Хронічний гастрит

hrongstr

Хронічний гастрит – хронічне запалення слизової оболонки шлунка, яке характеризується порушенням фізіологічної регенерації залозистого епітелію, яке супроводжується порушенням секреторної, моторної та інкреторної функції шлунка.

Хронічний гастрит належить до поширених захворювань і частіше трапляється у чоловіків, ніж у жінок. Це поняття клініко-анатомічне, оскільки характеризується морфологічними змінами слизової оболонки шлунка, які збігаються з клінічними ознаками і порушенням функціонального стану шлунка.

ЧИННИКИ

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

екзогенні:

  • тривале хронічне порушення харчування;
  • тривале зловживання алкоголем і нікотином;
  • дія термічних, хімічних, механічних агентів;
  • професійні шкідливості (хронічні свинцеві отруєння);
  • тривале приймання медикаментів (саліцилати, сульфаніламідні засоби);
  • нервово-психічний стрес;

ендогенні:

  • рефлекторні (патологічні рефлекторні впливи на шлунок з інших хворих органів – кишок, жовчного міхура, підшлункової залози);
  • хронічні інфекції;
  • гіпоксемічний вплив при хронічній недостатності кровообігу та дихальній недостатності;
  • порушенні функції ендокринної системи;
  • алергії (деякі продукти харчування: яйця, полуниці, суниці тощо);
  • нестача в їжі білків і вітамінів (В, С, А), що порушує функцію і регенерацію залозистого епітелію.

Залежно від форми захворювання, виділяють різні механізми патогенезу хронічного гастриту. Гастрит типу А (автоімунний) характеризується виробленням автоантинтіл до клітин слизової оболонки шлунка. Йому властиві переважання атрофічних процесів над запальними, гіпоацидність і уражається, головним чином, фундальний відділ шлунка. У патогенезі гастриту типу В відіграють значну роль мікроорганізми Helicobacter pylori. Для нього характерні ураження антрального відділу, наявність гастритичних явищ, гіперсекреція.

КЛІНІКА

На хронічний гастрит із секреторною недостатністю частіше хворіють особи зрілого і похилого віку. Основні скарги вкладаються в синдром шлункової диспепсії. Це порушення апетиту, неприємні відчуття в надчеревній ділянці, пов’язані з прийманням їжі, відрижка повітрям або „тухлими яйцями”, нудота, блювання. Можуть приєднуватись явища кишкової диспепсії відчуття переповнення їжею, метеоризм, бурчання, пронос. Має місце больовий синдром, який не чітко виражений. Біль виникає в надчеревній ділянці, зазвичай з’являється після їди, триває декілька годин, але поступово зникає. Розвиваються ознаки вітамінної недостатності внаслідок порушення всмоктування, дисбактеріозу, руйнування аскорбін ової кислоти в безкислотному вмісті шлункового соку. Порушення всмоктування харчового заліза призводить до залізодефіцитної анемії. Наслідки гіповітамінозу: сухість шкіри, почервоніння, розпушення ясен, язик стовщений, на ньому є відбитки зубів, у подальшому спостерігається гладенький блискучий язик.

Зазначені симптоми в основному характерні для гастриту типу А.

Хронічний гастрит із нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка здебільшого виникає у людей молодого віку. Для гастриту типу В найбільш характерним симптомом є печія, яка носить тривалий характер, часто спостерігається кисла відрижка, рідко блювання, при якому виділяється невелика кількість шлункового вмісту. Хворі скаржаться на відчуття печії, стискання і тяжкості в надчеревній ділянці, які з’являються через 15-20 хв після приймання їжі, особливо гострої. Цей гастрит характеризується схильністю до закрепу.

Загальний стан хворого змінений мало, вираженого схуднення не буває. Під час пальпації надчеревної ділянки спостерігається помірна болючість, у цих хворих відзначається неврастенічний синдром, який характеризується підвищеною дратівливістю, поганим сном, зміною настрою, швидкою втомлюваністю. Є симптоми підвищеної збудливості нервової системи, артеріальної гіпотензії, лабільності пульсу, брадикардії, слинотечі, похолодання і вологості кистей.

Огляд живота типових ознак не виявляє, при пальпації надчеревної ділянки відзначається дифузна болючість, іноді її немає.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

  • шлункова диспепсія;
  • кишкова диспепсія;
  • астеноневротичний;
  • больовий.

ПЕРЕБІГ

Періоди загострення змінюються ремісіями, хвороба прогресує поступово.

УСКЛАДНЕННЯ

Гастрит типу А може трансформуватися в рак шлунка, а типу В – у виразкову хворобу.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних даних, результатів фіброгастродуоденоскопії із прицільною біопсією, інтрагастральної рН-метрії, рентгеноскопії шлунка.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Лікування хронічного автоімунного гастриту типу А: при вираженому загостренні хворих госпіталізують. Лікувальне харчування у фазу загострення – дієта №1, пізніше №2.

