Виразкова хвороба шлунка

yazva

Виразкова хвороба – це хронічне захворювання з циклічним перебігом і схильністю до прогресування, яке характеризується утворенням дефекту в слизовій оболонці шлунка, чи дванадцятипалої кишки внаслідок зниження її захисних властивостей або підвищення агресивності шлункового вмісту.

ЧИННИКИ

Helicobacter pylori (виявляють майже у 100% хворих з виразковим ураженням 12-палої кишки і у 50-70% хворих з виразковою хворобою шлунка) – спіралеподібні бактерії здатні проникати під захисний шар слизу і пошкоджувати епітеліоцити шлунка і 12-ти палої кишки, викликаючи запальний процес в слизовій оболонці.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

  • порушення режиму харчування;
  • вживання їжі досить низької чи досить високої температури;
  • механічний чинник (травма живота);
  • нервово психічний чинник (стреси, емоційні напруження);
  • конституційний чинник (виразкова хвороба шлунка трапляється у осіб астенічної конституції, а дванадцятипалої кишки – гіперстенічної);
  • стан ендокринної системи (під час вагітності перебіг виразкової хвороби легший, а у клімактеричному періоді – перебіг надзвичайно тяжкий);
  • спадковий чинник.

Основним патогенетичним механізмом виразкової хвороби є порушення рівноваги між факторами кислотно–пептичної агресії шлункового вмісту й елементами захисту слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Агресивна ланка виразкоутворення включає в себе підвищення секреції соляної кислоти, пепсиногену і пепсину, порушення гастродуоденальної моторики, пряму травматизуючу дію їжі. Порушення захисних факторів слизової шлунка проявляються зниженням вироблення і зміною хімічного складу шлункового соку, погіршенням процесів регенерації і кровопостачання слизової, зменшенням вмісту простогландинів у стінці шлунка. Крім того, в патогенезі виразкової хвороби важливе значення мають гормональні фактори (статеві гормони, гормони кори надниркових залоз, гастроінтестинальні пептиди) біогенні аміни (катихоламіни, гістамін, серитонін), імунні механізми, порушення процесів перекисного окислення ліпідів.

КЛІНІКА

Виразкова хвороба шлунка

Провідним симптомом є біль. Інтенсивність болю буває дуже значною. Час появи залежить від локалізації виразки. При виразках кардіальної частини і задньої стінки шлунка біль виникає відразу після їди, локалізується під мечоподібним відростком. Він тупий, ниючий, часто іррадіює за груднину і в ділянку серця, симулюючи атаки стенокардії. Блювання виникає рідко, нудота і печія – досить часто. При виразках малої кривизни біль виникає у надчеревній ділянці через 15-60 хв після їди. Антральним виразкам властиві голодний біль, відрижка, печія. Для виразки пілоричного відділу характерні блювання, інтенсивний біль, непов’язаний з прийманням їжі, хворі значно худнуть. Для виразкової хвороби шлунка характерні ранній біль, відсутність ритмічності і сезонності у появі клінічних проявів.

За тяжкістю блювання стоїть на другому місці споміж інших симптомів виразки шлунка. Блювотні маси мають кислий смак, оскільки блювання частіше буває на висоті травлення. Блювання може виникнути і натще, що свідчить про постійне виділення шлунком соку. Одночасно у блювотних масах можна помітити домішки їжі, вжитої напередодні, що свідчить про пілороспазм. Блювання виникає швидко, без особливого напруження м’язів.

Печія виникає після приймання їжі, хворі часто вживають питну соду, після чого вона зменшується. Печія не завжди виникає внаслідок підвищення кислотності, часто вона пов’язана із закиданням їжі із шлунка у стравохід внаслідок антиперистальтики.

Апетит, як правило, збережений, але хворі бояться приймати їжу тому, що виникає біль. Частим симптомом є спастичний закреп, який має рефлекторний характер. Скарги пов’язані з невротичним станом: поганий сон, нестійкість настрою, схильність до серцебиття, запаморочення, похолодіння кінцівок.

Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки

Хворі скаржаться на періодичний нічний чи „голодний” біль (через 5-8 год після прийому їжі), які виникають навколо пупка, в надчеревній ділянці, справа від середньої лінії живота, які зменшуються або зникають після вживання їжі чи прийняття розчину соди. Біль часто віддає у спину, іноді за груднину.

