Сироваткова хвороба

sirovot

Сироваткова хвороба – алергічне захворювання, яке зумовлене введенням сироваток чи препаратів із них і характеризується запальним пошкодженням судин і сполучної тканини.

Сироваткова хвороба нерідко супроводжує введення нативних антитоксичних сироваток (наприклад, під час лікування дифтерії сироваткова хвороба спостерігається в 20-85% випадків). Після введення сироваток, очищених шляхом ферментативного гідролізу, частота сироваткової хвороби знизилась до 1-10%. Смертність від сироваткової хвороби – 1 випадок на 50 000 введень сироватки. Причиною смерті є анафілактичний шок.

ЧИННИКИ – гетерелогічні або гомологічні білкові препарати.
Більшість сироваток виготовляють з крові гіперімунізованих коней. Білки цих сироваток і є антигенами, які зумовлюють сироваткову хворобу. Із застосуванням різних способів очищення їх алергічні властивості значно знизились.

При внутрішньовенному введенні сироваткова хвороба розвивається частіше.

КЛІНІКА

При первинному введенні сироватки розвитку гострої реакції передує інкубаційний період (7-10 діб). Далі у продромальному періоді спостерігається гіперемія і гіперестезія шкіри, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, невеликі висипання навколо місця ін’єкції. Температура піднімається до 39-40 оС, з’являється висипання, яка супроводжується вираженим свербіжем і має еритематозний, папульозний, зрідка геморагічний характер.

Після появи висипки температура тіла знижується. Досить часто захворювання супроводжується поліартларгією, скутістю у суглобах. Найчастіше уражаються колінні, ліктьові, гомілковостопні і променезап’ясткові суглоби. У хворих виявляють регіонарний лімфаденіт, іноді збільшується селезінка. Хворі скаржаться на серцебиття, задишку, біль в ділянці серця, слабість.

Об’єктивно – артеріальний тиск знижений, тони серця ослаблені.

При тяжкому перебігу захворювання в патологічний процес втягуються органи травлення (нудота, блювання, діарея), нирки (гломерулонефрит), легені (емфізема), печінка (гепатит). Ураження з боку нервової системи проявляються у вигляді невриту і поліневриту та дуже рідко – у вигляді менінгоенцефаліту.
Діагностику сироваткової хвороби проводять на основі анамнезу, скарг, об’єктивного обстеження та лабораторних даних. У крові в продромальний період спостерігаються незначний лейкоз, низька ШОЕ. На висоті захворювання – лейкопенія з відносним лімфоцитозом, значно збільшена ШОЕ, тромбоцитопенія, зниження рівня еозинофільних гранулоцитів, гемаглютинуючі антитіла до вказаної сироватки у високих титрах.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних та лабораторних даних. Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.

ПРОГНОЗ

При легкому та середньому ступенях захворювання гострий період триває 5-7 діб і зміни зворотні. При тяжкому перебігу процес триває 2-3 тижні. Хронічний рецидивуючий перебіг, як правило, зумовлений безперервним надходженням алергену в організм.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. При тяжкій формі захворювання лікування проводять як при шокові.

2. При легкій формі призначають препарати кальцію, аскорутину, антигістамінних засобів.

3. Для зменшення свербіжу рекомендують теплі ванни і обтирання 5% ментоловим спиртом, або розведеним столовим оцтом.

4. При ураженні суглобів призначають нестероїдні протизапальні препарати (вольтарен, ібупрофен).

5. При ураженні серця і нервової системи – кортикостероїди.

6. Симптоматична терапія за показаннями.

ПРОГНОЗ

Прогноз хвороби сприятливий. У людей з обтяженою алергічною спадковістю або тих, хто страждає на алергічні захворювання, може спостерігатись хронічний перебіг.

ПРОФІЛАКТИКА

Полягає у визначенні чутливості до антигенів перед введенням сироватки. Для цього внутрішньошкірно вводять 0,1 мл сироватки в розведенні 1:100. Позитивна реакція свідчить про протипоказання до введення сироватки. Профілактичне значення має введення сироватки за схемою Безрєдка: спочатку 0,1-0,2 мл і тільки потім за відсутності місцевої і загальної реакції всю дозу.