У добовому раціоні передбачають збільшення кількості білків до 140 г, при зменшенні вуглеводів до 400-450 г і нормальної кількості жирів (90-110 г).

Харчування має бути 5-6-разовим, рекомендується включати у раціон фруктові соки. Хворим призначають слизисті супи з круп на слабкій м’ясній юшці, молоко, вершки, вершкове масло, яйця, зварені некруто, домашній сир, варене м’ясо, пропущене через м’ясорубку, пісну рибу, пюре з овочів, картоплю, моркву, білковий омлет, черствийчерствий білий хліб, яблучне пюре, настій із шипшини.

Через 7- 10 днів такого лікування хворі можуть вживати м’ясну юшку, супи м’ясні з овочами, фруктові соки, відварене м’ясо (телятина, яловичина, курятина) і рибу (судак, лящ, щука), котлети (м’ясні, курячі, рибні), добре розварені каші з додаванням вершкового масла, білий хліб, добре вимочений оселедець, желе, креми.

Під час ремісії хворих переводять на звичайний харчовий раціон, але уникають страв, які викликають неприємні відчуття під грудниною. Не рекомендують вживати солянку, свинину, баранину, гусятину, качине м’ясо, консерви, гриби, макарони, алкогольні напої.

Медикаментозне лікування:

1. Препарати, що стимулюють секреторну функцію шлунка (лимонтар, пентагастрин, глюконат кальцію).

2. Замісна терапія (шлунковий сік, пепсидил, пепсин, ацидин-пепсин, абомін, панзінорм, соляна кислота). Із першого дня лікування призначають натуральний шлунковий сік по 1 столовій ложці на півсклянки води, який слід пити малими ковтками під час їди. Розведену соляну кислоту, пепсидил, ацидин-пепсин використовують за відсутності явищ загострення. Призначають 10-20 крапель розведеної соляної кислоти на півсклянки води, її краще приймати через трубочку під час їди, щоб не псувати зуби.

3. При наявності болю і диспепсичних розладів – церукал, еглоніл, ношпа, галідор.

4. Протизапальна терапія (плантаглюцид, вентер). Призначають обволікальні й в’яжучі засоби рослинного походження, які мають також протизапальні властивості (настій із листя подорожника, ромашки, м’яти, звіробою, кореня валеріани, трилисника тощо). Настій із трав слід приймати по півсклянки 4-6 разів на день перед їдою.

5. Ферменти (солізим, ораза, фестал, мезим-форте).

6. Мінеральні води („Миргородська”, „Слов’янська” „Куяльник” №6, „Верховинська”, „Єсентуки” № 4, 17, „Арзні” – у теплому вигляді за 15-20 хв до їди, невеликими ковтками по 1/2 – 1 склянці два – три рази на день).

7. Фізіотерапевтичне лікування (ультразвукова терапія, гальванізація, електрофорез, діадинамотерапія, парафіно-, озокерито-, грязетерапія).

8. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Миргород).

Лікування хронічного гелікобактерного гастриту (тип В): при загостренні хворих госпіталізують. Лікувальне харчування (дієта №1).

Медикаментозне лікування:

1. Ліквідація гелікобактерної інфекції (де-нол, амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол).

2. Протизапальна терапія (калефлон, вентер, гшастрофарм).

3. Антисекреторні засоби (ранітидин, фамотидин, роксатидин, нізатидин).

4. Антациди (альмагель, маалокс, фосфалюгель, гавіскон).

5. Репаранти (солкосерил, етаден, пентоксил, рибоксин).

6. Засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, еглоніл, мотиліум).

7. Мінеральні води („Лужанська”, „Поляна квасова”, „Моршинська” у теплому вигляді без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 год до їди).

8. Фізіотерапія (ультразвукова терапія, гальванізація, електрофорез, діодинамотерапія, парафіно-, озокерито-, грязетерапія).

9. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Закарпаття, Моршин).

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Медична сестра повинна постійно турбуватись про те, щоб хворі непорушували дієту, також переконати хворого в тому, що йому необхідно дотримуватись збереження режиму харчування, що вживання алкоголю і куріння є шкідливим. Позитивний вплив має санація порожнини рота, своєчасне лікування захворювань органів черевної порожнини, усунення професійних шкідливостей.

Важливе значення для лікування має спокій хворого. Сон повинен бути повноцінним (достатнім). Якщо у хворого безсоння, слід дати йому снодій не. Необхідно оберігати хворого від побічних подразників, не дозволяти родичам або друзям повідомити хворому про неприємні новини.

Підготовка пацієнта до фракційного зондування шлунка, техніка зондування

Забір шлункового вмісту проводиться з допомогою тонкого зонда.