На висоті болю часто виникає блювання, яке, як правило, приносить полегшення. Одним із ранніх симптомів є печія. Після вживання їжі виникає відрижка кислим. Характерні закрепи. Загострення мають сезонний характер.

Під час огляду виявляють, що при болю хворий займає вимушене положення на боці чи спині з підібганими до живота ногами або сидить скоцюрбившись. Язик вологий, обкладений білими нашаруваннями. При пальпації хворого біль виявляється в місцях локалізації патологічного процесу, незначне напруження м’язів живота.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

  • больовий;
  • шлункової диспепсії (печія, відрижка, нудота, блювання);
  • кишкової диспепсії (закрепи, спастичний біль у кишечнику);
  • астеновегетативний (підвищена подразливість, емоційна лабільність, розлади сну).

При ендоскопічному дослідженні виявляють запальні зміни слизової та виразковий дефект. При рентгенологічному дослідженні виявляють симптом „ніші”, конвергенцію складок, запальний вал, потовщення складок слизової.

При рН-метрії виявляють підвищення кислотності шлункового вмісту.

ПЕРЕБІГ

Перебіг захворювання може бути легким і характеризуватися виникненням загострень не частіше одного разу на 1-2 роки, клінічні прояви виражені не різко, легко піддаються лікуванню, працездатність під час ремісії збережена повністю. Перебіг середньої тяжкості характеризується виникненням загострення 1-2 рази на рік, вираженими клінічними проявами, в патологічний процес втягуються інші органи травлення, ремісія тривалий час неповна. Тяжкий перебіг захворювання характеризується вираженими клінічними проявами, які тяжко піддаються лікуванню, загострення виникають декілька разів на рік, спостерігаються ускладнення.

УСКЛАДНЕННЯ

Шлункова кровотеча. Характерними ознаками є блювання шлунковим вмістом типу „кавової гущі”, мелена – чорні дьогтеподібні випорожнення, наростаюча слабкість, тахікардія, зниження артеріального тиску. Кровотеча може бути прихованою і явною. На другий день після кровотечі може виникнути резорбційна гарячка, яку відзначають у 10-15% хворих. Дуоденальні виразки кровоточать частіше.

Перфорація виразки. Клініка характеризується раптовим „кинджальним” болем в епігастрії, розвитком колаптоїдного стану, спостерігається дошкоподібний живіт. Хворий займає вимушене положення на спині, язик сухий і обкладений, брадикардія, печінкова тупість зникає. Діагноз підтверджується рентгенологічним дослідженням, на якому в черевній порожнині виявляють газ.

Пенетрація. Це проникнення виразки в підшлункову залозу, жовчний міхур, малий сальник. Клініка характеризується виникненням постійного болю (наприклад, у поперековій ділянці, при перенетрації виразки в підшлункову залозу, підвищенням температури тіла до субфебрильних цифр, збільшенням ШОЕ).
Діагноз підтверджують рентгенологічно й ендоскопічно.

Стеноз пілоруса. Виникає, як правило, після рубцювання виразок, розташованих у пілоричному каналі. Хворі відмічають тяжкість і відчуття переповнення в епігастрії після їди, відрижку тухлим, блювання їжею. При пальпації живота в епігастрії виявляють „шум плеску”, помітною стає перистальтика шлунка, хворі виснажені.

Малігнізація. Проявляється втратою періодичності й сезонності загострення, а також постійністю болю, прогресуючим зниженням секреторної функції шлунка, анемією, збільшенням ШОЕ, кахексією хворих.

Перивісцерит (перигастрит, перидуоденіт). Характеризується спайковим процесом між шлунком (12-ти палою кишкою) і сусідніми органами.

Біль наростає поступово і посилюється особливо після їди і фізичних навантажень, іноді виникає підвищення температури до субфебрильних цифр, лейкоцитоз і збільшення ШОЕ. Рентгеноскопічно й ендоскопічно при перивісцериті визначається деформація шлунка і дванадцятипалої кишки із обмеженням рухливості цих органів.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних, лабораторних даних та даних інструментальних методів дослідження. Формують наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від перевантаження клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

У період загострення лікування доцільно проводити в стаціонарі. В перші 7-10 днів рекомендується напівліжковий режим, після чого призначають вільний режим.

