Жовчнокам’яна хвороба

gkb

Жовчнокам’яна хвороба – захворювання гепатобіліарної системи, що характеризується утворенням жовчних каменів у печінці, жовчних протоках або жовчному міхурі. Жінки хворіють у 5-6 разів частіше ніж чоловіки, встановлено, що з кожним десятиріччям частота цього захворювання збільшується.

ЧИННИКИ:

  • надмірне вживання багатої на холестерин їжі;
  • застій жовчі внаслідок неправильного режиму харчування;
  • малорухомий спосіб життя;
  • вагітність;
  • запорів;
  • спадкова схильність;
  • обмінні захворювання (ожиріння, діабет, подагра);
  • інфекція жовчних шляхів.

Патогенетичну роль у розвитку жовчнокам’яної хвороби відіграє зміна співвідношення компонентів жовчі: холестерину, жовчних кислот, фосфоліпідів, муцину, білків і т.ін. Ключовим моментом є порушення колоїдної рівноваги жовчі, що призводить до випадання з неї холестерину й утворення центрів кристалізації. Наслідком є утворення каменів. Жовчнокам’яна хвороба характеризується трьома стадіями: І стадія – фізико-хімічна (може тривати багато років при відсутності клінічних проявів), II стадія – латентна (камененосійство), III стадія – клінічна (калькульозний холецистит).

Процес холелітіазу починається в печінці. Порушення обміну холестерину призводить до виділення жовчі, яка має схильність до холелітіазу.

Жовчні камені розподіляють за складом на три основні групи: холестеринові, пігментні, змішані – холестерино-пігментно-кальцієві. Холестеринові камені не тонуть у воді, при спалюванні горять яскравим полум’ям, їх форма кругла або овальна, колір білий або жовтий, вони гладенькі, на розрізі мають променисту будову. Пігментні камені містять білірубін і глину. Вони завжди дрібні, численні, чорного кольору із зеленим відтінком. Змішані камені різні за кольором, формою і величиною. Частіше вони множинні. Іноді камені туго наповнюють жовчний міхур, а від тиску одного каменя на інший поверхня їх має фасеточний вигляд.

КЛІНІКА

Прояви жовчнокам’яної хвороби надзвичайно різноманітні. Виділяють такі форми хвороби: латентну, диспепсичну, хронічну, больову, часті жовчні кольки, хронічну рецидивну форму.

Основним симптомом хвороби є біль – так звана жовчна колька. Виникає у вигляді нападу тривалістю від декількох хвилин до кількох годин, інколи до кількох днів. Біль буває нестерпним, виникає у правому підребер’ї, рідше в надчеревній ділянці, поширюється по всьому животу, іррадіює в праве плече та міжлопаткову ділянку. Напад жовчної кольки виникає серед повного здоров’я, частіше вночі, і може закінчуватися так само раптово. Провокуючими моментами є жирна їжа, вживання спиртних напоїв, трясіння під час їзди, переохолодження, перевтома, тяжкі фізичні зусилля, у жінок – період менструації, передменструальний період, вагітність.

Біль пояснюється спазмом гладеньких м’язів жовчного міхура і проток, який, у свою чергу, виникає як реакція на перешкоду до спорожнення міхура.

Під час нападу жовчної кольки часто підвищується температура тіла. Біль супроводжується напруженням м’язів у правому підребер’ї, блюванням і здуттям живота, сповільненням пульсу, болем у ділянці серця (холецисто-кардіальний синдром). Усі ці явища спричиняються рефлекторним подразненням відповідних відділів нервової системи. Якщо тривалість кольки перевищує добу, то може з’явитись незначна жовтяниця. Сеча набуває темного кольору, а кал світлішає. Жовтяниця минає після припинення нападу, якщо не відбувається стійкого закупорення жовчної протоки. Рідко пальпується збільшений жовчний міхур, причому в його ділянці визначається також локальне збільшення печінки. Перебіг жовчнокам’яної хвороби дуже різноманітний. В одних випадках жовчна колька – рідкісне явище, в інших – напади кольки дуже часті.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

  • больовий;
  • інтоксикаційний;
  • жовтяничний;
  • астеновегетативний.

Діагноз жовчнокам’яної хвороби ґрунтується на таких симптомах: напад жовчної кольки; наявність каменів – дані холецистографії, внутрішньовенної холангіографії, УЗД; велика кількість кристалів холестерину, білірубінату кальцію в порціях В і С при дуоденальному зондуванні, а при закупоренні міхурової протоки – відсутність порції В.

