Герпетична хвороба

gerpes

Герпеси (herpetes) хвороби, що спричинюються альфагерпесвiрусами і переважно перебiгають латентно з перiодами рецидивiв. Характеризуються висипанням на шкiрi, слизових оболонках згрупованих дрібних пухирців, а також ураженням центральної нервової системи, очей, внутрiшнiх органiв. Як самостiйнi нозологiчнi форми розрiзняють звичайний герпес i оперiзувальний герпес.

Причини виникнення захворювання. Звичайний герпес (herpes simplex) спричинюється вiрусами герпесу людини 1-го (ВГЛ-1) і 2-го (ВГЛ-2) типу, оперiзувальний герпес (herpes zoster) вiрусом вітрянки/оперiзувального герпесу, або вiрусом герпесу людини 3-го типу (ВГЛ-3).

Ранiше вважали, що ВГЛ-1 уражає шкіру і слизові оболонки, а ВГЛ-2 генiталії. Зараз встановлено, що обидва збудники можуть зумовлювати герпетичнi ураження обох локалiзацiй.

Генералiзований герпес частiше спричинюється ВГЛ-2.

Герпесвiруси містять ДНК. Вони чутливі до нагрівання: при температурi 50-52 °С iнактивуються через 30 хв, швидко руйнуються пiд впливом ультрафiолетових променiв; однак при низьких температурах вiруси зберiгаються довго (при 20…70 °С десятилiттями).

Умови виникнення і поширення захворювання. Джерелом збудника є хвора людина чи вірусоносій. Найбільш небезпечними для оточуючих є хворі з клінічними проявами, особливо при ураженнях губ, носа, піднебіння і статевих органів. Носійство ВГЛ дуже поширене, у 5-10 % здорових людей їх можна виявити в носоглотці. Вірус передається контактно-побутовим, статевим, трансфузійним і крапельним шляхами.
Можлива передача від матері до плода. Основний шлях передачі ВГЛ контактний. Зараження відбувається через посуд, рушники, іграшки тощо, а також при поцілунках. Контактним і крапельним шляхами частіше заражаються ВГЛ-1 діти віком від 6 міс. до 3 років, рідше дорослі. Підлітки здебільшого інфікуються ВГЛ-2. Антитіла до ВГЛ виявляють у 80-90 % дорослих.

Передача вірусу від вагітної до плода відбувається різними шляхами: під час пологів (ймовірність інтранатальної передачі у хворих досягає 40 %), висхідним шляхом (через цервікальний канал) і через плаценту.

Механізм розвитку захворювання. Вірус проникає в організм через шкіру чи слизові оболонки і потрапляє в регіонарні лімфатичні вузли та кров, а далі поширюється гематогенно і по нервових волокнах. Місцем тривалого перебування вірусу є регіонарний чутливий ганглій (спінальний чи черепно-мозковий).

Потрапивши в організм, вірус зберігається протягом усього життя. Під впливом холоду, перегрівання, захворювання на грип та інших гарячкових станів, емоційних стресів відбувається активізація вірусу. Він з нервових гангліїв по аксонах проникає в шкіру і слизові оболонки, спричинюючи типові везикульозні висипання. При генералізації процесу уражаються внутрішні органи і центральна нервова система.

Вважають, що оперізувальний герпес виникає в людей, які мають частковий імунітет до вірусу внаслідок перенесеної в минулому вітряної віспи. В осіб з імунологічною недостатністю може відбутися гематогенне поширення вірусу з ураженням різних органів.

Клiнiчні прояви. Звичайний герпес. Iнкубацiйний перiод триває вiд 2 до 12 дiб.

Клiнiчнi прояви хвороби при первинному iнфiкуваннi виявляються лише в 10-15 % осiб. Найчастiше вони спостерiгаються у дiтей вiком вiд 6 мiс. до 5 рокiв i значно рiдше у дорослих. На шкiрi виникають везикульознi висипання на iнфiльтрованiй гiперемійованiй основi, частiше навколо рота, носа, рiдше на iнших дiлянках тіла тулубі, сiдницях, кiнцiвках. Появi висипки передують свербiння, печiння або бiль.

Пухирцi мають прозорий вмiст, який пiзнiше мутнiє. Через 3-4 доби вони розкриваються, оголюючи дрiбнi ерозiї. Останнi вкриваються жовтими (бурими) кiрочками (мал. 23, вкл.), якi протягом тижня вiдпадають. Ерозiї заживають, на їх місці залишається червонувата пляма, яка згодом зникає безслідно.