Лікувальна дієта №1 протягом 7-12 днів (молоко, киселі, желе, рідкі протерті каші, м’ясні суфле). Поступово дієту розширюють, включаючи варене м’ясо, рибу, круп’яні супи, овочеві пюре.

Медикаментозне лікування:

  • засоби центральної дії (седативні, транквілізатори, еглоніл, даларгін);
  • М-холінолітики (атропін, платифілін, екстракт беладонни, гастроцепін);
  • блокатори Н2 – гістамінових рецепторів (циметидин, ранітидин, фамотидин, нізатидин, роксатидин);
  • блокатори К+, Na+ АТФ-ази (омепразол, лансопразол);
  • засоби, що діють на Helicobacter pylori (де-нол, метронідазол, напівсинтетичні пеніциліни, амоксицилін, кларитроміцин);
  • антациди (нейтралізуючі – сода вуглекисла; нерозчинні абсорбуючі – оксид магнію; адсорбуючі обволікаючі – альмагель, фосфалюгель, маалокс);
  • гастроцитопротектори (сукральфат, вікалін, біогастрон, де-нол, сайтотек);
  • засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, еглоніл, мотиліум);
  • репаранти (гастрофарм, солкосерил, пентоксил).

Фізіотерапевтичне лікування

Застосовують при неускладненій виразковій хворобі у фазі затухаючого загострення (парафінові, озокеритові, грязьові аплікації на епігастрій, діатермія, індуктотермія, УВЧ- терапія, електрофорез, голкотерапія).

Санаторно-курортне лікування

Проводять у період ремісії та затухаючого загострення на курортах і санаторіях Трускавця, Моршина, Єсентуків.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ

Медична сестра повинна стежити за тим, щоб хворий дотримувався дієти, вміти пояснити хворому та його родичам, що саме з продуктів можна вживати, а що ні, як приготувати ту чи іншу страву, тобто, характер її кулінарної обробки.
Добре знаючи симптоми виразкової хвороби, медична сестра повинна уважно стежити за хворим, у якого можуть виникнути ті чи інші ускладнення. Зокрема, якщо у хворого раптово починається блювання (кольору кавової гущі) або випорожнення набувають дьогтеподібного вигляду, що свідчить про одне з найчастіших ускладнень – шлункову кровотечу, медична сестра повинна терміново повідомити лікареві і до його приходу підняти головний кінець ліжка, не дозволяти хворому рухатись і розмовляти. На надчеревну ділянку потрібно покласти міхур з льодом і не відходити від хворого доти, поки йому не стане краще. Виконують призначення лікаря, підшкірно вводять 2 мл 1 % розчину вікасолу, внутрішньовенно 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, 100 мл 5 % розчину амінокапронової кислоти. У разі зниження артеріального тиску – мезатон, кофеїн або внутрішньовенно крапельно норадреналін.

Крім того, медична сестра повинна пам’ятати, що одним із небезпечних ускладнень виразкової хвороби є перфорація. Завдання медичної сестри полягає в тому, щоб якомога швидше повідомити про це лікареві. Якщо хворого вчасно не прооперувати, то він може померти внаслідок гнійного перитоніту.

У разі блювання блювотні маси слід зібрати в одну посудину і залишити до приходу лікаря у прохолодному місці. Якщо блювотні маси необхідно дослідити у лабораторії, їх переливають у чисту баночку, на яку приклеюють етикетку з написом прізвища хворого, номер палати й мету дослідження. Медсестра завжди повинна мати напоготові все необхідне для надання допомоги.

Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка і кишок

За 2-3 дні до дослідження з раціону виключають продукти, що викликають метеоризм (чорний хліб, молоко, капуста, картопля). Напередодні дослідження хворий вечеряє о 18-й годині, після чого його попереджають, що він не повинен їсти, пити, вживати ліки (за необхідності застосовують парентеральне введення.) О 19-20-й годині хворий приймає 30 г рицинової олії, а через 2-3 год йому ставлять очисну клізму. Вранці за 2-3 год до дослідження проводять повторну очисну клізму і натще направляють хворого в рентгенологічний кабінет. Перед дослідженням хворий не повинен вживати рідини, курити. Якщо в шлунку натще виявляють велику кількість рідини, її можна відсмоктати зондом. При великому скупченні газів за 30 хв до дослідження повторно роблять очисну клізму.