Метод одномоментного забору шлункового вмісту товстим зондом має лише історичне значення і тепер не використовується. Напередодні дослідження треба попередити обстежуваного, що повечеряти він має до 18-ї год вечора, об’єм їжі повинен бути помірним. У день дослідження не слід курити, вживати ліки, їжу. Тонкий зонд – це гумова трубка завдовжки 1,5 м із зовнішнім діаметром 3-5 мм, внутрішнім – 2-4 мм. Один кінець трубки заокруглений, сліпий з двома отворами збоку, протилежний – відкритий. На відстані 40-45 см від сліпого кінця на зонд нанесена мітка.

Для стандартизації подразнюючої дії “сніданку” в останні роки використовують парентеральні стимулятори шлункової секреції. З цією метою підшкірно вводять 12 ОД інсуліну чи гістамін – 0,1 % розчин із розрахунку 0,1 мг на 10 кг маси тіла хворого.

Для забору шлункового вмісту необхідно приготувати чистий, промитий, простерилізований кип’ятінням зонд, шприц ємністю 20 мл, три склянки і штатив з 8-10 пробірками. Зондування проводять у спеціально обладнаній кімнаті чи палаті. Знімні зубні протези виймають. Обстежуваний сидить, злегка закинувши голову. Медична сестра стоїть справа від хворого і в правій руці тримає зонд, як перо для писання. Сліпий зволожений водою кінець зонда вводять глибоко за корінь язика і просять обстежуваного робити ковтальні рухи. Зонд просувається у стравохід, обстежуваний глибоко дихає через ніс.

Після того, як хворий проковтнув зонд до мітки, до його зовнішнього кінця приєднують шприц і відсмоктують шлунковий вміст у склянку. У здорової людини натще в шлунку міститься до 50 мл рідини. По закінченню випорожнення шлунка впродовж години, з інтервалом 15 хв, у відповідно пронумеровані пробірки збирають чотири порції шлункового соку, які становлять базальну секрецію. Для попередження побічної дії гістаміну хворому попередньо (після отримання третьої порції базальної секреції вводять 2 мм 2 % розчину супрастину). Після цього вводять стимулятор секреції (найчастіше гістамін із розрахунку 0,1 мг на 10 кг маси тіла) і знову протягом години через кожні 15 хв отримують чотири порції стимульованої секреції.

При наявності протипоказань до застосування гістаміну (захворювання серцево-судинної системи, бронхоспазм, алергічні реакції) використовують пентагастрин у дозі 6 мкг на 1 кг маси тіла.

Отримавши вісім порцій, зонд легко виймають, дають хворому прополоскати рот. Пробірки у штативі нумерують і направляють в лабораторію для дослідження.

Ускладнення при зондуванні тонким зондом:

  • позиви до блювання та кашель (знімаються при анестезії слизової оболонки глотки, змащуючи її 2 % розчином новокаїну або 1 % розчином дикаїну);
  • спазм стравоходу та глотки (не виймаючи зонда, влити через нього трохи теплої води);
  • поява у шлунковому вмісті значної кількості крові (зондування припиняють), хворого вкладають в ліжко, а на ділянку живота кладуть міхур з льодом;
  • запаморочення (на хворого бризкають холодною водою, дають понюхати водний розчин нашатирю).

ПРОГНОЗ

Здебільшого сприятливий.

ПРОФІЛАКТИКА

Профілактика хронічних гастритів передбачає, насамперед, дотримання режиму харчування, санацію порожнини рота, боротьбу з курінням і зловживанням алкоголем, ліквідацію промислових і професійних шкідливостей, повноцінне лікування гострих і хронічних інфекційних захворювань, гострого гастриту.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема. Тривога перед гастроскопією.

Причина. Незнання необхідності проведення обстеження та її методики.

Мета. Зняти тривожність хворого.

Втручання

Дати пояснення пацієнту щодо проведення процедури.

1.Навести приклад з пацієнтом, який добре переніс гастроскопію, або надати можливість поспілкуватись з ним.

2. Перед гастроскопією ще раз провести бесіду про необхідність проведення цієї процедури.

3. Дати заспокійливі засоби за призначенням лікаря.

Реалізація плану догляду. Виконання зазначеного плану.

Оцінка результатів. Зняття тривожності у хворого.

ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Хворі на хронічний гастрит повинні перебувати під диспансерним наглядом, регулярно обстежуватися для виключення малігнізації та утворення виразки. Огляд проводять 1-2 рази на рік. У разі ахілічного гастриту хворих оглядають 1 раз на квартал, їм здійснюють гастродуоденоскопію або рентгенологічне дослідження шлунка, фракційне дослідження шлункового соку.

Медична сестра повинна два рази на рік запрошувати пацієнта для огляду його терапевтом (дільничним чи сімейним лікарем) і гастроентерологом та проведення езофагогастродуоденоскопії (при потребі з біопсією) чи рентгенологічного дослідження шлунка один раз на рік. Одночасно рекомендують хворому зробити загальний аналіз крові та рН метрію шлункового вмісту. Медична сестра проводить співбесіду з хворим щодо дотримання ним дієти, режиму харчування та вживання необхідних медикаментозних засобів. Рекомендує санаторно-курортне лікування.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..