Ангіна

angina

Ангіна (аngina) гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, що спричинюється переважно бетагемолітичним стрептококом, рідше стафілококом. Характеризується гарячкою, інтоксикацією, запальними змінами піднебінних мигдаликів і регіонарних лімфатичних вузлів.

Причини виникнення заїворювання. У більшості випадків ангіну спричинюють бетагемолітичні стрептококи Streptococcus pyogenes групи А. Це грампозитивні кулясті бактерії. Під мікроскопом видно, що в препараті вони розміщуються попарно чи у вигляді ланцюжка. Мікроби дуже чутливі до більшості антибіотиків, особливо до бензилпеніциліну. Рідше збудниками ангіни є стафілококи чи стафілококи разом зі стрептококами. Окремо розрізняють ангіну Симановського- Плаута-Венсана, яку зумовлюють веретеноподібна паличка (Васillus fusiformis) і спірохета порожнини рота (Spirocheta buccalis) у сукупності.

Умови виникнення і поширення захворювання. Джерелом збудника є людина, хвора на ангіну чи іншу стрептококову або стафілококову інфекцію, реконвалесцент, рідше здоровий носій гемолітичного стрептокока чи стафілокока. Передача збудників здійснюється переважно за допомогою краплинного шляху. У звязку зі здатністю мікробів розмножуватись на деяких харчових продуктах (молоко, сметана, сир, салати тощо) можливе зараження аліментарним шляхом.

Хворіють найчастіше особи молодого віку. Ангіна не виникає в немовлят, дуже рідко спостерігається в осіб після 40 років. Захворюван ість зростає в холодну пору року. У нещодавно сформованих колективах (студентські гуртожитки, військові підрозділи, дитячі заклади) захворюваність значно вища. Спостерігаються як спорадичні захворювання, так і епідемічні спалахи.

Механізм розвитку захворювання. Збудник осідає на піднебінних мигдаликах та інших скупченнях лімфоїдної тканини глотки. Його токсини спричинюють місцеву запальну реакцію і загальну інтоксикацію з порушенням терморегуляції, токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок, алергізацією організму. У виникненні ускладнень важливу роль відіграє перехресне інфікування іншими серотипами гемолітичного стрептокока. Імунітет після перенесеної ангіни не формується, навпаки, спостерігається схильність до повторних захворювань, може сформуватися хронічний тонзиліт.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Хвороба розпочинається гостро, з болю голови, підвищення температури тіла, ломоти в суглобах, ознобу. Одночасно (рідше наприкінці 1-ї доби) зявляється біль у горлі спочатку при ковтанні, а згодом постійний. Частий і ранній симптом ангіни збільшення регіонарних (підщелепних) лімфовузлів, їх болючість. Обличчя гіперемійоване, часто зявляється герпетична висипка. Гарячковий період триває 3-5 днів.

За характером змін мигдаликів розрізняють катаральну, фолікулярну, лакунарну і некротично-виразкову ангіну.

Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка. Нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчить виникнення дещо піднятих підепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору, є ознакою фолікулярної ангіни. Якщо в лакунах піднебінних мигдаликів нагромаджується гній у вигляд і жовто-білого нальоту, то говорять про лакунарну ангіну. Часто ці дві форми поєднуються. При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темносірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з горбистим дном. Крім піднебінних мигдаликів, можуть уражатись інші утворення лімфатичного кільця глотки язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки (бокові валики) і гортані. Для діагностики ангін цієї локалізації вдаються до фарингоскопії або огляду за допомогою гортанного дзеркальця.

З перших днів хвороби відзначають ознаки ураження серцево-судинної системи: тахікардію, приглушені тони серця, гіпотонію, іноді загрудинний біль. На ЕКГ виявляють зміни, що свідчать про гіпоксію міокарда. Зміни в загальному аналізі крові: нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, збільшена ШОЕ. Часто настає токсичне ураження нирок (мікрогематурія, протеїнурія). Як правило, зі зникненням інтоксикації ці явища минають.

Для ангіни Симановського-Плаута-Венсана характерними є слабка загальна інтоксикація, однобічний некротично-виразковий тонзиліт. На помірно гіперемійованому і набряклому мигдалику виявляють дещо піднятий сірувато-білий наліт. Він легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Наліт має схильність до поширення, досить швидко зявляється знову після зняття. З 4-5-го дня від початку захворювання він самостійно відшаровується і відбувається поступова епітелізація виразкової по поверхні. Хвороба триває від 7-10 днів до кількох тижнів.

Ускладнення при ангіні досить різноманітні, частіше розвиваються у хворих, які не лікувалися чи лікування було призначене пізно (після 3-го дня хвороби). Можуть виникати абсцеси мигдаликів і глибших тканин, перитонзиліт, отит, запалення придаткових пазух носа, гнійне запалення шийних лімфовузлів, хронічний тонзиліт, міокардит. Найгрізнішим ускладненням є сепсис (виникає дуже рідко). У подальшому можуть розвиватися ревматизм, гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт.

Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи:

  • бактеріологічний. Виділення зі слизової оболонки піднебінних мигдаликів гемолітичного стрептокока чи стафілокока окремо або в поєднанні.

Правила забору матеріалу.

Матеріал для дослідження забирають з піднебінних мигдаликів до призначення етіотропних препаратів, не скоріше як через 2 год після їди чи пиття, спеціальним стерильним ватним тампоном, що закріплений на кінці деревяної палички чи дротяної петлі і зберігається в стерильній пробірці. Слід памятати, що не можна торкатись тампоном до слизової оболонки щоки чи язика, бо контакт зі слиною, в якій є лізоцим, зменшує частоту висіву збудника.

