Остеоартроз

osteoporoz

Остеоартроз – хронічне прогресуюче захворювання суглобів, за якого порушується метаболізм та структура суглобового хряща, що призводить до його дистрофії та деструкції. На пізніх стадіях захворювання руйнуються суглобові поверхні, з’являються остеофіти, порушується структура субхондральної кісткової тканини.

КЛІНІКА

Розпізнають первинний (процес розвивається на досі здоровому хрящі) і вторинний (дегенерація попередньо зміненого хряща внаслідок травми чи артриту). На ранніх етапах захворювання (на першій стадії розвитку патологічного процесу) спостерігається незначне обмеження рухомості суглоба в одному напрямку, що рентгенологічно проявляється незначним звуженням суглобової щілини та початковими остеофітами. На другій стадії розвитку захворювання спостерігають невелику деформацію з незначним обмеженням рухомості у всіх напрямках, помірна атрофія м’язів, рентгенологічно – звуження суглобової щілини в 2-3 рази, субхондральний склероз, значні остеофіти. На третій стадії розвитку захворювання хворі відзначають значне обмеження рухів і деформацію суглобів, рентгенологічно – повне зникнення суглобової щілини, сплющення епіфізів, великий остеосклероз, атрофія м’язів. Найчастіше зустрічається коксартроз, гонартроз, артроз міжфалангових суглобів кисті.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1.У гострому періоді захворювання рекомендується стаціонарне лікування.

2.Медикаментозне лікування:

  • нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак натрію, напроксен, піроксикам, ренгазил, мелоксикам, месулід), використовують ін’єкції, таблетовані препарати, а також аплікації у вигляді гелів та мазей;
  • глюкокортикоїди (преднізолон, кортизон, гідрокортизон, триамцинолон, дексаметазон, бетаметазон), при приєднанні реактивного синовіту можливе внутрішньосуглобове введення глюкокортикоїдів;
  • хондростимулятори (румалон, мукартрин, артепарон, алфлутоп, хондроїтинсульфат, глікозаміноглікан, гіалоронова кислота, терафлекс);
  • місцеве лікування (фастум-гель, долгіт-крем, фелден-гель);
  • антиоксидантна терапія (вітамін Е, фламін, емоксипін, флакумін);
  • засоби, що поліпшують мікроциркуляцію (пентоксифілін – трентал, агапурин, дипіридамол – курантил).

3.Лікувальна фізкультура.

4.Фізіотерапевтичні процедури (фонофорез, ультразвук, діадинамофорез бутадіонової, індометацинової, вольтаренової мазей, ультрафонофорез синестролу для жінок, тестостерону для чоловіків, індуктотермія, магнітотерапія, анальгін-димексидні або гідрокортизон-димексидні аплікації,

лазеротерапія).

5.Санаторно-курортне лікування (бальнеотерапія).

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема . Біль у дрібних суглобах кистей рук і суглобах рук, припухлість, почервоніння шкіри.

Причина. Автоімунне запалення дрібних суглобів.

Мета. Зменшити болючість і набряк суглобів.

Втручання.

1.В бесіді з пацієнтом виявити його знання про захворювання.

2.Пояснити пацієнтові суть захворювання і заходи, які необхідно провести для покращення стану.

3.Виконати призначення лікаря щодо застосування медикаментозних засобів, пояснити хворому як і коли приймати нестероїдні протизапальні засоби, пояснити можливі їх побічні дії.

4.Провести призначені фізіотерапевтичні процедури.

Реалізація плану догляду. Проводимо заплановані заходи.

Оцінка результатів. Критерієм ефективності проведення запланованих заходів є зменшення болючості та набряку.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ СУГЛОБІВ ТА СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

При організації надання допомоги хворим із патологією опорно-рухового апарату слід диференціювати 2 категорії пацієнтів: І-а – хворі із хронічними запальними захворюваннями суглобів (артрити); ІІ-а – хворі із дегенеративно-дистрофічним ураженням органів опори (артрози, остеопороз).

При організації надання допомоги хворим вдома з хронічними артритами для контролю захворювань (клініко-медикаментозний контроль) насамперед слід звертати увагу на психологічно-соціальну адаптацію хворого. Адже закономірно те, що у пацієнта виникають депресія, тривожність відносно подальшої долі. Після встановлення діагнозу, лікування в клініці й повернення додому актуальною стає проблема працевлаштування, турботи про сім’ю, часто тяжкі розмірковування з приводу можливого життя у інвалідному візку. Вказані моменти нерідко є причиною озлобленння хворого на несправедливість долі й може бути спровоковане негативне ставлення до навколишнього середовища. Найпершою допомогою у таких ситуаціях є налагодження тісного доброзичливого контакту хворого із сім’єю, родиною, друзями, чуйним, уважним лікарем.

Наступним кроком у психологічно-соціальній адаптації хворого є поступове, ненав’язливе усвідомлення факту хвороби як подальшого супутника життя, що вимагає внесення корективів у стиль буття, зміни певних звичок, визначення своїх можливостей і найбільш значущих, реальних пріоритетів в ситуації, що склалася.