Підготовка пацієнта до ендоскопічного та ультразвукового обстеження органів травлення

При езофагогастродуоденоскопії хворий не потребує спеціальної підготовки. Планову гастроскопію проводять вранці, натще. Невідкладну гастроскопію (з діагностичною і лікувальною метою при шлунковій кровотечі) виконують без підготовки у будь-який час.

Напередодні хворому пояснюють, що під час процедури не буде можливості розмовляти, ковтати слину. Знімають знімні зубні протези. За 30 хв до обстеження хворому вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Безпосередньо перед дослідженням проводять місцеву анестезію слизової оболонки глотки 1 % розчином дикаїну. Хворого вкладають на універсальний операційний стіл на лівий бік. Медична сестра стежить за станом хворого. Після езофагогастродуоденоскопії 1-1,5 год хворому не дозволяють вживати їжу (до повного відновлення ковтання). Якщо під час дослідження проводилась біопсія, то їжу в цей день вживають тільки охолодженою.

Підготовка до ректороманоскопії включає постановку очисних клізм напередодні ввечері і вранці за 1,5-2 год до обстеження з наступним введенням газовідвідної трубки. При гострих запальних захворюваннях, наприклад, дизентерії, а також при значній кровоточивості слизової оболонки сигмоподібної і прямої кишок обстеження проводять без попередньої підготовки.

Підготовка до колоноскопії аналогічна тій, що передує іригоскопії.

Напередодні дослідження хворому вдень дають 30-50 мл рицинової олії, ввечері і вранці (за 2 год до дослідження) повторно ставлять очисну клізму.

За необхідності проведення невідкладної колоноскопії (для прикладу, при підозрі на непрохідність товстої кишки) підготовку обмежують сифонною клізмою; через 0,5-1 год після неї проводять колоноскопію. Хворого вкладають на лівий бік із зігнутими у колінах та підігнутими до живота ногами.

Якщо введення колоноскопа або його просування утруднене, то хворого можна повернути на спину, правий бік.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема. Біль в ділянці шлунка.

Причина. Подразнення нервових волокон, розміщених в стінці шлунка.

Мета. Зменшити больовий симптом.

Втручання.

1. Ліжковий режим.

2. Розповісти пацієнту про причини виникнення болю, що це пов’язане із загостренням хвороби.

3. Щадна повноцінна дієта.

4. Відміна препаратів: ацетилсаліцилової кислоти, саліциламіду, анальгіну.

5. Застосувати теплові процедури за неускладненого перебігу захворювання та відсутності ознак прихованої кровотечі (парафінові, грязьові, озокеритові аплікації, електро- і фонофорез).

6. За призначенням лікаря ввести М – холінолітики, блокатори Н2 – гістамінових рецепторів, засоби, що діють на Helicobacter pylori, антациди.

Реалізація плану догляду. Проведення запланованого втручання.

Оцінка результатів. Критеріями ефективності є припинення болю протягом 1-2 днів.

ПРОГНОЗ.

При неускладненій виразці – сприятливий.

ПРОФІЛАКТИКА

Первинна профілактика передбачає раціональне харчування, здоровий спосіб життя, ліквідацію шкідливих звичок та стресових ситуацій, попередження виникнення виразкової хвороби. Вторинна профілактика спрямована на досягнення тривалої ремісії захворювання, попередження ускладнень.

ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Медична сестра запрошує пацієнта для його огляду терапевтом (дільничним чи сімейним лікарем) і гастроентерологом чотири рази на рік, при потребі – до хірурга чи онколога. Пацієнтам щорічно проводять езофагогастродуоденоскопію (при загостреннях з біопсією), рентгенологічне обстеження, аналіз калу на приховану кров, аналіз шлункового вмісту (1 раз на 2 роки), загальний аналіз крові (2-3 рази на рік). Медична сестра проводить бесіду з хворим про необхідність дотримання дієти, режиму харчування, необхідності використання медикаментозного та санаторно-курортного лікування, дає рекомендації щодо умов праці.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..