Механізм синтезу інтерферону

Невід’ємною умовою синтезу інтерферону є нормальне функціонування клітинної ДНК. Інформація для утворення інтерферону закодована в ДНК клітини, але перебуває в ній в репресованому (загальмованому) стані. Тому витягти інтерферон з клітин, що не піддавалися впливу індукторів, не вдається. Процес утворення інтерферону запускається різними індукторами, пов’язаними з депресією гена (або генів) інтерферону і після транскрипції і трансляції інформаційних РНК для інтерферону (іРНК-ІФ) завершується секрецією інтерферону з клітин.

Схематично механізм продукції інтерферону був представлений Ф.І. Єршовим і А.С. Новохатським в 1980 році.


Shema_1_ukr (new)

В даний час основні етапи описаного процесу розшифровані.

У відповідності зі схемою генетичної регуляції інтерферону, запропонованої в 1972 році Клейншмідтом, вона складається з регуляторного цистрона, відповідального за ініціацію, і структурного цистрона, з якого транскрибується іРНК-ІФ. За цією схемою індуктор пов’язує або блокує репрессор, після чого починає функціонувати структурний цистрон. Генетичний репрессор може здійснювати свою функцію на стадії трансляції або транскрипції

іРНК-ІФ; можливо його взаємодія і з геном-оператором. У геномі клітини є кілька структурних генів, що несуть інформацію про синтез інтерферону. Локалізація їх різна. Наприклад, такі структурні гени клітин людини знаходяться в хромосомах 2 і 5. Існування двох генетичних локусів пояснює широку варіабельність інтерферону в молекулярній масі та інших параметрах, що спостерігається при використанні різних індукторів. Встановлено, що цистрони, відповідальні за продукцію інтерферону, відмінні від таких антивірусного білка, що здійснює в клітинах противірусний ефект інтерферону. Інформаційна РНК для інтерферону починає виявлятися в культурі клітин через одну-дві години після індукції, досягає максимуму до шостого годині і надалі снижается.

З огляду на те, що структура іРНК─ІФ в точності відповідає певній ділянці ДНК клітини, то трансляція її на рибосомах визначає видову специфічність інтерферону. Це проявляється як при природному синтезі, тобто в гомологічних клітинах, так і при експериментальному введенні попередньо отриманого препарату іРНК─ІФ в гетерологічні клітини. Але і в останньому випадку іРНК─ІФ проявляє матричну активність, тобто будучи отриманої з клітин миші транслюється в гетерологичних клітинах з утворенням відповідно «мишачого» інтерферону.

Синтез інтерферону здійснюється клітиною за рахунок ендогенного запасу амінокислот. Разом з тим екзогенні амінокислоти ─ аланін і серин ─ підвищують вихід інтерферону, а лізин, триптофан і орнітин ─ знижують . Синтез здійснюється на мембранно-асоційованих ванних полісомах.

Є деякі непринципові відмінності в реалізації механізмів продукції інтерферону при використанні двох основних класів індукторів (першого ─ вірусів і синтетичних полінуклеотидів, другого ─ гетерогенної групи агентів ненуклеотідной природи). Виявлені відмінності одержуваних інтерферонів по чутливості до температури і pH, а також їх молекулярній масі. Так, інтерферон, стимульований ендотоксином, має високу молекулярну масу (до 89 кДа), тоді як для вірусіндуцірованого інтерферону вона становить зазвичай 25 кДа. Гросберг в 1972 році припустив існування двох структурних цистрон для інтерферону, один з яких кодує поліпептид з високою молекулярною масою, інший ─ з низькою. Комбінація цих двох основних субодиниць дозволяє отримати до п’яти різних за молекулярною масою інтерферонів.

Джерело: Загальна біологія І Мікробіологія ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ Особливості РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно – рейтінгової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005 .

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..