Важливе значення для корекції проблеми здоров’я, зокрема больового синдрому, має внутрішня підсвідома самодисципліна пацієнта. Одним із найкращих способів ослаблення болю є переключення уваги від власного тіла, хвороби на інші проблеми. Люди, які не здатні абстрагуватися від самоконцентрації, „зацикленості” на своїх відчуттях, набагато гірше переносять біль, пов’язаний із хворобою, порівняно з тими, хто може пройнятися проблемами сім’ї, турбуватись про інших, зайнятись досягненням поставлених цілей. Тому завданням медпрацівника, який постійно контактує і допомагає хворому, стає клопітке, настійливе, але поступове переключення пацієнта на вирішення нових, хоча б короткострокових, проблем.

Догляд за хворим на хронічний артрит передбачає, з одного боку, максимальне оберігання деструкції суглобового хряща, з іншого – забезпечення достатньої амплітуди рухів в уражених суглобах і збереження м’язової сили. Контроль за функціональним станом суглобів, м’язів можна здійснювати за допомогою кутоміра, сантиметрової стрічки, апаратів для вимірювання м’язової сили – динамометра, ртутного манометра (апарата Ріва-Роччі) чи тонометра.

Перше досягається за рахунок переміщення навантаження з дрібних суглобів на більші або при виконанні дії за участю декількох суглобів, а також шляхом використання певних прийомів та додаткового спорядження:

  • для натискування на клапан аерозольного балончика слід використовувати всю долоню;
  • для закриття банки пластиковою кришкою використовується лікоть;
  • тарілку з їжею, чашку слід брати не пальцями, а долонями;
  • шухляди засовуються рухом в кульшовому суглобі, а не натискуванням пальців;
  • полегшити відкривання дверцяток, витягування шухляд можна за допомогою зав’язок з тканини до ручок;
  • двері відчиняються не витягнутою рукою, а поштовхом передпліччя;
  • сумки слід носити на спині або плечі, поліетиленові пакети з продуктами утримуються не пальцями, а беруться обома руками і притискаються до грудної клітки;
  • полегшити перенесення вантажів можна за допомогою візка;
  • не рекомендують тривале перебування в одній позі – після сидіння доцільно при підніманні зробити потягування, коліна регулярно розпрямляються або використовуються спеціальні підставки;
  • для попередження розвитку контрактур в колінних суглобах під час денного відпочинку або тривалого перебування у ліжку необхідно ставити на колінні суглоби мішечки з промитим прожареним сухим піском; використання валиків під колінними суглобами допускається лише в короткі проміжки часу;
  • послаблення зв’язкового апарату гомілковостопних суглобів вимагає застосування спеціальних підпор, які утримують стопу від обвисання під вагою покривала;
  • профілактика контрактури кульшових суглобів забезпечується 15-хвилинним перебуванням в положенні на животі з вільним розміщенням трохи зігнутих в зап’ястках і ліктях рук та підкладанням подушечок під пахви;
  • для попередження розвитку контрактур в кистях час від часу, зокрема під час бесід, перегляду телепередач, необхідно впиратись кінчиками пальців у край столу, розпрямляючи при цьому долоні;
  • іноді для профілактики суглобових деформацій використовують періодичне короткочасне накладання шин з гіпсу або пластику;
  • оберігання від перевантажень хребта досягається підбором висоти крісла, щоб хворий міг сидіти, не згинаючись, рівно тримаючи голову; для читання книг можна застосовувати книготримач, який розміщується на рівні очей і дозволяє вивільнити руки для самомасажу та ін.;
  • зменшення навантаження на хребет під час сну досягається використанням пружного матраца і підкладанням невеликої подушечки під шийний вигин хребта.

Забезпечення достатнього об’єму рухів у суглобах, збереження м’язової сили та попередження атрофій досягаються:

  • регулярним загальним масажем і самомасажем кінцівок, лікувальною фізкультурою, використанням тренажерів, пристосувань, гумових кілець, еспандерів, гумових кульок і т.ін.; при значних обмеженнях рухової активності важливе значення має пасивна гімнастика під наглядом медичної сестриінструктора;
  • розробка уражених суглобів є більш ефективною і менш обтяжливою для пацієнта після вранішньої і вечірньої теплої ванни; необхідно стежити за температурою води або інших факторів при теплових процедурах, оскільки у хворих часто буває порушеною чутливість шкіри, що може спричинити опіки;
  • розробка суглобів повинна бути максимально ефективною, проте поблажливою, і не викликати значних больових реакцій – біль повинен зникати впродовж декількох хвилин після закінчення занять;
  • як правило, розробка суглобів проводиться після попереднього прийняття призначених ліків, зокрема знеболювальних середників, що полегшують виконання вправ, проте можуть шляхом приглушення больової чутливості спричинити втрату самоконтролю і викликати поглиблення деструкції суглоба;
  • протипоказаною є активна розробка суглоба в разі його почервоніння і значного набряку; в таких ситуаціях необхідна особлива обережність при наданні допомоги хворому, щоб не завдати додаткового болю: для цього підтримують пацієнта за ділянки, віддалені від уражених суглобів; іноді фіксація руками ділянок дистальнішого і проксимальнішого активного суглоба зменшує больові відчуття за рахунок такої часткової його іммобілізації;
  • якщо звичайна ходьба не створює значних проблем для хворого, слід намагатись максимально використати цей найбільш простий, доступний засіб підтримання активності хворого з поступовим збільшенням її тривалості й темпу;
  • важливе значення має правильний добір взуття, яке повинно бути одночасно жорстким і достатньо вільним з боків і спереду (проміжок між найдовшим пальцем стопи і стінкою взуття повинен пропускати в ширину великий палець кисті), за наявності деформацій сплющення склепіння стопи використовують спеціальні супінатори.

