Гіпотиреоз

gipoterioz

Гіпотиреоз – синдром патологічного зниження функції щитоподібної залози незалежно від основного патологічного процесу, який призводить до цього. При цьому може бути недостатня секреція тиреоїдних гормонів або абсолютний дефіцит (повне випадіння функцій щитоподібної залози) – мікседема. Термін „мікседема” означає слизистий набряк. Останніми роками гіпотериоз неухильно зростає як захворювання автоімунного характеру, променеві ураження (Чорнобиль). Хворіють частіше жінки віком 30-60 років.

ЧИННИКИ:

  • генетичний (ферментативний дефект синтезу гормонів);
  • ендемічний (мало йоду в ґрунті і воді);
  • автоімунний (імунний криз);
  • тиреоїдектомія (повне видалення залози призводить до гіпотиреозу через 3-6 тижнів), лікування радіоактивним йодом;
  • порушення функції центральних ендокринних залоз.

Характерним проявом гіпотиреозу є слизистий набряк: позаклітинне накопичення в різних тканинах і органах (шкіра, скелетні м’язи, міокард) мукополісахаридів, які підвищують гідрофільність тканини.

КЛІНІКА

Клінічна картина вираженого гіпотиреозу досить поліморфна, прогресує поступово і хворі пред’являють скарги на в’ялість, загальну слабість, втому, різке зниження працездатності, мерзлякуватість, зниження пам’яті, сонливість вдень і порушення нічного сну, зниження інтересу до навколишнього, сухість шкіри, набряк обличчя і кінцівок, випадіння волосся, нерідко порушення менструальної функції. Шкіра бліда з жовтуватим відтінком, холодна, суха, лущиться, потовщена і набрякла, не береться в складку і при натискуванні набряклих кінцівок ямки не залишаються. Виражений гіперкератоз в ділянці долонь, підошов. Волосся на голові сухе, ламке, рідке, випадають вії, зовнішня третина брів, волосся на лобку, підкрильцевих впадинах. Нігті ростуть повільно і стають ламкими. Обличчя одутле, маскоподібне, внаслідок набряку повік очні щілини звужені. На фоні загальної блідості з’являється яскравий, обмежений рум’янець на вилицях. Пальці рук товсті, короткі. Голосові зв’язки і язик набрякають, тому голос стає низький, грубий, охриплий. Це призводить до сповільненої нечіткої мови, виникає апное під час сну. Внаслідок набряку середнього вуха може бути зниження слуху.

Відмічаються міалгії, зменшення м’язової сили, м’язовий біль, судоми і сповільнення релаксації – найбільші загальні прояви гіпотиреоїдної міопатії.

М’язи стають пружними, маса їх збільшується.

Для хворих на гіпотиреоз характерні зміни центральної нервової системи (гіпотиреоїдна енцефалопатія), спостерігається загальна психічна в’ялість, відсутність інтересів, сповільнення психічних реакцій на зовнішні подразники. При довго нелікованому захворюванні розвивається тяжкий гіпотиреоїдний хронічний психосиндром, який призводить навіть до психозів (шизофреноподібний, маніакальнодепресивний психоз).
Розлади периферичної нервової системи проявляються невралгіями.

Симптоми полінейропатії можуть бути не тільки при явному гіпотиреозі, але і при прихованому.
Порушення з боку серцево-судинної системи досить різноманітні. Вже на ранніх стадіях захворювання може розвиватись гіпотиреоїдне серце.

Хворих турбує задишка, неприємне відчуття і болю в ділянці серця і за грудниною, які можуть бути довготривалими і не знімаються нітрогліцерином. Межі серця розширені і тони його ослаблені. У 30-60 % випадків розвивається брадикардія, а у 10% – тахікардія. Рідко спостерігається порушення ритму, артеріальний тиск може бути низьким, нормальним і підвищеним. Артеріальна гіпертензія відмічена у 10-50% хворих, яка під впливом ефективної тиреоїдної терапії може зникати.

У 30-80% хворих виникає перикардит. Відхилення з боку дихальної системи характеризуються м’язовою дискоординацією, гіповентиляцією, гіпоксією, гіперкапнією і набряком слизової дихальних шляхів. Хворі схильні до виникнення бронхіту, пневмоній, які характеризуються в’ялим, затяжним перебігом інколи без температурних реакцій.

Виникає ряд шлунково-кишкових розладів: зниження апетиту, нудота, метеоризм, запори. Зниження моторики кишечника і жовчних шляхів веде до застою жовчі і утворення каменів, мегакалон та інколи кишкової непрохідності. Спостерігається пониження фільтраційної властивості клубочків.

Інколи виявляють помірну протеїнурію і часто виникають в’ялоперебігаючі інфекції сечовидільних шляхів.

У жінок відмічається порушення оваріально-менструального циклу, яке характеризується розвитком метрорагій, аменореєю. Може бути безпліддя, ускладнення вагітності – токсикози, викидні, передчасні пологи; у чоловіків – зниження статевого потягу і потенції.

Температура тіла у хворих на гіпотиреоз знижена, спостерігається збільшення маси тіла, яка пов’язана із затримкою рідини в організмі. Більш ніж у половини хворих розвивається анемія.