У дiтей найчастiшими клiнiчними формами первинного герпесу є гострий герпетичний чи афтозний стоматит. Вiн проявляється лихоманкою, загальноiнтоксикацiйним синдромом, утрудненнями пiд час їди за рахунок болю, наявнiстю висипань на слизовiй оболонцi ротоглотки, супроводжується рясною слинотечею, неприємним запахом з рота. Можуть виникати форми, якi нагадують гострi респiраторнi захворювання. Iнодi виникає герпетичний ринiт.

Генiтальний герпес є однiєю з найчастiших форм герпетичної iнфекцiї. Герпетичнi висипання виникають на слизових оболонках статевих органiв, уретри, промежини, у жiнок на слизовiй оболонцi пiхви, шийки матки. Шийка матки i уретра втягуються в патологiчний процес у 80 % жiнок з первинною iнфекцiєю.

Генiтальний герпес супроводжується помiрною гарячкою, iнтоксикацi єю, видiленнями зі статевих органiв, уретри, свербінням. Клiнiчнi прояви тривають коло тижня.

Зрідка розвивається герпетичний енцефаліт чи менінгіт. Він супроводжується високою гарячкою, нестерпним болем голови, блюванням, затьмаренням свідомості, судомами. Згодом приєднуються паралічі. У спинномозковій рідині знаходять велику кількість клітин з переважанням лімфоцитів, багато білка.

Генералізована форма герпесу частіше розвивається в осiб з iмунодефiцитом при СНIДi, онкологiчних, гематологiчних хворобах, вживаннi iмунодепресантiв, а також у новонароджених і грудних дітей. Клінічна картина нагадує сепсис. Основні прояви хвороби: гарячка до 40 °С і вище, тяжка загальна інтоксикація, герпетична висипка та геморагії на шкiрi тулуба, головi, обличчi, кiнцiвках. Можуть зявлятися виразки, жовтяниця.

Оперiзувальний герпес. Iнкубацiйний перiод після зараження триває 7-14 дiб, при персистенції вірусу багато рокiв. Дiапазон клiнiчних проявiв оперiзувального герпесу дуже широкий.

За декiлька днiв до появи висипань хворi вiдзначають швидку втомлюванiсть, нездужання, бiль голови, свербiння, гiперестезiю чи парестезiю на мiсцi майбутнього ураження. Потiм пiдвищується температура тiла i на тлi еритеми зявляється група папул, якi перетворюються в пухирцi, що зливаються мiж собою. Висипання, як правило, однобiчне, що має важливе діагностичне значення.

Найчастiша локалiзацiя висипання за ходом мiжреберних або черепних нервiв (мал. 24, вкл.), рiдше на кiнцiвках. У 90 % хворих вiдмiчається регiонарний лiмфаденiт.

При потрапляннi в пухирцi бактерiйної флори вмiст їх мутнiє, вони перетворюються в пустули. Процес завершується утворенням кiрочок, пiсля вiдпадання яких залишаються рубчики. З появою висипань бiль, як правило, посилюється. Однак прямої залежностi мiж iнтенсивнiстю болю в ураженому мiсцi i кiлькiстю висипань немає. Бувають випадки, коли при мiзерних змiнах на шкiрi бiль нестерпний, i навпаки при рясних висипаннях бiль незначний. Трапляється оперізувальний герпес без висипань, але з больовим синдромом. У 60 % хворих біль зберiгається пiсля зникнення шкiрних проявiв.

При тяжкому перебігу хвороби пухирці наповнюються геморагічним вмістом, а згодом розвивається глибокий некроз шкіри і утворюються рубці з пігментацією.

Трапляються генералізовані форми хвороби, при яких елементи висипки зявляються на різних ділянках шкіри. Геморагічна та генералізована форми частіше відзначаються в осіб, які тривалий чає отримували кортикостероїди, променеву терапію і мають імунодефіцитний стан.

Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи: цитологічний. У пофарбованих шкребках з дна везикул під мікроскопом можна виявити характерні гігантські клітини чи внутрішньоядерні включення вірусу герпеса.