ПЕРЕБІГ

Захворювання має хвилеподібний перебіг: на фоні проявів хронічного холециститу або навіть повного благополуччя раптово виникають напади жовчної коліки.

УСКЛАДНЕННЯ:

  • гнійний та гангренозний холецистит з наступним перитонітом;
  • гнійний холангіт;
  • абсцес печінки.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Зняття нападу жовчної кольки:

1.Госпіталізація хворого, консультація хірурга.

2.Ліжковий режим.

3.Голод.

4.Болезаспокійливі: підшкірно вводять 2 мл 1 % розчину промедолу та 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

5.Периферичні холінолітики (атропін, платифілін, но-шпа, папаверин, еуфілін).

6.Антибіотики.

7.Наявність каменів у жовчному міхурі з тяжкими больовими нападами, що супроводжуються тривалою жовтяницею (більше 2-3 днів), жовчна коліка з активною інфекцією, що не піддається антибактеріальній терапії, є показаннями до оперативного лікування. Абсолютними показаннями до нього є також ускладнення хронічного холециститу і гнійний холецистит, хронічна емпієма жовчного міхура, його водянка, холецистопанкреатит, відключений жовчний міхур.

Лікування в міжнападному періоді

8.Планова холецистектомія показана усім хворим на калькульозний холецистит навіть у випадку безсимптомного перебігу захворювання („німі камені”). Оперативне втручання може бути відкладене, якщо хворий має показання і можливість для застосування літолітиків і немає протипоказань.
Медикаментозне розчинення каменів можливе тільки для холестеринових каменів, якщо камені заповнюють не більше 50% об’єму жовчного міхура і діаметр кожного не перевищує 2 см. В лікуванні використовують літолітики: фенофальк, урсофальк. Літолітики мають велику кількість протипоказань до застосування, їх можна використовувати у 15-20% хворих.

Повне розчинення каменів спостерігається у 50% хворих, що приймали літолітики, часткове у 30%. Після відміни препаратів рецидиви спостерігались у половини хворих.

Новим методом лікування є літотрипсія (подрібнення каменів).

Фізіотерапевтичне лікування застосовується в період ремісії (електролікування, бальнеотерапія, водотерапія). Санаторно-курортне лікування рекомендується в період між нападами на курортах в Моршині, Трускавці, а також у місцевих профільних санаторіях.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Доглядаючи за хворим, медична сестра повинна вміти оцінити загальний стан хворого. Слід звернути увагу на колір шкіри (жовтяничне забарвлення шкіри, склер). Медсестра повинна визначити частоту пульсу, його наповнення, виміряти артеріальний тиск.

Хворим призначають знеболювальні засоби, холод на ділянку живота.

Слід знати, що у деяких випадках краще допомагають грілка та спазмолітики (но-шпа, папаверин), але треба бути впевненим у відсутності перитоніту.

Під час блювання хворого потрібно зручно посадити на стілець, закрити груди і коліна рушником або клейонкою. До рота піднести (або хворий сам підставляє до підборіддя) миску чи лоток. Для полегшення блювання медсестра повинна однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою – тримати миску (лоток). Після закінчення блювання хворому обтирають обличчя, губи і подають переварену воду для полоскання рота.

У період ремісії рекомендується дієтотерапія (дієту № 5, № 5а). Проводять профілактику запору, їжу необхідно приймати 5-6 разів на день невеликими порціями через 2-2,5 год. Обмежують жирні, смажені, копчені продукти. Слід повністю відмовитись від алкогольних напоїв. Рекомендують жовчогінні препарати відвар із кукурудзяних приймочок, шипшини, безсмертника, м’яти та інших трав, маломінералізовані основні води, які хоч і не розчиняють конкрементів, проте сприяють відтоку жовчі та відходженню кристалів холестерину. Воду слід приймати теплою 5-6 разів на день, маленькими ковтками (смакувати).

Велике значення має боротьба з ожирінням і гіподинамією, а також нормалізація функції кишок. Треба дотримуватися дієти, займатися фізкультурою. Дуже шкідливі переїдання, зловживання алкоголем.

ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Медична сестра запрошує пацієнта 2-3 рази на рік до терапевта (дільничного чи сімейного лікаря) і гастроентеролога, хірурга (за показаннями).

Вона рекомендує хворому здати загальний та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, пройти холецистографію чи ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. Медична сестра проводить бесіду з пацієнтом про необхідність дотримання дієти, режиму харчування, вживання спазмолітиків і холекінетиків (холеретиків) при загостреннях, рекомендує санаторно-курортне лікування.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..