Об’єктивно: шкіра бліда з жовтуватим відтінком (відкладання каротину), суха, ущільнена, холодна, лущиться, деколи чітко виражений рум’янець в ділянці щік. Обличчя одутле, амімічне, очні щілини звужені. Набряки на кінцівках ущільнені, ямка при натисканні не залишається. Відмічається симптом “брудних ліктів”. Волосся на голові, бровах тонке, рідке, випадання волосся під пахвами і на лобку. Нігті тонкі та ламкі. Зміни шкіри та її придатків найбільш виражені при середній і тяжкій формах захворювання.

З боку серцево-судинної системи виявляють брадикардію, ослаблення тонів, низький артеріальний тиск. При тяжкому перебігу виникає так зване мікседематозне серце.

Гіпотиреоз у дітей характеризується затримкою фізичного, статевого і розумового розвитку. Діти пізно починають тримати голову, сидіти, запізнюється прорізування зубів. Живіт великий, опуклий, тім’ячко закривається пізно, запізнюється розвиток статевих органів.

Гіпотиреоїдна кома розвивається у літніх людей переважно взимку.

Характерні ознаки – температура нижче 35 оС (не вимірюється звичайним термометром, синусова брадикардія, глухість тонів, гостра затримка сечі, а іноді навіть і кишкова непрохідність). В крові спостерігаються гіпоглікемія, гіпонатріємія, ацидоз, гіперліпідемія, гіперкаліємія, гіперазотемія, збільшення гематокриту і в’язкості крові. Смерть настає внаслідок серцево-судинної і дихальної недостатності. 40% хворих помирає навіть при своєчасно призначеній терапії.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ

  • ураження нервово-психічної сфери;
  • ураження серцево-судинної системи;
  • ураження нервово-м’язової системи;
  • ураження статевої системи;
  • ураження травної системи.

В аналізі крові рівень глюкози нормальний або знижений, збільшується вміст – глобулінів, холестерину, загальних ліпідів і -ліпопротеїдів. Рівень трийодтироніну і тироксину в крові знижений, а тиреотропного – підвищений. Встановленню діагнозу допомагає проведення ультразвукового дослідження залози при чому виявляють її аплазію або гіпотрофію.

ПЕРЕБІГ

Залежить від своєчасності і ефективності лікування.

УСКЛАДНЕННЯ

Найбільш важливим, нерідко смертельним ускладненням гіпотиреозу є гіпотиреоїдна кома.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводиться на основі клінічних та лабораторно-інструментальних досліджень. Формулюються наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. Тяжкі форми гіпотиреозу лікуються в стаціонарі.

2. Дієта з обмеженням продуктів, багатих на холестерин і кухонну сіль.

3. Основний метод лікування – замісна терапія: тиреоїдин (висушена щитоподібна залоза великої рогатої худоби), трийодтиронін, тироксин, тиреотом, тиреокомб.

4. Вітамінотерапія (А, В, С).

5. При анемії – препарати заліза, вітамін В12, хлористоводнева кислота.

6. Симптоматична терапія.

7. Фізіотерапія – вуглекислі і нарзанні ванни, оксигенотерапія.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ

Пацієнти при гіпотериозі мляві, апатичні, сонливі, байдужі до навколишнього середовища, тому до них треба ставитись терпляче і спокійно. У зв’язку з можливістю розвитку депресивного стану медичним сестрам слід уважно стежити за психічним станом хворого. В результаті зниженого обміну речовин маса тіла пацієнтів збільшується, тому необхідно регулярно стежити за нею (зважувати пацієнта раз на тиждень). Стабілізація або зниження маси тіла буде вказувати на ефективність лікування. Хворі на гіпотиреоз мають знижену температуру тіла, тому необхідно вимірювати її кілька разів на день. Шкіра пацієнтів з гіпотиреозом стає сухою, грубою, потовщеною, тому необхідно регулярно використовувати живильні та пом’якшувальні креми, а також проводити гігієнічну обробку шкіри дезінфікуючими розчинами, своєчасно міняти білизну. Внаслідок ускладнень з боку серцево-судинної системи (зниження тиску крові і зменшення частоти серцевих скорочень) необхідно регулярно стежити за артеріальним тиском та властивостями пульсу. Внаслідок змін з боку нервово-психічної діяльності хворих (апатії, погіршення пам’яті) необхідно регулярно стежити за прийманням пацієнтами ліків, які потрібно приймати постійно (замісна терапія) протягом життя. У разі запору ставити очисну клізму. Догляд за тяжкохворими полягає у повному їх обслуговуванні. При погіршенні стану пацієнта необхідно негайно викликати лікаря.

ПРОФІЛАКТИКА

Для попередження розвитку гіпотиреозу необхідно уникати травм, надмірного рентгенівського опромінення, своєчасно лікувати інфекційні захворювання.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ

При своєчасно розпочатій замісній терапії клінічні прояви захворювання усуваються і працездатність повністю відновлюється. Хворі на гіпотиреоз повинні перебувати під наглядом ендокринолога протягом усього життя. Підбір адекватної дози гормонів щитоподібної залози проводиться під контролем стану хворого, рівня артеріального тиску, вмісту холестерину.

Диспансерний нагляд проводиться 1 раз на 3 місяці.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..