Профілактика включає такі загальні заходи: поліпшення якості сироваток і людського глобуліну; застосування сироваток за суворими показаннями та максимальна заміна їх глобуліном людини; перед введенням сироватки проводити попереднє тестування; для запобігання перехресних реакцій людям, які перехворіли на сироваткову хворобу, не рекомендується вживати кінське м’ясо, кумис, мати контакт з тваринами, кров яких використовувалась для виготовлення лікувальних сироваток. Важливе значення для профілактики має чітко зібраний алергологічний анамнез.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ІЗ АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Особливості догляду за хворими на алергози як у стаціонарі, так і вдома, перш за все, полягають у якнайретельнішому обмеженні контакту їх з алергенами. В приміщенні не рекомендується тримати багато рослин, особливо тих, що цвітуть, м’які меблі, акваріуми, килимові доріжки, тяжкі портьєри, в яких скупчується пил, небажані подушки і перини з пір’я, пуху.

Краще користуватись ватними або поролоновими подушками, 2-3 рази на день здійснюють вологе прибирання палат. Провітрюють приміщення тільки за умови відсутності в повітрі пилку рослин.
Слід пам’ятати, що багато сильних запахів можуть викликати загострення у хворих на поліноз та атопічну бронхіальну астму. Тому медичному персоналу відділення, де лікуються такі хворі, не тільки самим не можна користуватись парфумами, одеколоном, кремами, дезодорантами і лаками для волосся, але й стежити, щоб сусіди по палаті, відвідувачі, а вдома родичі хворого не застосовували ароматичних речовин. Медичний персонал перед початком роботи повинен приймати душ і вдягати робочий одяг.

У домашніх умовах хворі з алергією вимагають особливо суворих гігієнічних умов: небажані тютюновий дим, кухонні запахи, квіти, одеколон, парфуми. Приміщення, де перебуває хворий, потрібно добре провітрювати, у кімнаті слід проводити вологе прибирання, часто міняти постільну білизну.
Для хворих на полінози (гострі запальні зміни слизових оболонок – головним чином дихальних шляхів та очей, які викликаються пилком рослин) важливим моментом у лікуванні є ізоляція їх під час цвітіння рослин. Палату, де перебувають хворі, захищають від проникнення пилку рослин. Віконні рами заклеють папером, вікна і двері доцільно завішувати вологими простирадлами. Хворим в цей час рекомендують носити окуляри. Поза стаціонаром у сонячні дні їм забороняють виходити на вулицю, де в повітрі є велика концентрація пилку.
У харчування хворих не рекомендують вводити продукти, які можуть спричинити алергічні захворювання (яйця, шоколад, цитрусові, рибу, краби, горіхи, перець, гірчицю тощо). Гірчицю слід вилучити з буфету роздавальні та приміщень для миття посуду відділень, де перебувають хворі з алергією. У загальній дієті хворих з алергічними недугами обмежують вуглеводи, кухонну сіль і рідину з урахуванням індивідуальної непереносимості того чи іншого продукту.

Догляд за хворими в стані анафілактичного шоку. Хворого необхідно тепло вкрити, обкласти грілками і постійно давати кисень. Після надання невідкладної допомоги хворий підлягає терміновій госпіталізації. Треба пам’ятати, що транспортування хворого можливе тільки після зняття основних проявів шоку і нормалізації артеріального тиску. Під час транспортування у хворого може знову виникнути гіпотензія, різке збудження, тому всі необхідні препарати й інструменти повинні бути напоготові.

Проби на чутливість до медикаментозних препаратів. З діагностичною метою застосовують внутрішньошкірне введення ліків (алергічні проби). Ін’єкції зазвичай проводять на внутрішній поверхні передпліччя. Шкіру на місці ін’єкції протирають спиртом, а потім ефіром. Шприц беруть у праву руку, фіксуючи пальцями циліндр, поршень і муфту голки, зріз якої повернутий догори. Лівою рукою шкіру в місці ін’єкції дещо натягують, охопивши передпліччя з тильної поверхні його. Тонку голку з малим просвітом довжиною 2-3 см вколюють майже паралельно у товщу шкіри на невелику глибину (до зникнення просвіту зрізу її). Спрямовуючи голку паралельно поверхні шкіри, вводять 1-2 краплі рідини, при цьому в шкірі утворюються білуваті горбики у вигляді “лимонної шкірки”. Поступово просуваючи голку і витискаючи зі шприца рідину краплинами, вводять необхідну її кількість. До місця ін’єкції прикладають стерильну ватну кульку зі спиртом і швидко витягують голку.

Протипоказання: захворювання шкіри, гострі інфекційні хвороби, загострення хронічних захворювань, алергічні стани, епілепсія.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..