При виявленні мікробів доцільно визначити чутливість їх до антибіотиків. Однак наявність стрептококів чи стафілококів не є абсолютним підтвердженням діагнозу, оскільки носіями часто є й здорові люди.

Одночасно необхідно також досліджувати мазки з ротоглотки на наявність коринебактерій дифтерії, тому що дифтерія має подібну до ангіни клінічну картину.

  • серологічний. Виявлення наростання титрів антитіл до стрептолізину-О, стрептокінази, стрептококового полісахариду в парних сироватках, взятих з інтервалом 7-9 днів.

У переважній більшості випадків діагноз ангіни рунтується на клініко-анамнестичних даних при бактеріологічному виключенн і дифтерії.

Догляд і лікування хворих. Хворі на ангіну, як правило, лікуються вдома. Хворого треба ізолювати в окрему кімнату або хоча б відгородити за допомогою ширми, йому необхідно виділити посуд, рушник та інші побутові речі. До початку етіотропного лікування обовязково забирають мазки зі слизової ротоглотки для дослідження на флору, наявність дифтерійної палички. Для цього завжди треба мати стерильні пробірки з тампонами.

На весь час гарячки призначають ліжковий режим. У приміщенні, в якому перебуває хворий, двічі на день проводять вологе прибирання і провітрювання. Рушники і посуд знезаражують кипятінням.

Госпіталізацію в інфекційний стаціонар здійснюють за клінічними показаннями (виразково-некротична ангіна, ускладнення, обтяжений преморбідний фон), обовязковою вона є для хворих з гуртожитків, закритих колективів. У звязку з несприятливою ситуацією щодо захворюваності на дифтерію зараз бажано госпіталізовувати всіх хворих на ангіну.

Спеціальна дієта не потрібна. Для запобігання подразненню слизової оболонки піднебінних мигдаликів їжа не повинна бути надміру гарячою чи холодною (35-40 °С), не слід вживати гострі й пряні страви. З метою дезінтоксикації рекомендується збільшити прийом рідини (теплий чай з малини, калини, компот, морс) до 1,5- 2 л на добу.

З етіотропних засобів застосовують бензилпеніцилін по 500 000-1 000 000 ОД внутрішньомязово 4-6 разів на добу, оксацилін по 1 г 4 рази на добу, дурацеф по 0,5-1,0 г 1-2 рази на добу.

Їх призначають протягом 5-7 днів. З метою запобігти рецидиву і розвитку ревматизму, нефриту та інших хвороб стрептококової етіології наприкінці лікування рекомендується ввести 600 000 ОД біциліну-3 або 1 500 000 ОД біциліну-5 одноразово внутрішньо-мязово. Ці препарати створюють депо бензилпеніциліну в організмі, завдяки чому його антибактерійна дія триває від 3 діб до 4 тиж. У випадку підвищеної чутливості до пеніциліну можна використати еритроміцин (по 0,5 г 4 рази на добу). Сульфаніламідні препарати, тетрациклін менш ефективні.

Доцільним є полоскання горла теплим 2 % розчином натрію гідрокарбонату, напаром звіробою, шавлії, календули, ромашки почергово з розчином фурациліну 1:5000 3-4 рази на день після їди. Показані також антигістамінні препарати димедрол, супрастин, діазолін, тавегіл, додаткове введення вітамінів, особливо аскорбінової кислоти, вітамінів групи В. При шийному лімфаденіті ефективні компрес, УВЧ на уражені вузли (5-8 процедур).

При паратонзилярному абсцесі необхідно терміново здійснити розтин (це робить ЛОР-лікар, а медична сестра допомагає).

Реконвалесцентів допускають до роботи за умови клінічного одужання (після 5-го дня нормальної температури тіла) і нормалізації показників крові, сечі, ЕКГ. На наступні 5-7 днів їх бажано звільнити від тяжкої фізичної праці.

Показане активне диспансерне спостереження протягом місяця після перенесеного захворювання (огляд лікаря не рідше 1 разу на тиждень), оскільки можливий розвиток різних ускладнень.

Профілактичні заходи. Хворих на ангіну необхідно ізолювати. Здійснюють вологе прибирання і систематичне провітрювання приміщення, кипятіння посуду. Доцільність санації носіїв гемолітичного стрептокока за допомогою антибіотиків проблематична.

Якщо зареєстровано груповий спалах ангіни, проводять епідеміологічне спостереження, домагаються розосередження людей і тимчасово (до 7 діб після останнього захворювання) забороняють організовувати колективні громадсько-культурні заходи.

Ліквідація аліментарного спалаху ангіни передбачає виявлення і вилучення інфікованого продукту. З метою екстреної профілактики при груповому спалаху ангіни рішення про використання біциліну, що є препаратом бензилпеніциліну з довготривалою дією, приймають дільничний лікар, інфекціоніст КІЗу та епідеміолог спільно. У закритих колективах роблять заключну дезінфекцію 1 % розчином хлораміну або 0,5 % проясненим розчином хлорного вапна.

Пильної уваги потребують особи зі зниженим місцевим імунітетом. Дорослим, які щороку багаторазово хворіють на ангіну, рекомендують тонзилектомію. Тим, хто хворіє 2 рази на рік і рідше, призначають консервативне лікування і радять зміцнювати організм загальноприйнятими методами. У системі профілактики важливе місце посідає загартування.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..