 кДа, 50 кДа і 25 кДа. Відмінність в величинах можуть бути наслідком агрегації вихідних мономірних одиниць або комплексування їх з іншими клітинними продуктами під час синтезу або екстракції.

Переважно ізоелектрична точка інтерферонів близька до нейтральної, але і тут є відмінності: для інтерферону, отриманого на фібропластов, вона дорівнює 6,8 ─ 7,8, а на лейкоцитах людини ─ 5,5 ─ 6,6.

Інтерферони різняться між собою і за термостабільностю. «Мишачий» інтерферон, наприклад, як нативний, так і очищений інактивується протягом години при 56 С, в той час як інтерферон великої рогатої худоби та курей ─ лише при 70 С.

У рідкому вигляді інтерферон може зберігатися при 4 С протягом декількох місяців, а в лиофилизированном стані ─ значно довше. Біологічна активність інтерферонів знижується при заморожуванні і відтаванні, при впливі ультрафіолетових променів і ефіру.

Слід зазначити, що інтерферон НЕ нейтралізується сироваткою проти вірусу, що викликав його утворення, не токсичний для первинно-трипсінізірованих і перевіваемих культур клітин, не володіє сенсибілізующюю дією при внутрішньовенному введенні мишам, кроликам і морським свинкам.

Враховуючи вищевикладене, у 1980 році за участю ВООЗ було прийнято визначення інтерферону: « Для кваліфікації в якості інтерферону фактор повинен бути білкової природи, володіти по відношенню до різних вірусів, принаймні, в гомологічних клітинах антивірусної активністю, опосередкованимми клітинними метаболічними процесами, що включають синтез РНК і білка ».

Відповідно до прийнятої номенклатурою, по антигенної специфічності інтерферони діляться на альфа ( лейкоцитарний , I типу), бета ( фібропластний , I типу) і гамма ( імунний II типу) інтерферони. Антигенні відмінності інтерферонів обумовлені не характером впливу індуктора, а саме природою клітин – продуцентів. Причому інтерферони, отримані з нелімфоідних клітин, ідентичні або антигенно близькі між собою і помітно відрізняються від інтерферонів, отриманих з лімфоїдних клітин. Інтерферони різних класів відрізняються і за фізико-хімічними властивостями: альфа-інтерферон людини ─ протеід, бета-інтерферон ─ гликопротеид; альфа- і бета-інтерферони кислотостійких, гамма-інтерферон кіслотолабілен і більше термолабілен.

Характерні відмінності в властивостях інтерферонів визначаються типом їхньої продукції з відмінними відповідно механізмами цього процесу. Перший тип продукції спостерігається в лімфоїдних і нелімфоідних клітинах in vitro і in vivo при індукції процесу вірусами і синтетичними полинуклеотидами, а також в макрофагах і лімфоцитах in vitro і in vivo при індукції ендотоксинами бактерій, низькомолекулярними препаратами та полікарбоксилатами. Продукція інтерферону другого типу здійснюється in vitro і in vivo активованими лімфоцитами (мабуть, головним чином Т-лімфо – цітамі) і макрофагами; продукція може бути іммуноспеціфічной (індуктори антигени) і митогенной (індуктори мітогени, фитогемагглютинин, конкавалін та ін.)

Інтерферони володіють чотирма загальними особливостями :

1) вони не проходять через діалізну мембрану;

2) не осідають за чотири години за 100000g;

3) інактивуються при обробці протеолітичними ферментами (трипсином, пепсином, хімотрипсином), але не чутливі до ДНК-азе, РНК-азе або ліпазі;

4) стабільні в широкому діапазоні pH від 2 до 10. Специфічна активність інтерферонів дорівнює або перевищує 109 на 1 мг білка.

Інтерферони ─ це гетерогенний клас білків, які звільняються з клітин хребетних (від риб до людини) і синтезуються ними під впливом різноманітних індукторів. Їм притаманні широкі контрольно-регуляторні функції, спрямовані на зберігання клітинного гомеостазу, в тому числі противірусна активність.

Інтерферон, будучи продуктом клітини, утворюється в результаті впливу на неї природних (віруси, ендотоксини, внутрішньоклітинні паразити) і синтетичних (високо-і низькомолекулярних) індукторів.

Джерело: Загальна біологія и Мікробіологія ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ Особливості РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно – рейтінгової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..