Дослідження здійснюють швидко, безпосередньо в кабінеті лікаря. Недоліками методує неможливість диференціювати віруси звичайного герпесу і вітрянки/оперізувального герпесу, низька чутливість; вірусологічний. Матеріал вносять у клітинну культуру.

Результати можна отримати вже через 48-96 год. Чутливість методу вища при заборі матеріалу з везикул, а не ерозій, при первинному процесі, а не рецидиві; серологічний. Високочутливим є імуноферментний метод.

Застосовують також РЗК. Наростання титру антитіл більш характерне для первинного інфікування. Для експрес-діагностики використовують метод імунофлуоресценції; молекулярно-біологічний. Створені комерційні ДНК-зонди для виявлення нуклеїнових кислот вірусів у реакціях гібридизац ії і полімеразній ланцюговій.

Догляд і лікування хворих. Хворі на звичайний герпес шкіри лікуються переважно вдома. При інших формах герпесів питання госпіталізації вирішується з урахуванням клінічного перебігу хвороби.

Велике значення має догляд за хворим. При стоматиті їжа повинна бути рідка, вживати її краще через соломинку. Висипку змазують фукорцином або діамантовим зеленим. Місцево також застосовують мазі лаферонову (1 000 000 МО лаферону, 2 мл дистильованої води, 10 г ланоліну), оксолінову, ацикловірову. Вогнища на слизових оболонках змочують розчинами лаферону, лейкоцитарного інтерферону, новокаїну, пізніше змащують обліпиховою або шипшиновою олією.

Одним з ефективних противірусних препаратів при герпесах є ацикловір (зовіракс, герпевір), який залежно від тяжкості хвороби застосовують всередину по 0,2 г 5 разів на день чи внутрішньовенно крапельно протягом 1 год по 5-10 мг на 1 кг маси тіла кожні 8 год. Курс лікування триває 5-10 днів. Новим протигерпетичним препаратом, що має кращу біодоступність при вживанні всередину, є валацикловір (вальтрекс).

Його призначають по 0,5 г 2 рази на день. З інших противірусних препаратів можна призначати відарабін, рибавірин. Хороший клінічний ефект отримано від призначення внутрішньомязово лаферону. При оперізувальному герпесі доцільно розчином лаферону внутрішньошкірно обколювати уражену ділянку.

При звичайному герпесі для лікування і профілактики рецидив ів застосовують донорський імуноглобулін, стимулятори ендогенного інтерферону аміксин, амізон, циклоферон. Суттєво збільшує міжрецидивні періоди герпетична полівакцина: по 0,1- 0,2 мл внутрішньошкірно 2 рази на тиждень, курс 5-10 інєкцій.

При вираженій інтоксикації проводять дезінтоксикаційну терапію. Для зняття больового синдрому при оперізувальному герпесі використовують аналгетики і фізіотерапевтичні методи (ультразвук, лазерне опромінення, УВЧ, УФО, ампліпульс).

У комплексному лікуванні показані антигістамінні препарати (супрастин, діазолін, тавегіл), протизапальні (вольтарен, індометацин), вітам іни (тіамін, ціанокобаламін); для усунення судинних розладів компламін, трентал, курантил. При енцефаліті застосовують глюкокортикоїди, сечогінні, протисудомні препарати.

Диспансеризацію проводять при рецидивному герпесі, а також ускладнених формах. Хворим, які мають часті рецидиви, курс полівакцини повторюють через кожні 3-6 міс. протягом 3-5 років.

Профілактичні заходи. Вдалося створити живу вакцину проти вірусу вітряної віспи/оперізувального герпесу, але в Україні вона ще не застосовується. Специфічна профілактика звичайного герпесу не розроблена. Хворих на оперізувальний герпес необхідно ізолювати від дітей, які не хворіли на вітрянку. З метою запобігання герпесів необхідно уникати переохолодження і перевтоми, загартовуватися. Щоб вберегти від герпесу новонароджених, потрібно уникати статевих стосунків наприкінці вагітності, своєчасно лікувати чоловіків і жінок з генітальною інфекцією.

Необхідно забезпечити якісну стерилізацію гінекологічних інструментів перед обстеженням жінок. Новонародженому від хворої на герпес матері вводять донорський імуноглобулін.

Дезінфекцію в епідемічному осередку не проводять.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 "Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)"; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 "Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих"; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія"; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча пульмонологія"; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю "Дитяча імунологія"; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..