Анафілактичний шок

anafilakticheskij_shok

Анафілактичний шок – один із найтяжчих проявів алергічної реакції негайного типу, яка виникає у разі повторного введення в організм алергену. Шок проявляється загальними тяжкими реакціями, які характеризуються початковим збудженням з наступним гальмуванням функції центральної нервової системи, бронхоспазмом, артеріальною гіпотонією, спазмом гладком’язових органів.

Анафілактичні реакції у разі парентерального введення алергену розвиваються протягом 1 години, іноді негайно. Інколи він може розвинутись і при ректальному, зовнішньому і пероральному застосуванні препаратів, проте дещо пізніше (через 1-3 години), в міру його всмоктування. Частота анафілактичного шоку збільшується з віком, у зв’язку із сенсибілізацією організму. З віком шок перебігає тяжче і може призвести до смерті.

ЧИННИКИ:

  • медикаментозні препарати (пеніциліни, стрептоміцин, рентгеноконтрастні речовини, новокаїн, амідопірин, ацетилсаліцилова кислота, вітаміни групи В, ферменти, загальні та місцеві анестетичні засоби);
  • укуси перетинчасто-крилих комах (оси, бджоли, шершні);
  • температурний (охолодження великої поверхні тіла);
  • харчовий (коров’яче молоко, цитрусові, шоколад);
  • аскаридоз (під час міграційної фази).

КЛІНІКА

Клінічні прояви зумовлені складним комплексом симптомів і синдромів з боку багатьох органів і систем. Існує закономірність: чим менше часу пройшло з моменту введення алергену до перших проявів шоку, тим тяжча його клінічна картина.

Клінічна картина поліморфна і варіабельна. При швидкому розвитку у хворого раптово може з’являтися різка блідість шкіри, холодний піт, ціаноз обличчя, губ, тулуба, і кінцівок, зіниці розширені, він непритомніє при явищах тяжкого колапсу. Хворі скаржаться на відчуття холоду. В інших випадках хворий спочатку збуджений, потім поступово стає апатичним і впадає в кому. Можуть виникати тонічні і клонічні судоми, пульс ниткоподібний, тони серця дуже ослаблені або не вислуховуються, артеріальний тиск не визначається. У цьому разі, як правило, настає смерть.

При легшому перебігу анафілактичний шок може починатися з продромальног періоду: відчуття жару з різкою гіперемією шкіри, загального збудження або навпаки – в’ялості, депресії, страху смерті, пульсуючого головного болю, шуму у вухах, стискаючого болю за грудниною. Іноді виникає свербіння шкіри, кропив’янка, алергічні набряки, гіперемія склер, сльозотеча, закладання носа, ринорея, спастичний кашель, погіршення зору.

З’являється біль різної локалізації, відчуття стискання і розпирання грудної клітки, задишка. Можливі нудота, блювання, проноси, мимовільні сечовипускання і дефекація. При дальшому розвитку анафілактичного шоку слабість наростає, порушується діяльність серцево-судинної системи.

Виділяють такі клінічні варіанти захворювання: абдомінальний, колаптоїдний, церебральний, асфіксичний.

Після гострої фази наступає післяшоковий період, який триває 3-4 тижні, коли можуть виникнути рецидиви та ускладнення (алергічний міокардит, гепатит, гломерулонефрит, неврит).

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних та лабораторних даних. Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. Лікування починають негайно. Терапію починають там, де у хворого виник шок.

2. Припинити введення медикамента.

3. Покласти хворого, повернувши голову на бік, щоб не було асфіксії блювотними масами, язик зафіксувати.

4. Накласти джгут на 25 хвилин, проксимальніше від місця введення препарату. Якщо шок спричинило ужалення, треба видалити жало. На місці ін’єкції (укусу) накладають лід.

5. Місце ін’єкції (укусу) обколюють 0,1% розчином адреналіну гідрохлориду в кількості 0,2-0,3 мл.

6. Якщо хворий в тяжкому стані, ввести 0,5 мл адреналіну внутрішньосерцево (в 4 міжребер’я на 2 сантиметри назовні від лівого краю груднини в порожнину лівого шлуночка). Через 5-15 хвилин під контролем артеріального тиску, дихання і пульсу роблять повторні внутрішньовенні введення адреналіну в дозі 0,25-0,5 мл.

7. Відсмоктують секрет з дихальних шляхів. У разі розвитку набряку гортані роблять трахеостомію.

8. Оксигенація для поліпшення загального стану.

9. Глюкокортикоїди, антигістамінні препарати, регідратаційна терапія.

10. При бронхоспазмі – еуфілін (внутрішньовенно).

11. Якщо шок спричинений препаратами пеніциліну, вводять фермент, що руйнує його – пеніциліназа.

12. Після стабільного відновлення порушених функцій хворий повинен перебувати в стаціонарі не менше 1 місяця, протягом якого він отримує гіпоалергенну дієту, антигістамінні препарати, вітаміни. Виписують його із стаціонару тільки при повній нормалізації всіх функціональних показників.

ПРОФІЛАКТИКА

Значною мірою залежить від того, наскільки детально зібраний алергологічний анамнез. Ніколи шок не розвивається, якщо хворий не контактував досі з даним алергеном (не отримував цей препарат або близький до нього за хімічною будовою, не був ужалений комахами), оскільки для розвитку алергічної реакції потрібна попередня сенсибілізація. Необхідно пам’ятати, що розвитку анафілактичного шоку у хворого часто передують прояви алергічної реакції, що виникали у нього раніше при контакті з даним алергеном.

Медична сестра повинна пам’ятати, що у хворих з медикаментозною алергією можуть виникати перехресні алергічні реакції в межах однієї групи препаратів. У схильних до алергічних реакцій хворих після введення будь-якого препарату медична сестра повинна спостерігати за загальним станом хворого протягом 30 хвилин. Особи, які перенесли анафілактичний шок, повинні бути поінформовані про смертельну небезпеку від повторного введення алергену, що викликав цей стан. Хворі, які перенесли шок, повинні мати біля себе карточку, де вказаний алерген, а також протишоковий набір препаратів, щоб скористатись ним при потребі. В амбулаторній карті, а при лікуванні в стаціонірі – в історії хвороби повинна бути відповідна відмітка про наявність гіперчутливості із зазначенням алергену. Для надання невідкладної медичної допомоги при анафілактичному шоці в кожній медичній установі повинен бути набір необхідних препаратів та інструментарію.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..