Хронічні захворювання опорно-рухового апарату бувають запального та обмінно-дистрофічного походження. Захворювання перебігають з періодичними загостреннями, супроводжуються ураженням шкіри, м’язів, інколи внутрішніх органів. Частіше прогресування посилюється з віком, часто поєднується з ожирінням, різними захворюваннями обмінного характеру, супроводжується деформацією суглобів.

Після ліквідації загострення при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату головними завданнями догляду є:

1)зменшення болю;

2)подальше відновлення функції;

3)попередження загострень.

Зменшення болю, крім медикаментозного лікування, досягається зручним (фізіологічним) положенням кінцівок в ліжку, застосуванням теплових процедур. Для цього добре використовувати подушечки та м’які валики.

Широко застосовують для лікування в домашніх умовах грілки, зігрівальні компреси, парафінові аплікації на суглоби (використовують розплавлений парафін – 55-60 °С, який наносять на шкіру шаром 1 см, накривають клейонкою, шаром вати та зав’язують серветкою). Процедура продовжується 20-30 хв до охолодження парафіну. Успішно можна використовувати в домашніх умовах УВЧ (еритемні дози), електрофорез, діатермію.

Відновлення функції уражених суглобів забезпечується вдома обов’язковим проведенням лікувальної гімнастики, спочатку пасивної, з послідовним підключенням активних вправ, до відчуття легкого болю. Лише постійні рухи зможуть попередити зрощення суглобів, розвиток їх нерухомості, атрофію м’язів. Проводити їх потрібно багаторазово протягом дня. Добре підключати силові вправи (гумове кільце для кисті, еспандер).

При покращенні загального стану, ліквідації болю та збільшенні обсягу рухів хворі зобов’язані ходити, повністю обслуговувати себе, навіть брати участь у виконанні хатньої роботи.

Добре використати масаж для попередження атрофії м’язів.

При тяжкому стані хворого та довготривалому перебуванні в ліжку слід обов’язково звернути увагу на гігієну тіла та ліжка (профілактика пролежнів). Дієта стає важливим фактором, особливо при обмінно-дистрофічних процесах, і спрямовується на ліквідацію обмінних порушень та зменшення маси тіла, обмеження калорій та виключення продуктів, багатих на вуглеводи, пурини (цукор, випічка, печінка, нирки, шпроти, смажене м’ясо, риба, бульйони, щавель, шпинат, гриби, бобові).

Не завадить чітко засвоїти загальні правила проведення медикаментозного лікування в домашніх умовах:

1)краще застосовувати малу кількість добре відомих ліків;

2)постійно та регулярно приймати їх;

3)дотримуватись визначеної дози медикаментів, та тривалості їх вживання;

4)використовувати всі інші методи повною мірою (фітотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура, аеротерапія, дієта);

5)обов’язково узгодити з лікарем дози медикаментів для лікування супровідних захворювань;

6)обов’язково дізнатись, коли приймати ліки – до чи після вживання їжі, в яку годину доби;

7)хворий обов’язково повинен сповістити про погане перенесення ліків у минулому.

А також обов’язковим є забезпечення правильного зберігання ліків тими,хто доглядає за хворим. Усі ліки повинні зберігатися в закритих коробках або флаконах, прохолодному та темному місці. Деякі ліки слід зберігати у холодильнику, обов’язково з етикетками зі строками зберігання.

Самолікування, як правило, шкідливе, але воно існує в реальному житті й ним необхідно, при можливості, чітко керувати. У зв’язку з даним фактом, додатково рекомендовано:

1)надзвичайно обережно приймати ліки;

2)уважно читати інструкцію;

3)не приймати більше тижня ліки, особливо ті, які не допомагають;

4)не приймати ліків під час вагітності та годування дитини без консультації з лікарем;

5)при можливості не приймати разом декілька видів медикаментів;

6)самостійно не приймати антибіотиків;

7)при будь-якому погіршенні стану припинити приймання ліків та звернутися до лікаря.

Основним контингентом хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату є люди похилого та старечого віку. Головне, що потребують такі хворі, – це терплячий догляд та увага, спрямовані на відновлення порушених фізичних та психічних функцій. Хворому найкраще перебувати в звичних для нього умовах: вдома, в родинному колі. Особливого значення набувають при взаємостосунках у сім’ї психологічні фактори. Необхідні повага до старої людини, умови для повної свободи, догляду за собою, самообслуговування, розради (читання, телевізор), підтримки охайного зовнішнього вигляду.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..