Ендемічний зоб

zob

Ендемічний зоб – захворювання, основним симптомом якого є прогресуюче збільшення щитоподібної залози. Він уражує великий контингент населення в географічних зонах із дефіцитом йоду в навколишньому середовищі.

На земній кулі нараховується близько 200 млн хворих на ендемічний зоб. Воно зустрічається в Західній Україні. На ендемічний зоб частіше хворіють жінки. Але при тяжкій зобній ендемії відношення жінки – чоловіки зменшується. Ендемічний зоб може уражати всі вікові групи, але особливо характерна захворюваність у дітей віком до 14 років. Зоб більше проявляється в період підвищеної потреби в тиреоїдних гормонах: пубертатний період, вагітність, лактація.

У нас не прийнято називати зобом дифузне збільшення залози І, ІІ ступеня, діагноз „зоб” ставлять лише при ІІІ ступені, але за наявності вузлаі при другому ступені. Це дозволяє виявляти хворих під час диспансеризації, і не травмує їх психіку. Залежно від кількості вузлів виділяють такі клінічні форми зоба: вузловий, дифузний, змішаний. Виявлення двох або декількох вузлів має важливе діагностичне значення, підтверджуючи ендемічний характер зоба.

ЧИННИКИ:

  • недостатність йоду у ґрунті, воді та харчових продуктах.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

  • неповноцінне одноманітне харчування, особливо при дефіциті в їжі вітамінів і білків;
  • попадання в питтєву воду струмогенів (тіосечовина, тіоурацил, урохром);
  • недостатнє поступлення в організм брому, цинку, кобальту, міді, молібдену;
  • надмірне вживання струмогенних продуктів харчування (брюква, квасоля, морква, редиска, шпинат, арахіс), які можуть провокувати реалізацію йодної недостатності.

Дефіцит йоду призводить до недостатньої продукції тиреоїдних гормонів, до зниження їх секреції. За принципом зворотного зв’язку зниження рівня тироксину в крові викликає стимуляцію вироблення тиреотропіну гіпофізом, а останній сприяє підвищенню гормонопоезу в щитоподібній залозі і внаслідок цього веде до компенсаторної гіперплазії тиреоїдної тканини.

КЛІНІКА

Клінічна картина включає місцеві і загальні симптоми, які залежать від ступеня збільшення щитоподібної залози і її функціональної активності.

На початку захворювання хворі можуть пред’являти скарги на відчуття слабості, підвищену втому, головний біль, в міру збільшення щитоподібної залози і стиснення органів, що до неї прилягають, виникають скарги на відчуття стиснення в ділянці шиї, яке більше проявляється в лежачому положенні, утруднення при ковтанні, пульсуючий головний біль, напади ядухи, сухий кашель.

Зустрічаються атипові локалізації зоба: загруднинна, підязикова, навколо трахеї, позатрахеальна. Зa характером функції залози у 70-80% випадків ендемічний зоб є еутиреоїдним (функція щитоподібної залози збережена). Зоб великих розмірів може призводити до стиснення нервів і судин. Механічне утруднення кровообігу може призвести до гіпертрофії і дилатації правого відділу серця, в результаті чого розвивається так зване зобне серце. Місцево можливі крововиливи в паренхіму зоба, запалення (струміт), звапнення.
В районах з вираженою ендемією у 20-30% дітей виявляють вузли в щитоподібній залозі. Типовим проявом ендемічного зоба є гіпотиреоз. Зовнішній вигляд хворих (одутле, бліде обличчя, значна сухість шкірних покривів, випадання волосся), в’ялість, брадикардія, глухість сердечних тонів, гіпотонія, аменорея, сповільнена мова – все це свідчить на користь зниження функції щитоподібної залози.

Одним із проявів гіпотиреозу при ендемічному зобі, особливо при тяжкому перебігу, є кретинізм, частота якого становить від 0,3-10%. Кретинізм пов’язаний з глибокою патологією, яка починається у внутрішньоутробному періоді. Характерні його ознаки: виражена фізична і психічна відсталість, маленький зріст з непропорційним розвитком окремих частин тіла, різкою психічною неповноцінністю. Ці хворі в’ялі, малорухомі, мають порушення координації рухів, вони погано вступають в контакт.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

  • гіперплазія щитоподібної залози;
  • розумовий і психічний недорозвиток.

При радіоізотопному обстеженні виявляють підвищене захоплення 131І, при ультразвуковому обстеженні – збільшення щитоподібної залози, іноді наявність вузлів.

ПЕРЕБІГ

Перебіг залежить від проведення йодопрофілактики в ендемічних районах.

УСКЛАДНЕННЯ:

  • стиснення органів шиї;
  • гіпотиреоїдний криз.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних, лабораторно інструментальних даних і формулюють наявні та потенційні проблеми, розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. Вживання з їжею не менше 100-200 мкг йоду на день.

2. У дорослих лікування проводять препаратами йоду: йодомарин, йодтироксином, калію йодидом, йодтироксом, тиреокомбом. Зменшення розмірів щитоподібної залози відбувається через 6-9 місяців. Тривалість курсу лікування від 6 місяців до 2 років.

3. При гіпотиреоїдному зобі – тиреоїдин, тироксин, трийодтиронін, α-тироксин.

4. При вузловому зобі, великих його розмірах і при симптомах стиснення органів шиї, підозрі на злоякісне переродження, хворим рекомендують оперативне лікування.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ

Догляд за хворим залежить від гіпо- чи гіперфункції щитоподібної залози, який описаний вище.

ПРОФІЛАКТИКА

Є три види профілактики ендемічного зоба. „Німа” – йодування солі (25 г калію йодиду на одну тонну солі), в разі щоденного вживання якої забезпечується добова потреба в йоді. Групова – застосування антиструміну, в якому міститься 1мг калію йодиду (діти, вагітні і матері, які годують груддю).

Дошкільні заклади 1/2 таблетки на тиждень, у школах до 7-го класу – по 1таблетці, а старшим школярам, вагітним – по 2 таблетки на тиждень. Індивідуальна – хворим на зоб після тиреоїдектомії – по 1 таблетці антиструміну 2 рази на тиждень. Індивідуальна профілактика може бути забезпечена включенням в раціон продуктів моря (морська риба, морська капуста, мідії, кальмари, краби). Але йодна профілактика не ліквідує нестачі йоду в природі.

Тому ослаблення або припинення екзогенного надходження йоду веде до нового спалаху захворювання. В Україні організоване обов’язкове постачання йодованою сіллю населення в ендемічних районах.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..